Інформаці́йна війна́ (англ. Information War) — використання і управління інформацією з ціллю набуття конкурентоздатної переваги над супротивником. Завдання і мета ІВ

Перелік питань іспиту з курсу ІВ_МВ

1. Характеристика традиційних та нетрадиційних концепцій війни в системі міжнародних відносин.

Это второй и третий вопрос в об щем. +

Війна́ — складне суспільно-політичне явище, пов'язане з розв'язанням протиріч між державами, народами, національними і соціальними групами з переходом до застосування засобів збройної боротьби, що відбувається у формі бойових дій між їх збройними силами. Це специфічна форма вияву соціальних відносин, у якій домінує збройна боротьба як продовження політики, що підпорядковує своїм цілям усі сфери суспільного життя.

Інформаці́ йна війна́ (англ. Information War) — використання і управління інформацією з ціллю набуття конкурентоздатної переваги над супротивником. Завдання і мета ІВ

Відмінності інформаційної війни від звичайної:

1.Обичная війна передбачувана і допускає застосування оборонних заходів. У випадку інформаційної війни можливі певні операції із захисту, «вакцинація» мислення проти введення альтернативної точки зору. Отримавши і обговоривши її заздалегідь, людина по іншому поводиться в разі реального отримання контраргументації. Однак у більшості випадків можливість вгадати напрямок і інструментарій можливої ​ ​ атаки в інформаційній війні відсутня.

2. У ході звичайної війни територія захоплюється повністю, за інформаційної можливий поетапний захоплення, коли аудиторія завойовується частинами. Ймовірна окрема робота з лідерами думок, молоддю і т.д. На відміну від бомби, яка руйнує всіх, інформаційна війна діє вибірково, охоплюючи по-різному різні верстви населення. Звичайна зброя діє на будь-яку частину населення однаково.

3. При інформаційній війні існує можливість багаторазового захоплення одних і тих же людей, що виражається у захопленні різних тематичних зон свідомості.

4. Людина не в змозі реагувати на невидиме дію, подібну до радіації. Більше того, цей вплив, по суті, може перетворюватись в доброзичливу форму, на яку навіть чисто біологічно людина не готова відповідати агресивно. Головна небезпека інформаційної війни - відсутність видимих ​ ​ руйнувань, характерних для воєн звичайних. Населення навіть не відчуває, що воно піддається впливу. У результаті, суспільство не приводить в дію наявні в його розпорядженні захисні механізми. Інформаційна війна виглядає як «мирна», оскільки може йти на тлі загального миру і благополуччя.

5. На відміну від воєн минулого, простір або відстань не грає в нових війнах тієї ролі, що раніше. Від особистого контакту у війні агарного періоду і різкого збільшення дистанції у війні індустріального періоду ми перейшли до інформаційної війни, перед якою немає обмеження у вигляді відстані.

8. В інформаційній війні змінюється роль впливу: від чисто фізичної - руйнування об'єкта - до комунікативної, зберігає об'єкт. Завданням тепер стає зміна комунікативного середовища об'єкта. Війни, спрямовані на завоювання простору змінилися війнами, спрямованими на завоювання знань. «Інформаційні технології дозволяють забезпечити дозвіл геополітичних криз, не виробляючи жодного пострілу».

1. Визначення «війн» й «інформаційних війн» як «продовження політики іншими засобами».

Війна — складне суспільно-політичне явище, пов'язане з розв'язанням протиріч між державами, народами, національними і соціальними групами з переходом до застосування засобів збройної боротьби, що відбувається у формі бойових дій між їх збройними силами. Це специфічна форма вияву соціальних відносин, у якій домінує збройна боротьба як продовження політики, що підпорядковує своїм цілям усі сфери суспільного життя.

За визначенням Клаузевіца, «Війна є продовження політики іншими засобами».

Війна – засіб розв’язання гострих протиріч в міжнародній політиці через застосування збройного насильства.

Війна:

- Збройний конфлікт

- Серйозний силовий вплив на розв’язання певного конфлікту

- Збройна боротьба між угрупуваннями

Інформаці́ йна війна́ (англ. Information War) — використання і управління інформацією з метою набуття конкурентоздатної переваги над супротивником.

