Операції, спрямовані на компрометацію, завдання шкоди опонентам.

Подібні операції найчастіше здійснюються з метою послаблення позицій або,

якщо це можливо, " усунення" опонентів перед початком операції з дестабіліза-

ції. Зміст поняття " компрометуючий матеріал " істотно залежить від національ-

них, історичних та інших умов. Більше того, те, що на даний час є компрома-

том, завтра може таким не бути.

Операції, спрямовані на дестабілізацію політичного (економічного)

становища. Основною метою є дестабілізація політичної ситуації в регіоні,

країні, створення умов для досягнення певних цілей, наприклад, приведення до

влади дружньо налаштованих урядів або зміна політичного курсу країни. Необ-

хідно дуже чітко розуміти, що дестабілізація ніде та ніколи не була самоціллю.

Сьогодні існує досить широкий набір методик і сценаріїв таких операцій. Прак-

тично всі вони побудовані за подібною емпіричною схемою:

– дискредитація влади з метою її подальшої делегітимації;

– створення і подальша підтримка опозиції;

– приведення опозиції до влади і закріплення позитивних результатів опе-

рації.

1. Класифікація інформаційних війн.

Різновиди ІВ:

-кібервійна-війна за домінування в кібер середовищі

-психологічна в.-за психологічне домінування

-радіоелектронна в.-боротьба за домінування в радіо-просторі

-мережева в.-війна з використанням мережених технологій

Різновиди ІВ за Лібіцкі:

1.воєнна боротьба за опанування командно-контрольними функціями.

2.протиборство: розвиток і контр розвиток.

3.протиборство в електронній сфері.

4.психологічні операції.

5.організовані хакерські атаки й стихійні на інформаційні системи.

6.інформаційно-економічні війни за контроль над торгівлею інф. ресурсами й оволодіння інфою, необхідною для подолання конкурентів.

7. кібернетичні війни і віртуальному просторі.

1. Методи й методологія протидії спеціальним інформаційним операціям, скерованим проти України.

ЗС України ІПсО- визначаються в контексті ІБ як складової стратегічного забезпечення операцій(бойових дій) куди входять:

-комп.-телеомунікаційна боротьба

-інф.-психологічна боротьба

-радіоелектронна боротьба

-розвідка

-стратегічне маскування

-захист від психотропного впливу

-морально-психологічне забезпечення

-Забезпеченя безпеки власних інф. систем

-Порушення норм функціонування або знищення інф. системи противника

1. Наступальна та оборонна інформаційна зброя.

До інформаційної зброї американські фахівці відносять комплекс програмних і технічних засобів, призначених для контролю інформаційних ресурсів конфронтуючої сторони та втручання в роботу її інформаційно-управлінських систем". Інформаційна зброя включає засоби знищення, перекручування, розкрадання та затримку інформації, подолання систем захисту інформації, дезорганізації роботи технічних сегментів систем управління, інші можливості.

Американські фахівці виділяють наступальні та оборонні інформаційні операції, які можуть проводитися окремими особами, диверсійними та терористичними групами чи спеціально підготовленими військовими формуваннями. Важливе місце при цьому займають психологічні операції, здійснювані з метою впливу на громадську думку чи конкретних людей.

Основними об'єктами під час застосування інформаційної зброї у мирний та воєнний час є: 1) комп'ютерні системи та системи зв'язку, використовувані державними та урядовими організаціями у виконанні їхніх управлінських функцій; 2) військова інформаційна інфраструктура, яка вирішує завдання в управлінні військами і бойовими засобами збору та обробки інформації в інтересах збройних сил; 3) інформаційні та управлінські структури банків, транспортних і промислових підприємств; 4) засоби масової інформації, насамперед електронні (радіо, телебачення і т. ін.), а також друковані.

1. Дати коротку характеристику типів психологічних операцій.

Психологічні операції бувають різних видів, які у свою чергу класифікують по строках, часом, спрямованості.

