Цивілізаційний вибір України

Проблема цивілізаційного вибору для України знову стала актуальною з початку 90-х рр. ХХ ст. у зв’язку з розпадом СРСР, трансформацією політичних і соціально-економічних систем країн Східної Європи, новими політичними реаліями у світі, глобалізацією всіх сфер життя.

Перший досвід розв’язання подібної проблеми в історії України пов’язаний з вибором великого князя Володимира Святославича християнської віри для Київської Русі. І в минулому, і наразі це була і є проблема цивілізаційного вибору, вибору одвічного, стратегічного, визначального.

Що стосується етимології терміна «цивілізація», то він латинського походження, і різні його модифікації перекладаються на українську як «громадянський», «громадянин», «громадське суспільство». Це слово можна тлумачити як акт залучення до культури, процес цивілізування.

До початку ХХ ст. в європейській ментальності поняття цивілізації застосовувалось для позначення особливостей розвитку європейського суспільства, протиставлення всьому неєвропейському. Після двох світових війн Західна Європа позбавилась претензій на звання єдиної у світі цивілізації. Поступово в менталітеті європейця вимальовується мультиплікативна картина світових цивілізацій.

Першим таке бачення окреслив М. Я. Данилевський, який включив до цієї картини світу десять типів цивілізацій «природної системи історії»: 1) єгипетську, 2) китайську, 3) давньосемітську, 4) індійську, 5) іранську, 6) європейську, 7) грецьку, 8) римську, 9) аравійську, 10) германо-романську.

О. Шпенглер нараховує лише вісім типів цивілізацій, які відповідають його концепції «омертвіння відповідної історичної культури»: 1) китайську, 2) вавілонську, 3) єгипетську, 4) античну (аполонівську), 5) арабську (магічну), 6) західну (фаустівську), 7) майя, 8) російську.

А. Тойнбі визначає в історії людства понад 30 цивілізацій,
з яких до нашого часу збереглось лише шість: 1) західна, 2) візантійсько-ортодоксальна, 3) російсько-ортодоксальна, 4) арабська, 5) індійська, 6) далекосхідна (китайська та японо-корейська).

Сучасність трактує цивілізаційний процес насамперед не як монолінейний, а як поліцентричний нелінійний розвиток куль­турно-історичних форм.

За умов глобалізації всіх сфер сучасного життя український народ теж стоїть перед вибором, котрий сьогодні є вибором майбутнього, але водночас він є поверненням до цивілізації, яку обрав ще Володимир, до християнських цінностей, християнської ідеології господарювання, християнського розуміння національного і державного, християнської віротерпимості.

У галузі економіки вибір України схиляється до свободного ринку і свободної конкуренції, недоторканності приватної власності й охорони її законом, до права на підприємницьку діяльність і творчу ініціативу. У сфері політики наш вибір тяжіє до європейських стандартів прав людини, розподілу влади і демократизації основних її інститутів, визнання провідної ролі Заходу в становленні ліберально-демократичних цінностей як загальнолюдських, так і загальноцивілізаційних, завдяки яким зміниться тип зв’язків між економікою, власністю, владою, державою.

У царині екології вибір держави визначається власним негативним досвідом наслідків аварії на ЧАЕС і позитивним досвідом відмови від ядерної зброї.

Схід є особливою ланкою історичного розвитку поряд із Заходом. Відмітною рисою східної лінії розвитку завжди була нероздільність власності і влади (власність є функцією влади); голов­ним суб’єктом експлуатації виступає держава, а основною формою експлуатації в доіндустріальну епоху було централізоване вилучення додаткового продукту в рільників у вигляді ренти (податка). Тому в державах Сходу політика не може не стояти над економікою.

Європа доби середньовіччя відокремлюється від східної лінії розвитку, вона породжує ринкову економіку, базою якої була суто німецька форма власності на землю. У лоні Європи народився новий тип держави — правова держава, новий тип суспільства — громадянське суспільство.

Україна разом з Росією протягом останніх століть усе більше відставала від Заходу. Тому в східній, азіатсько-деспотичній, неправовій за принципом організації державі зустрілися західна ідеологія.

За умов глобалізації Україна намагається наразі синтезувати західну ідею і механізми створення правової держави на базі рин­кової економіки з досягненнями східної євразійської культури.

На думку політолога М. С. Михальченка, у контексті глобального розвитку можна розглядати три сценарії майбутнього України. Вони спираються, відповідно, на три реальні політичні сили — лівих, правих і центристів.

Перший сценарій «ретроідилічний». Він передбачає спочатку повернення до стану «брежнівського застою», а потім «уперед до перемоги казарменого неокомунізму». Поки ще існують передумови для спроб реалізувати цей сценарій: по-перше, економічні підстави (завелика частка населення з рівнем життя нижчим за офіційно визнану межу зубожіння); по-друге, політичні організації лівих сил (комуністи, соціалісти та ін.), що мають реальний вплив на знедолену частину нашого суспільства; по-третє, міфи марксистської ідеології про свободу, рівність, братерство, ефективну планову економіку, суспільну власність тощо; по-чет­верте, пам’ять про досягнення соціалізму (безоплатні медичні послуги, безоплатна освіта, соціальні гарантії тощо).

Другий сценарій майбутнього держави — «моноетнічний». Він передбачає побудову суто етнічної української держави на гаслах: «Україна — для українців!», «росіяни — в Росію!», «євреї — в Ізраїль!» і т. п. Цей сценарій має ще менше шансів для втілення, ніж попередній: по-перше, тому що Україна Східна і Західна, Південна і Північна, Центральна має різне ставлення до цього питання; по-друге, тому що світова громада дуже негативно реагує на проекти етнічних чисток; по-третє, тому що рівень цивілізованості більшості громадян України не дозволить утягнути їх у небезпечну і сумнівну авантюру.

Третій сценарій — «ліберальний». Він базується на ліберальних цінностях ринкової економіки, рівних правах усіх людей перед законом, на ідеї міцної справедливої держави, створеної для захисту інтересів усіх громадян незалежно від етнічної, расової, політичної, соціальної належності.

За підрахунками Інституту економіки НАН України, відплив капіталу за кордон у три рази перевищує всі разом узяті іноземні кредити, інвестиції і гуманітарну допомогу. Майже повністю (на 92 %) Україна втрачає свій внутрішній ринок. 80 % населення країни перебуває за межею бідності, частка працездатного населення, що не має роботи, становить 40 % (з урахуванням прихованого безробіття). Усе це свідчить, за оцінкою Міжнародного валютного фонду, про те, що Україна в результаті «успішного» виконання першого етапу реформ — «шокової терапії» — опинилась на грані національної катастрофи.

Треба визнати, що у ХХ ст. у розвинених країнах утратили історичну перспективу обидві протилежні моделі розвитку суспільства: «дикого» капіталізму з абсолютно вільним ринком і державного соціалізму з адміністративно-плановою системою. Досвід України за останні 10 і попередні 80 років підтверджує факт нежиттєздатності згаданих моделей розвитку.

Питання:

1. Що таке цивілізація?

2. Скільки існує цивілізацій і який сучасний процес цивілізації?

3. Який вибір України в цивілізаційному процесі?

4. Які є сценарії майбутнього України?