Інформаційна війна може включати в себе

збір тактичної інформації,

забезпечення безпеки власних інформаційних ресурсів,

поширення пропаганди або дезінформації, щоб деморалізувати військо та населення ворога,

підрив якості інформації супротивника і попередження можливості збору інформації супротивником.

Часто ІВ ведеться в комплексі з кібер- та психологічною війнами з метою ширшого охоплення цілей, із залученням радіоелектронної боротьби та мережевих технологій.

1. Аналіз концепцій війн та інформаційних війн в контексті національної й міжнародної безпеки (К. Клаузевіц, М. Лібіцкі, Р.Шафранскі, У. Оуенс, Б. Галі, З. Бжезинський, А. Гор, Г. Кісінджер, У. Швартоу та ін.).

Клаузевіц:

Війна – продовження політики іншими засобами.

Прежде всего, война есть явление политическое, и в силу такого подчиненного положения она объективно эволюционизирует вместе с политикой. Важнейшая заслуга Клаузевица заключается в обосновании вывода, что война подвержена изменениям, и они происходят в соответствии с изменениями политики. Этот вывод, вследствие непрерывности процесса развития и изменчивости политики, актуален и по сей день.

Либицки:

Американский теоретик информационных войн Мартин Либицки в своей типологии выделяет 7 форм информационных войн в зависимости от задач: командно-управленческую, разведывательную, электронную, хакерскую, кибер-войну, культуркампф и психологическую. Из всех перечисленных форм только последние две предполагают активную работу журналистов и масс-медиа. В следующих главах дипломной работы все формы информационной войны по классификации Либицки рассматриваются более подробно, особый акцент делается на гуманитарных аспектах явления.

Шафрански:

Американский военный аналитик, полковник ВВС США Ричард Шафрански в своей статье " Теории информационного оружия" отмечает, что " цель информационной войны - так повлиять на поведение противника, чтобы он не знал, что на него воздействовали. Успешная информационная кампания ведет к решениям (и действиям) противника, которые противоречат его намерениям или мешают их выполнению. Цель информационных атак на оперативном уровне – создание таких помех, которые не позволяют противнику действовать скоординированно и эффективно. Гармонизация действий на обоих уровнях заставляет противника принимать решения, которые помогают нам достигать наших целей и мешают противнику добиваться выполнения своих".

" Информационная технология в наше время делает возможным " управление" при минимальном насилии и кровопролитии", - пишет Шафрански, отмечая, что если открытое вооруженное столкновение - это ряд смертоносных процессов, то " победа в информационной войне - это подчинение врага и абсолютная власть над ним".

Информационная война может проводиться как часть большего и более полного набора военных действий - сетевой войны или кибервойны - или выступать в качестве единственной формы ведения военных действий.

" Противник" - это любой, чьи действия противоречат целям лидера. Вне государства это может быть " образ врага" или " не мы". Внутри, врагом может быть предатель или путешественник, любой, кто противостоит или недостаточно поддерживает лидера, который управляет средствами информационной войны. Если члены группы не поддерживают цели лидера в ходе боевых действий, внутренняя информационная война (включая такие вещи, как пропаганда, ложь, террористические акты и слухи) могут быть использованы в попытке заставить их быть более лояльными к целям лидеров.

Стратегические информационные системы в высокотехнологичных государствах часто дублируются на оперативном уровне. Информационная война не должна откладываться до тех пор, пока враждебность не станет открытой, заключает Шафрански.

Оуэнс:

Как писал Оуэнс, «война – это человеческое соревнование, которое воздает должное за новшества, учебу, адаптируемость и гибкость», поэтому на первый взгляд не характерные для военных структур новшества сейчас уже не должны удивлять.

«Разведка, наблюдение, и рекогносцировка (Intelligence, Surveillance, and reconnaissance, ISR) включают в себя сенсоры и передающие технологии, связанные со сбором данных ISR, а также новые средства, с помощью которых мы в состоянии отследить то, что делают наши собственные войска. Продвинутая система C4I (Сommand, Control, Communications, Computer applications, and Intelligence processing) – командование, контроль, коммуникации, компьютерные программы и обработка разведданных – царство, в котором мы преобразовываем осведомленность сенсоров в преобладающее понимание пространства боя и конвертируем это понимание в миссии и приказы, предназначенные для того, чтобы видоизменять, контролировать и превосходить в том пространстве, где происходит сражение.