По строках здійснення психологічні операції ділять на:

1. Стратегічні (довгострокові), що мають глобальний характер і здійснювані протягом тривалого періоду часу (тривалістю від місяця до декількох років). Ці операції звичайно мають виражений політичний характер, як правило, вони являють собою інформаційно-пропагандистські кампанії, об'єктом яких може виступати вся світова громадськість, включаючи, зрозуміло, населення своєї країни. Прикладом класичних психологічних операцій такого виду є дії органів психологічної війни напередодні вторгнення в Гаїті й у зоні Перської затоки.

2. Оперативні (середньострокові) психологічні операції, здійснювані в підтримку війни в цілому або великомасштабних бойових дії. У їхньому ході з початком війни встановлюється монополія на всю інформацію, що надходить із зони боїв.

3. Тактичні (короткострокові) психологічні операції, проведені в підтримку бойових дій частин і з'єднань своїх військ. Об'єктом таких операцій звичайно є конфронтуюче угруповання військ супротивника. Основний психологічний вплив у їхньому ході спрямовано, як правило, на розпалення національно-етнічних, конфесіональних (релігійних), соціально-політичних і інших протиріч, деморалізацію різних груп військ супротивника, їхню дезінформацію.

ЗА ЧАСОМ ЗДІЙСНЕННЯ психологічні операції діляться на:

1. Психологічні операції, проведені в мирний час (загрозливий період). Це майже що аналог стратегічних психологічних операцій. Різниця лише в тім, що вони носять менш глобальний характер і орієнтовані переважно на населення держави-супротивника, його союзників і дружніх йому країн.

2. Психологічні операції, проведені у воєнний час. Вони відрізняються насамперед максимальною широтою спектра застосовуваних видів, методів, способів і прийомів психологічного впливу, розмаїтістю й найбільшою концентрацією його засобів.

3. Психологічні операції в ході миротворчої діяльності. Вони проводяться в інтересах запобігання військових конфліктів або для їхнього припинення. Як правило, ці операції носять відкритий характер і повинні санкціонуватися ООН.

ПО СПРЯМОВАНОСТІ психологічні операції ділять на:

1. Психологічні операції, спрямовані проти цивільного населення. Застосовуване в ході їх психологічний вплив, об'єктом якого є населення якої-небудь країни, може здійснюватися " м'яко" і " жорстко. Ці операції є прелюдією й доповненням збройної боротьби.

2. Психологічні операції, спрямовані проти військ супротивника. Психологічний вплив у ході даних операцій орієнтовано переважно на " прокручування" у свідомості військовослужбовців супротивника різних варіантів двох традиційних тим:

• акцентування страху бути вбитим або пораненим, залишитися калікою на все життя;

• розпалення ненависті тих, хто на передньому краї, стосовно тих, хто в тилу, і навпаки.

3. Психологічні операції, спрямовані проти командування супротивника. Вони мають на меті дезорієнтації командного складу супротивника, вселяння йому думки про неминучість поразки, порушення його самовладання й на цій основі спонукання до дій, що наносять втрату своїм військам.

4. Психологічні операції по введенню супротивника в оману. Вони є досить розповсюдженою формою як пропагандистських, так і військових акцій у ході збройної боротьби.

5. Психологічні операції по здійсненню культурної експансії й диверсій. Багато держав свідомо прагнуть поширювати свої " культурні" ідеали й принципи серед населення інших країн.

6. Консолідуючі психологічні операції. Вони проводяться в інтересах психологічного впливу на населення нейтральних і дружніх країн, а також на населення своєї держави.

1. Проаналізувати розвідку як складову частину інформаційної війни.

Ро́ звідка — теорія та практика збору інформації про супротивника або конкурента для безпеки і одержання переваг у військовій галузі, політиці або економіці. Розвідка полягає у здійсненні організаційних і технічних заходів щодо добування інформації про супротивника та обстановку, що склалася. Розвідка може використовувати як легальні методи збору інформації (наприклад збір і аналіз даних з публічних джерел, прослуховування радіоканалів із закордону, спостереження за допомогою розвідувальних супутників), так і нелегальні операції, що попадають під поняття «шпигунство» чи «крадіжка інформації».

