Аналіз використання трудових ресурсів

Основним завданням цього аналізу є оцінка забезпеченості підприємства трудовими ресурсами, рівня ефективності використання робочого часу, продуктивності праці та її оплати.

Аналіз забезпеченості підприємства трудовими ресурсами заключається в оцінці складу, структури та динаміки загальної кількості працівників, в тому числі за категоріями персоналу. Структура персоналу заключається в розрахунку співвідношення між категоріями працівників до загальної кількості працівників і аналізу структурних змін. Динаміка персоналу заключається в розрахунку абсолютного і відносного відхилення фактичної кількості працівників в цілому по підприємству і за категоріями від планової кількості і від кількості в попередніх періодах. Рух робочої сили характеризується абсолютними показниками (кількість працівників прийнятих на роботу і звільнених), а також відносними, що характеризують інтенсивність обороту відповідними коефіцієнтами- рис.10.2

Рис.10.2 Основні напрями аналізу трудових ресурсів на підприємстві

Коефіцієнт обороту з приймання працівників – відношення кількості прийнятих за звітній період працівників до середньооблікової кількості штатних працівників.

Коефіцієнт обороту з вибуття працівників – відношення кількості звільнених до середньооблікової кількості штатних працівників.

Коефіцієнт загального обороту – відношення суми працівників прийнятих на роботу і звільнених до середньооблікової кількості штатних працівників.

Коефіцієнт плинності кадрів – відношення кількості працівників звільнених за власним бажанням (крім звільнених з поважних причин), за прогул та інші порушення трудової дисципліни, невідповідність зайнятій посаді до середньооблікової кількості штатних працівників.

Коефіцієнт постійності кадрів – відношення кількості працівників, які перебували в обліковому складі весь період до середньооблікової кількості штатних працівників за звітний період.

Аналіз рівня кваліфікації за категоріями персоналу розраховується як середній тарифний розряд по робітникам та як частка службовців з середньою та вищого спеціальною освітою у загальній їх кількості.

Аналіз використання робочого часу на підприємстві заключається в оцінці складу, структури та динаміці фонду робочого часу. Використання робочого часу на підприємстві характеризується рядом абсолютних і відносних показників.

Середня кількість днів відпрацьованих одним працівником (робітником) за певний період – відношення загальної кількості людино-днів до середньооблікової кількості штатних працівників (робітників).

Середня тривалість робочого дня робітника – відношення відпрацьованих людино-годин (разом з надурочними) до загальної кількості відпрацьованих людино-днів.

Коефіцієнт змінності – відношення загальної кількості наявних працівників до кількості працівників зайнятих у найчисленнішій зміні.

Коефіцієнт використання календарного фонду часу – відношення відпрацьованого фонду часу до календарного фонду часу.

Коефіцієнт використання табельного фонду часу – відношення відпрацьованого фонду часу до табельного фонду часу, який являє собою різницю календарного фонду часу та вихідних і святкових днів.

Коефіцієнт використання максимально можливого фонду робочого часу – відношення відпрацьованого фонду часу до максимально можливого фонду робочого часу, що дорівнює різниці табельного фонду і часу відпусток.

Аналіз продуктивності праці заключається в розрахунку її рівня, динаміки та оцінці впливу факторів на її зміну. Розрахунок рівня продуктивності праці здійснюється за допомогою наступних показників:

· середньорічне виробництво продукції на одного працівника – це відношення вартості виробленої підприємством за рік продукції до середньооблікової кількості працівників.

· середньоденне виробництво продукції одним робітником – це

відношення вартості виробленої підприємством продукції за звітний

період до загальної кількості днів відпрацьованих усіма робітниками

у цьому періоді.

· середньогодинне виробництво продукції одним робітником – це відношення вартості виробленої продукції за звітний період до кількості годин, які відпрацьовані усіма робітниками у цьому періоді.

Факторний аналіз продуктивності праці одного робітника базується на тому, що середньорічне виробництво продукції одним робітником визначається дією трьох факторів: кількості днів, які робітник відпрацював за рік, середньої тривалості робочого дня і середньогодинного виробництва продукції одним робітником.

В процесі аналізу визначають також вплив трудових факторів – середньорічного виробництва продукції одним працівником та середньооблікової кількості працівників на зміну вартості виробленої продукції.

Аналіз оплати праці передбачає визначення динаміки складу і структури фонду оплати праці, середньої заробітної плати, а також співвідношення в темпах зростання продуктивності праці та середньої заробітної прати працівника. Тільки за умови перевищення темпів зростання продуктивності праці у порівнянні з темпами зростання середньої заробітної плати можливе підвищення рівня оплати праці і зростання ефективності виробництва.