В работе Оуэнса уже видны наброски тех положений, которые войдут в концепцию сетецентричной войны: «то, что происходит, частично проистекает из широких системных архитектур и объединенных операционных понятий, а частично из интуитивной прозорливости, и является созданием новой системы систем. Слияние растущих способностей непрерывно собирать информацию при любой погоде в реальном времени с увеличивающейся способностью обрабатывать и понимать эти пространные данные создает область превосходящего знания пространства боя (ПЗПБ). ПЗПБ включает в себя все, начиная от автоматического распознавания целей до знания оперативных планов противника, а сети полагаются на то, чтобы осуществлять эти действия».

Уильям Оуэнс отмечал, что растущая возможность передачи ПЗПБ всем вооруженным силам будет происходить с осведомленностью в режиме реального времени по отношению текущего статуса бойцов, увеличивая возможность применения силы более быстро, правильно и точно. При этом, такие действия будут вестись на тактическом и оперативном уровнях войны. Продвижение в ISR, тем временем, позволит доподлинно узнать, в чем заключаются эффекты от действий и оценить их более адекватно, чем ранее, что даст войскам большее преимущество в бою. Эта оценка эффективности боя, в свою очередь, сделает последующие действия более эффективными. В результате, пишет Оуэнс, «мы реально сможем в состоянии действовать внутри цикла решения противника». Здесь необходимо коснуться модели петли Бойда НОРД (Наблюдение-Ориентация-Решение-Действие), о которой упоминает адмирал.

Киссинджер:

Именно Киссинджером и была разработана знаменитая впоследствии стратегия детанта - " разрядки международной напряженности". В этот период времени США находились в очень сложной ситуации. Война во Вьетнаме была непопулярна среди американцев, в стране ширилось антивоенное движение. Произошел расстрел в Кентском университете - трагическое событие в городе Кент, штат Огайо, где 4 мая 1970 года студенты университета устроили акцию протеста против начавшегося за несколько дней до этого вторжения американских войск в Камбоджу.

Власти объявили об отмене митинга. В университет прибыло подразделение Национальной гвардии штата Огайо, имевшее приказ разогнать демонстрантов. Гвардейцы открыли огонь по толпе, в результате чего погибли четыре и были ранены девять студентов. Трагедия вызвала волну протеста в университетах по всей территории США и огромный общественный резонанс. Комиссия, расследовавшая происшедшее, заключила, что применение гвардейцами оружия было неоправданным. Однако никто из гвардейцев не понес какого-либо наказания, а причина открытия огня остается невыясненной до сих пор. На фоне трагедии в Кентском университете остались почти незамеченными события в Джексоновском университете (штат Миссисипи), где 15 мая 1970 года в похожем инциденте от пуль полиции погибли два человека и двенадцать были ранены.

Швартау:

Швартау разделяет виды информационной войны на три класса:

- личная информационная война, когда речь идет о защите частной жизни,

- корпоративная информационная война, когда речь идет о защите бизнеса,

- глобальная информационная война, когда речь идет о защите объектов национального уровня.

1. Концепції миротворчості.

Миротворчість – широкий спектр дій спрямованих на досягнення згоди між сторонами, що перебувають у конфлікті, за допомогою мирних засобів.

VІ розділ статуту ООН визначає такі засоби:

Статья 33

1. Стороны, участвующие в любом споре, продолжение которого могло бы угрожать поддержанию международного мира и безопасности, должны прежде всего стараться разрешить спор путем переговоров, обследования, посредничества, примирения, арбитража, судебного разбирательства, обращения к региональным органам или соглашениям или иными мирными средствами по своему выбору.

2. Совет Безопасности, когда он считает это необходимым, требует от сторон разрешения их спора при помощи таких средств.

Миротворчість також передбачає розгляд справ конфліктуючих сторін у Міжнародному суді.

Миротворча діяльність:

- Використання легкоозброєних багатосторонніх сил для роз’єднання ворогуючих сторін;

- Відрізняється від здійснення колективної безпеки обмеженим мандатом, орієнтацією на збереження нейтралітету і необхідністю згоди сторін, на чиїх територіях розміщені миротворчі сили.

Операції:

- Пошуково-рятувальні;

- Гуманітарні;

- Електоральні;

- Інформаційно-пропагандистські.

1. Концепція «мякої сили» (Дж. Най-молодший).