Розвідка може вживатися в таких значення:

Військова розвідка для військових цілей

Контррозвідка — розвідувальна діяльність проти розвідок противника.

Стратегічна розвідка — розвідка, що має на меті отримання стратегічної інформації

Рекогносцировка (військова справа)

Шпигунство — нелегальна розвідка

Агентурна розвідка

Повітряна розвідка

Аналітична розвідка — отримання розвідінформації за допомогою аналізу даних

Радіоелектронна розвідка — розвідка за допомогою радіоелектронних засобів

Геопросторова розвідка

Конкурентна розвідка у бізнесі

Геологорозвідувальні роботи — розвідка надр планети.

Видова розвідка — розвідка на основі зображень (видів)

Воєнна розвідка (англ. Military intelligence) — сукупність заходів військового командування всіх ступенів зі здобування та вивчення відомостей про діючого, або ймовірного супротивника, його військові ресурси, бойові можливості і вразливості, а також про театр воєнних дій.

Види ВР за характером завдань

Военна розвідка, відповідно до масштабу діяльності і характеру вирішуваних завдань, поділяється на три складові частини:

стратегічну,

оперативну,

тактичну.

за сферами діяльності

наземна

повітряна

морська

космічна

Основними вимогами до розвідки являються

цілеспрямованість

безперервність

активність

своечасність

скритність

достовірність

1. Назвати характерні риси сучасного інформаційного простору.

Інформаційний простір становить вся сукупність об'єктів, що вступають один з одним в інформаційну взаємодію, а також самі технології цієї взаємодії. Інформаційний простір в принципі дозволяє існування будь-якого типу інформації, в чому реалізуються його відмінності від простору фізичного плану. Інформаційний простір є сферою діяльності окремих людей, професійних груп, суб'єктів державного управління, економічних і політичних відносин і т.п. - Тобто фактично будь-якого суб'єкта діяльності, що здійснює таку цілком або частково з використанням можливостей сучасних інформаційних технологій.

Основні властивості інформаційного простору наступні:

1. Інформаційний простір є базовим для понять інформаційної війни і інформаційної зброї. Інформаційну війну можна визначати як несанкціоновану діяльність у чужому інформаційному просторі.

2. Інформаційний простір динамічно. У ньому не буває завершеного стану. Фізичні об'єкти, як правило, мають строго певні фізичні межі. Звідси можливе наступне наслідок: досить важко досягти постійного інформаційного домінування, хоча можливе досягнення тимчасового інформаційної переваги.

3. Інформаційний простір структуровано. Воно неоднорідне, у ньому є атрактори, що привертають увагу, і бар'єри, відразливі увагу споживача від даної точки інформаційного простору.

4. Інформаційний простір завжди захищене, в ньому є місця, свідомо захищаються від чужого входження. Захист одночасно припускає наявність слабких місць, служить їх детектором.

5. Інформаційний простір універсально: будь-яка область людської діяльності спирається на нього. Звідси і виникають унікальні можливості для впливу в будь-якій професійній області.

6. Інформаційний простір не пов'язане безпосередньо з реальним простором через його частково нематеріальній природи, а також можливості використовувати цивільні інформаційні інфраструктури, які досягають будь-якої точки земної кулі, тоді як звичні військові методи вимагають своїх власних коштів.

Основні функції, які виконує інформаційний простір:

1. Інтегруюча. В рамках даної функції інформаційний простір об'єднує в єдину просторово-комунікативну та соціокультурну середу різні види людської діяльності і займаються ними суб'єктів, у тому числі як окремих людей, так і цілі держави, народи і міжнародні коаліції і транснаціональні корпорації.

2. Комунікативна. Інформаційний простір створює особливе середовище транскордонної, інтерактивної та мобільної комунікації різних суб'єктів діяльності, в рамках якої вони здійснюють інформаційний обмін.

3. Актуалізує. Саме в інформаційному просторі здійснюється актуалізація інтересів різних суб'єктів діяльності за допомогою реалізації ними інформаційної політики.

4. Геополітична. Інформаційний простір формує власні ресурси і змінює значимість традиційних ресурсів, створюючи нове середовище геополітичних відносин та конкуренції.

5. Соціальна. Інформаційний простір трансформує склад суспільства і змінює характер і зміст соціально-політичних (громадських) відносин у всіх сферах - політиці, культурі, науці, релігії і інших.

1. Визначити сім напрямків інформаційної війни (за М. Лібіцкі).

Мартин Либицки заключает: «Информационная война представляет собой мозаику различных форм, а не какую-то одну определенную форму». Основных компонентов в этой «мозаике форм», по мнению профессора Либицки, семь. Отсюда проистекают и семь форм информационной войны.

Война в сфере руководства и управления войсками. Она ведется на реальном поле боя и не является чем-то новым для вооруженных сил США. По своей сути, как то определяется в американским наставлениях, она нацелена на «обезглавливание» системы управления войсками противника, то есть на физическое уничтожение центров и пунктов управления нарушение систем управления войсками, линий коммуникаций и в целом системы управления противника на стратегическом, оперативном или тактическом уровнях.

Разведывательно-информационная война. Предполагает нанесение противнику физического ущерба (огневого поражения, уничтожения) на основе широкого внедрения сенсоров и датчиков. На поле боя на всю глубину боевого расположения противника в огромном количестве внедряются сенсоры различных типов и назначения, которые смогут в режиме реального времени передавать всю информацию о противнике в информационно-аналитические системы своих войск. Идея разведывательно-информационной войны заклдчается в том, что благодаря развитию информационных технологий можно получить абсолютное знание о противнике.

Электронная война как форма информационной войны ведется в сфере коммуникаций и включает в себя радиоэлектронную борьбу и криптографическую войну. Сама по себе эта форма ведения военных действий – не нова. Она предполагает борьбу с РЛС противника, нарушение сетей радиосвязи противника, организацию засекреченных линий связи и «взлом» шифров противника.

Психологическая война предполагает использование информационных возможностей и ресурсов против человеческого сознания. Мартин Либицки выделяет четыре формы ведения психологической войны: 1) операции против национальной воли противника; 2) операции против военного руководства противника; 3) операции против войск противника; 4) культурный конфликт.

«Хаккер-война». Это – новая форма ведения информационных войн, родившаяся вместе с появлением и внедрением компьютерных технологий. Употребление понятия «войны» применительно к действиям и акціям Нарушение компьютерных сетей может осуществляться и в мирное, и в военное время, как в отношении военных, так и в отношении государственных и частных компьютерных сетей и информационных ресурсов. Средствами поражения в «хаккер-войне» являются компьютерные вирусы, логические бомбы, чиппинг-технологии.

Экономическая информационная война, как ее определяет профессор Мартин Либицки, является производным от сочетания информационной войны и экономической войны. Она может принимать одну из двух основных форм – информационную блокаду и информационный империализм. Информационная блокада строится на предположении, что в будущем государства будут зависеть от информационных потоков так же, как сегодня они зависят от материального обеспечения и обмена. Информационная блокада имеет много общих черт с экономической блокадой, вся разница заключается только в том, что она ведется в виртуальном мире, посредством блокирования информационных потоков банков, фирм, предприятий, учреждений и организаций страны-противника.

«Кибер-война» - информационная война будущего. Из всех семи форм информационной войны она наиболее трудна для определения и понимания. В понятие «кибер-войны» он включает информационный терроризм, «семантические атаки», симуляционные войны, «Гибсон-войну». Информационный терроризм в данном контексте является действиями хаккеров, направленными не на нарушение функционирования всей информационной системы, а на использование ее базы данных для нанесения удара (ущерба) конкретному индивидууму.