Мягкая сила — форма политической власти, способность добиваться желаемых результатов на основе добровольного участия, симпатии и привлекательности, в отличие от «жёсткой силы», которая подразумевает принуждение.

Происхождение термина

Термин «мягкая сила» (англ. soft power) впервые ввел в оборот профессор Гарвардского Университета Джозеф Най в своей книге 1990 года Bound to Lead: The Changing Nature of American Power. Впоследствии он развил данное понятие в своей книге 2004 года Soft Power: The Means to Success in World Politics.

Одной из предшественниц концепции «мягкой силы» была концепция «культурно-идеологической гегемонии», которая была разработана итальянским философом Антонио Грамши в 1930-1940-х годах в «Тюремных тетрадях». Она получила широкое распространение в кругах западноевропейских и американских неоконсерваторов.

Идея использовать «мягкую силу» для установления власти восходит к древнекитайским философам, таким как Лао-цзы, жившем в 7 веке до н. э. В мире нет предмета, который был бы слабее и нежнее воды, но она может разрушить самый твердый предмет. Но самым наглядным примером «мягкой силы» является женская привлекательность, в отличие от мужской «жесткой силы».

В русском языке наиболее распространенным синонимом данного термина является «пряник», в отличие от «кнута», но он не применяется в контексте использования культурных и демократических ценностей для установления власти.

Что делает мягкую силу мягкой?

Основами мягкой силы являются культурные и политические ценности, институты, которые способны притягивать других, «хотеть того, чего хотите вы».

Примеры мягкой силы:

Политические ценности и институты:

демократические выборы, многопартийность

права человека

свобода

благотворительность (например, план Маршалла и восстановление Японии после Второй мировой войны)

Культурные ценности:

музыка (например, джаз, рок-н-ролл)

фильмы (например, голливудские высокобюджетные фильмы)

английский язык, література

Потребительские предпочтения:

Coca-Cola, Snickers

джинсы, модная одежда

инновационная техника и технологии (Microsoft, Apple)

1. Трансформація інформаційних війн як загроз та викликів глобальній інформаційній безпеці.

Головні ознаки ІПВ – насильницьке викривлення інформаційного простору об’єкту впливу; як правило, прихованість механізму впливу (особливо в мирний час); використання психофізіології людини для досягнення мети інформаційно-психологічного впливу.

Відповідно, інформаційно-психологічну війну можна визначити як спосіб відстоювання особистих інтересів через збереження власних ресурсів чи здобуття додаткових, шляхом насильницького викривлення інформаційного простору з метою перерозподілу ролей, місця і функцій суб’єктів інформаційного простору для досягнення переваг у політичній, соціальній, економічній, культурній, релігійній та інших сферах. ІПВ здійснюється у вигляді спеціальних інформаційно-психологічних операцій із застосуванням інформаційної зброї.

Інформаційна війна – конфлікт в якому критичним стратегічним ресурсом є інформація, що підлягає опануванню або знищенню; багатовимірне поняття, лише один із аспектів якого має вимір чисто військовий (протиборство у сфері керування і контролю військ)

У найзагальнішому випадку інформаційна безпека — це стан захищеності інформаційного середовища суспільства, який забезпечує його формування, використання і розвиток в інтересах громадян, організацій, держави.

Під інформаційним середовищем [information environment] розуміють сферу діяльності суб'єктів, пов'язану зі створенням, перетворенням і споживанням інформації. Інформаційне середовище умовно поділяється на три основні предметні частини:

• створення і розповсюдження вихідної та похідної інформації;
• формування інформаційних ресурсів, підготовки інформаційних продуктів, надання інформаційних послуг;
• споживання інформації;

та дві забезпечувальні предметні частини:

• створення і застосування інформаційних систем, інформаційних технологій і засобів їхнього забезпечення;
• створення і застосування засобів і механізмів інформаційної безпеки.

Більш розгорнуте формулювання інформаційної безпеки — це стан захищеності потреб в інформації особистості, суспільства і держави, при якому забезпечується їхнє існування і прогресивний розвиток незалежно від наявності внутрішніх і зовнішніх інформаційних загроз.

Слід відзначити, що задоволення в будь-якій мірі потреб в інформації призводить до оволодіння відомостями про навколишній світ та процеси, що протікають в ньому, тобто інформованості особистості, суспільства та держави. Стан інформованості визначає ступінь адекватності сприйняття суб'єктами навколишньої дійсності і як наслідок — обґрунтованість рішень та дій, що приймаються.