1. Охарактеризувати модель дезінформаційної підривної кампанії.

Дезінформування — спосіб психологічного впливу, що полягає в намірі подання противникові такої інформації, яка вводить його в оману відносно справжнього стану справ.

Існують різні методи проведення заходів із дезінформування, кожен з яких, має власні позитивні та негативні риси. Конкретний вибір того чи іншого методу безпосередньо залежить від оперативної обстановки, яка складається на конкретній ділянці діяльності спецслужби, завдань, які перед нею поставлені тощо.

Методи дезінформування

тенденційне викладення фактів — вид дезінформування, який полягає в упередженому висвітленні тих чи інших фактів або іншої інформації щодо подій за допомогою спеціально підібраних правдивих даних у певні проміжки часу. Як правило, за допомогою цього методу об'єктові спрямувань доводиться дозовано, до постійно зростаючого напруження, та підтримується в такому стані спеціально сформована інформація та підтримується такий напружений стан об'єкта шляхом постійного «підкидання» нових порцій суворо обмежених і дозованих даних у середовищі інформаційного дефіциту;

дезінформування від зворотного — відбувається шляхом надання правдивих відомостей у перекрученому вигляді чи в такій ситуації, коли вони сприймаються об'єктом спрямувань як брехливі. Внаслідок застосування подібних заходів виникає ситуація, коли об'єкт фактично знає правдиву інформацію про наміри чи конкретні дії протилежної сторони, але сприймає її адекватно, не готовий протистояти негативному впливу;

термінологічне «мінування» — полягає у викривленні первинної правильної суті принципово важливих, базових термінів і тлумачень загально світоглядного та оперативно-прикладного характеру.

Виды дезинформации

введение в заблуждение конкретного лица или группы лиц (в том числе и целой нации);

манипулирование (поступками одного человека или группы лиц);

создание общественного мнения относительно какой-то проблемы или объекта.

Введение в заблуждение — это не что иное, как прямой обман, предоставление ложной информации. Манипулирование — это способ воздействия, направленный непосредственно на изменение направления активности людей. Выделяют следующие уровни манипулирования:

усиление существующих в сознании людей выгодных манипулятору ценностей (идей, установок…);

частичное изменение взглядов на то или иное событие или обстоятельство;

кардинальное изменение жизненных установок.

Создание общественного мнения — это формирование в обществе определённого отношения к выбранной проблеме.

1. Назвати типи інформації, які можуть використовуватися як інформаційна зброя.

Класифікацій інформаційної зброї дуже багато.

Щоб інформація стала повноцінною зброєю, вона має відповідати таким вимогам: 1) бути шкідливою для об’єкта інформаційної атаки (наносити шкоду іміджу, дискредитувати дії і рішення, звинувачувати, провокувати, висвітлювати і розповсюджувати правдиву, але невигідну інформацію, що приховується або інтерпретується об’єктом тощо); 2) бути легкою для сприйняття; 3) приховувати шкідливе спрямування.

До цього ж виду інформаційної зброї варто віднести і дезінформацію – свідомо розповсюджувану неправдиву інформацію з метою введення в оману певної цільової аудиторії для стимулювання передбачуваної суб’єктом інформаційно-психологічного впливу реакції. Неправдива інформація має подаватися в правдоподібній, легкій для розуміння формі, базуватися на псевдофактах або реальних подіях. Так само, для нанесення інформаційних атак може застосовуватися синтез інформації та дезінформації, що спільно утворюють ефективний маніпулятивний продукт.

Така інформація передається через засоби масової інформації (ЗМІ), Інтернет, мобільний

зв’язок, художню та іншу літературу, фільми, телепередачі, твори мистецтва тощо. Всі перераховані засоби використовуються для ведення інформаційних війн. ЗМІ називають четвертою владою. Вони генерують громадську думку, надають або замовчують інформацію. Окрім того, поряд з інформаційною, ЗМІ виконують ще й культуротворчу функцію, що дає можливість формувати культуру, трансформувати культурні цінності. Ступінь доступу людей до цього засобу дуже високий, рівень довіри достатній для проведення інформаційно-психологічних операцій, крім того є можливість використання маніпуляцій за допомогою особливих способів подачі інформації (певний розмір шрифту, колір, звук, візуальні ефекти) в залежності від виду ЗМІ.

Інтернет як засіб інформації та комунікації, стає доступнішим, інтенсивніше впливає на формування точки зору людини з того чи іншого питання. Специфіка Інтернету полягає в тому, що він урівнює шанси багатих і бідних в інформаційній війні. Якщо для друкування видань необхідні гроші на витратні матеріали, то вже зараз, при мінімальній комп’ютерній грамотності, можна швидко та безкоштовно створити кількадесят сайтів з компроматом на супротивника та розмістити їх на сервері будь-якої країни. Це, з іншого боку, дозволяє суб’єктам інформаційної агресії комплектувати групи прибічників, які уже самостійно будуть розповсюджувати шкідливу інформацію. Вже зараз Інтернет можна розглядати як платформу для різних засобів масової інформації та комунікації: друковані ЗМІ мають свої електронні аналоги, а телеканали транслюються онлайн. Соціальні мережі, кількість учасників яких перевищує населення багатьох країн світу, можуть використовуватися (і використовуються) для проведення інформаційно-психологічних операцій. Форуми та блоги дозволяють кожному висловити свою думку, а також скорегувати її в потрібному напрямі.

1. Проаналізувати сутність та різновиди пропагандистських кампаній.

Пропаганда – форма комунікацій, яка має на меті вплив на формування переконань населення щодо шляхів розв’язання певної проблеми.

Водночас до пропаганди належать повідомлення, які поширюються для здійснення вигідного впливу на громадську думку, провокування запрограмованих емоцій та зміни ставлення або поводження певної групи людей у напрямку, безпосередньо чи опосередковано вигідному організаторам.

За своєю суттю пропаганда розподіляється на " білу", " сіру" та " чорну". Так, " біла" пропаганда репрезентує відверто лояльну щодо об'єкта спрямувань позицію, проводиться через будь-які ЗМІ офіційними каналами без приховування її спрямованості та джерела. " Сіра" - не лояльна до адресата пропаганда, здійснюється через ЗМІ офіційними каналами, але з приховуванням її джерела та достовірної спрямованості. " Чорна" пропаганда проводиться офіційними каналами через оперативні можливості спецслужб від імені неіснуючих чи спеціально створених під відповідними легендами підпільних опозиційних організацій.

Також існує конструктивна та деструктивна пропаганда.

Методи проведення пропаганди:

· пропаганда способу життя (соціологічна) - натуральний показ досягнень, переваг, перспектив тощо конкретної держави;

· використання ЗМІ та друкованих наукових і художніх видань;

· коректування існуючих думок, а не формулювання та створення нової (" резонансна").

Пропаганду пов’язують з 5 P:

· publicity

· PR

· psychological operations

· public diplomacy

· perception management

1. Назвати основні цілі інформаційної зброї.

Основними цілями застосування інформаційної зброї можна виділити такі:

· завдання збитків окремим фізичним елементам інформаційної інфраструктури (руйнація мереж електроживлення, створення перешкод, використання спеціальних програм, стимулюючих виведення з ладу апаратних коштів, і навіть біологічних і хімічних коштів руйнації елементарної бази);

· знищення чи ушкодження інформаційних, програмних і технічних ресурсів противника, подолання систем захисту, впровадження вірусів, програмних закладок і логічних бомб;

· вплив на програмне забезпечення та фінансової бази даних інформаційних систем і системам управління з метою їхнього спотворення чи модифікації;

· загроза чи здійснення терористичних актів у інформаційний простір (розкриття і є загроза оприлюднення чи оприлюднення конфіденційної інформації стосовно елементах національної інформаційної інфраструктури, суспільно значимих і військових кодів шифрування, засад роботи систем шифрування, успішного досвіду ведення інформаційного тероризму, й ін.);