В залежності від виду загроз інформаційній безпеці інформаційну безпеку можна розглядати наступним чином

• як забезпечення стану захищеності особистості, суспільства, держави від впливу неякісної інформації;
• інформації та інформаційних ресурсів від неправомірного впливу сторонніх осіб;
• інформаційних прав і свобод людини і громадянина.

Загрози інформаційній безпеці [information security threat] — сукупність умов і факторів, що створюють небезпеку життєво важливим інтересам особистості, суспільства і держави в інформаційній сфері. Основні загрози інформаційній безпеці можна розділити на три групи:

• загрози впливу неякісної інформації (недостовірної, фальшивої, дезінформації) на особистість, суспільство, державу;
• загрози несанкціонованого і неправомірного впливу сторонніх осіб на інформацію і інформаційні ресурси (на виробництво інформації, інформаційні ресурси, на системи їхнього формування і використання);
• загрози інформаційним правам і свободам особистості (праву на виробництво, розповсюдження, пошук, одержання, передавання і використання інформації; праву на інтелектуальну власність на інформацію і речову власність на документовану інформацію; праву на особисту таємницю; праву на захист честі і достоїнства і т. ін.).

Глобальні фактори загроз інформаційній безпеці:

• недружня політика іноземних держав у галузі глобального інформаційного моніторингу, розповсюдження інформації, розповсюдження інформації та нових інформаційних технологій;
• діяльність іноземних розвідувальних та спеціальних служб;
• діяльність іноземних політичних та економічних структуру, спрямована проти інтересів держави;
• злочинні дії міжнародних груп, формувань та окремих осіб

1. «Холодний» нелетальний характер інформаційних війн.

Під інформаційною зброєю на наш погляд необхідно розуміти сукупність організаційних та організаційно-технічних впливів на інформаційні системи, системи автоматизованого та автоматичного керування, системи та мережі зв’язку, тощо, здійснених з використанням:

– систем та засобів знищення, викривлення, розкриття, крадіжки, створення хибної інформації;
– систем та засобів подолання систем захисту;
– засобів обмеження або розширення доступу до інформації та ресурсів законних користувачів;
– систем та засобів протидії та дезорганізації роботи технічних засобів, комп’ютерних систем;
–систем та засобів управління ресурсами інформаційних систем.

Аналіз показує, що інформаційна зброя, створена в вигляді програмних або програмно-апаратних систем та засобів, може бути економічною, легко замаскованою під засоби захисту, може діяти анонімно без оголошення війни, володіючи в той же час такими властивостями як універсальність застосування, багатоваріантність побудови та використання, скритність та радикальність дії (у розумінні заподіяння максимальної шкоди). На сьогоднішній день уже створена і використовується різноманітна інформаційна зброя.

Основними складовими захищеного інформаційного простору держави можуть бути:
- національна інформаційна інфраструктура (НІІ) з відповідними показниками захищеності;
- національна оборонна інформаційна інфраструктура (НОІІ);
- елементи та засоби Глобальної інформаційної інфраструктури (ГІІ).

Очевидно, що основними об’єктами інформаційної війни, по суті мішенню інформаційної зброї є і будуть НІІ та ГІІ. В цілому об’єктами застосування інформаційної зброї можуть бути виробництво, силові відомства, зв’язок, транспорт та енергетика, фінанси, наука та освіта, засоби масової інформації та інше. Але в першу чергу інформаційна зброя буде націлюватись на розв’язання суперечок в економічній, політичній та ідеологічній областях, ця зброя буде націлюватись на збройні сили, підприємства оборонного комплексу, силові структури, відповідальні за безпеку держави. При цьому імовірніше всього, що найбільший розвиток та використання інформаційна зброя знайде в економічній області – шпигунство через електронні системи, знищення та підробка інформації, введення в оману та інше – реалії сьогоднішнього дня. В таких складних умовах вижити може тільки держава, яка створить і буде повсякчасно покращувати якість національної оборонної інформаційної інфраструктури.

Однак нелетальною інформаційну війну можна назвати через те, що основна ціль паралізувати інформаційний простір держави (комунікаційні системи, обладнання, мережі, та засоби передачі інформації).В той же час населення не буде уражене фізично.