· захоплення каналів ЗМІ з метою поширення дезінформації, чуток, демонстрації сили та доведення своїх вимог;

· знищення і придушення ліній зв'язку, штучна перевантаження вузлів комутації;

· вплив на операторів інформаційних і телекомунікаційних систем з допомогою мультимедійних і програмних засобів для введення інформацією підсвідомість чи погіршення здоров'я;

· вплив на комп'ютерне устаткування бойової техніки і озброєнь із метою виведення їх із ладу.

1. Визначити основні характеристики інформаційної зброї.

Інформацí йна зброя — сукупність спеціалізованих (фізичних, інформаційних, програмних, радіоелектронних) методів і засобів тимчасового або безповоротного виводу з ладу функцій і служб інформаційної інфраструктури в цілому або окремих її елементів.

До інформаційної зброї американські фахівці відносять комплекс програмних і технічних засобів, призначених для контролю інформаційних ресурсів конфронтуючої сторони та втручання в роботу її інформаційно-управлінських систем". Інформаційна зброя включає засоби знищення, перекручування, розкрадання та затримку інформації, подолання систем захисту інформації, дезорганізації роботи технічних сегментів систем управління, інші можливості.

Окрім військової галузі, інформаційна зброя також може використовуватися в економічній, банківській, соціальній та інших сферах з метою: 1) дезорганізації діяльності управлінських структур, транспортних потоків і засобів комунікації; 2) блокування діяльності окремих підприємств та банків, а також цілих галузей промисловості шляхом порушення багатоланкових технологічних зв'язків і системи взаєморозрахунків, проведення валютно-фінансових махінацій тощо; 3) Ініціювання великих техногенних катастроф на території супротивника внаслідок порушення штатного управління технологічними процесами та об'єктами, що мають справу з великими об'ємами небезпечних речовин і високих концентрацій енергії; 4) масового поширення і впровадження у свідомість людей визначених уявлень, звичок і поведінкових стереотипів; 5) викликання невдоволення чи паніки серед населення, а також провокування деструктивних дій різних соціальних груп.

1. Інформаційна безпека та інформаційна війна: спільне й відмінне.

В то время как информационная безопасность — это общее понятие для защиты информационной среды, защита информации представляет собой деятельность по предотвращению утечки защищаемой информации, несанкционированных и непреднамеренных воздействий на защищаемую информацию.

Информационная безопасность организации — целенаправленная деятельность её органов и должностных лиц с использованием разрешённых сил и средств по достижению состояния защищённости информационной среды организации, обеспечивающее её нормальное функционирование и динамичное развитие.

Кортеж защиты информации — это последовательность действий для достижения определённой цели.

Информационная безопасность государства[3] — состояние сохранности информационных ресурсов государства и защищённости законных прав личности и общества в информационной сфере.

В современном социуме информационная сфера имеет две составляющие[4]: информационно-техническую (искусственно созданный человеком мир техники, технологий и т. п.) и информационно-психологическую (естественный мир живой природы, включающий и самого человека). Соответственно, в общем случае информационную безопасность общества (государства) можно представить двумя составными частями: информационно-технической безопасностью и информационно-психологической (психофизической) безопасностью.

Информационная война (англ. Information war) — термин, имеющий два значения:

1) Воздействие на гражданское население и/или военнослужащих другого государства путём распространения определённой информации. Термин «информационно-психологическая война» был заимствован в русский язык из словаря военных кругов США. Перевод этого термина («information and psychological warfare») с английского языка может звучать и как «информационное противоборство», и как «информационная, психологическая война», в зависимости от контекста конкретного официального документа или научной публикации.[1]

В этом смысле также используется термин психологическая война — психологическое воздействие на гражданское население и (или) военнослужащих другого государства с целью достижения политических или чисто военных целей.[2]

2) Целенаправленные действия, предпринятые для достижения информационного превосходства путём нанесения ущерба информации, информационным процессам и информационным системам противника при одновременной защите собственной информации, информационных процессов и информационных систем.[3]

Основные черты информационной войны

В информационной войне не задействуются психоактивные вещества, прямой шантаж и запугивание (это характерно для терроризма), подкуп, физическое воздействие и т. п. Хотя указанные воздействия могут применяться параллельно с информационной войной, они не являются обязательным элементом.

Объектом является как массовое сознание, так и индивидуальное. Индивидуального воздействия «удостаиваются» лица, от решения которых зависит принятие решений по интересующим противоборствующую сторону вопросам (президент, премьер-министр, глава МИД, дип представители, главы воинских формирований и т. п.). Можно сказать, что методы информационной войны воздействуют на массовое сознание аналогично тому, как методы психотерапии воздействуют на сознание индивидуальное.

Информационное воздействие может осуществляться как на фоне информационного шума, так и в условиях информационного вакуума.

Навязывание чуждых целей — это то, что делает информационную войну войной и отличает её от обычной рекламы.

Средствами ведения информационной войны являются любые средства передачи информации — от СМИ до почты и сплетен.

Информационное воздействие содержит искажение фактов или навязывает подвергающимся ему эмоциональное восприятие, выгодное воздействующей стороне.

1. Особа, суспільство та держава як суб’єкти та об’єкти інформаційних війн.

Об'єктами інформаційної війни можуть бути: свідомість, психіка людей; інформаційні системи різного масштабу і різного призначення. До соціальних об'єктів звичайно відносять особистість, колектив, суспільство, державу, світове товариство.

До суб'єктів інформаційної війни відносяться:

• держава, що здійснює свої функції через відповідні органи;
• громадяни, суспільні або інші організації і об'єднання, що володіють повноваженнями по забезпеченню інформаційної безпеки у відповідності до законодавства.

Проте всі ці об’єкти та суб’єкти відносяться й до інформаційної безпеки.

Інформаційна безпека особистості — це захищеність психіки і свідомості людини від небезпечних інформаційних впливів: маніпулювання свідомістю, дезінформування, спонукання до самогубства, образ і т. ін.

Інформаційна безпека держави (суспільства) характеризується мірою захищеності держави (суспільства) та стійкості основних сфер життєдіяльності (економіки, науки, техносфери, сфери управління, військової справи і т. ін.) відносно небезпечних (дестабілізуючих, деструктивних, що уражають державні інтереси і т. ін.) інформаційних впливів, причому як з упровадження, так і добування інформації. Інформаційна безпека держави визначається здатністю нейтралізувати такі впливи.

Концепція інформаційної безпеки держави — це систематизована сукупність відомостей про інформаційну безпеку держави та шляхи її забезпечення.

В концепції інформаційної безпеки держави:

• проводиться системна класифікація дестабілізуючих факторів і інформаційних загроз безпеці особистості, суспільства і держави;
• обґрунтовуються основні положення з організації забезпечення інформаційної безпеки держави;
• розробляються пропозиції по способах і формах забезпечення інформаційної безпеки.

1. Сучасна інформаційна революція в військовій сфері та війни “четвертого покоління”.

З настанням інформаційної доби набуває поширення висловлена ​ ​ М. Фуко інверсія ідеї Клаузевіца: " політика стає продовженням війни".

Нарешті, найважливішим аспектом RMA(Revolution in Military Affairs) виявляється зміна структури і форм організації збройних сил.

Перше покоління сучасних війн (1648-кін ХІХ ст.)

Розпочинається з появою нац.. держ. (використ. Досягнення промисловості, ієрархічна військова стр-ра, обмеження озброєнь).

Друге покоління (імперіалістичний характер). – боротьба за світові ринки, сфери впливу.

Третє покоління (зброя масового ураження, «тотальна війна» -Р. Арон, асиметричний фактор)

Четветре покоління з 1989 року.(ефект CNN, інформаційна війна)