Загальна та спеціальна правосуб’єктність, у свою чергу, мають елементи – правоздатність та дієздатність.

Кафедра фінансового та адміністративного права

АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО

Лекція: № 3

«Суб’єкти адміністративного права»

Обговорено та схвалено на засіданні кафедри фінансового та адміністративного права факультету правознавства та міжнародних відносин Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі

Протокол від «____»_______________201_ року №____

Київ – 2013

План

Субєкти адміністративного права: поняття та загальна характеристика. Специфіка адміністративно-правових відносин

Система органів виконавчої влади

Президент України як суб’єкт адміністративного права

Кабінет Міністрів України як суб’єкт адміністративного права

Центральні органи виконавчої влади як суб’єкт адміністративного права

Місцеві органи виконавчої влади як суб’єкта адміністративного права

Органи місцевого самоврядування як суб’єкта адміністративного права

ТЕКСТ ЛЕКЦІЇ

Суб'єкти адміністративного права: поняття та загальна характеристика. Специфіка адміністративно-правових відносин

Суб’єкт адміністративного права – це юридична чи фізична особа, що є носієм прав і обов’язків у сфері публічної адміністрації, передбачених адміністративно-правовими нормами, та має здатність надані права реалізовувати, а покладені обов’язки виконувати.

Обов’язковою умовою визнання особи (юридичної чи фізичної) суб’єктом адміністративного права є наявність у неї елементів адміністративної правосуб’єктності. Переважна більшість джерел вказує на виділення таких елементів правосуб’єктності, як правоздатність та дієздатність. Адміністративна правоздатність при цьому розуміється як здатність бути носієм прав і обов’язків у сфері публічного (державного та самоврядного) управління, виникає в громадян з моменту народження й припиняється з їхньою смертю. Адміністративна дієздатність розуміється як здатність своїми діями здійснювати надані права, виконувати встановлені обов’язки й нести юридичну відповідальність, настає вона у фізичних осіб з досягненням певного віку. Адміністративна право і дієздатність юридичних осіб виникає і закінчується одночасно. В той самий час можна навести ряд прикладів, коли подібні визначення застосувати до суб’єктів адміністративного права виявляється неможливим.

Так, наприклад, специфіка адміністративних правовідносин полягає в тому, що однією із сторін завжди є держава і виникають вони в сфері публічного управління. Отже, вказані особливості правовідносин зумовлюють особливі характеристики потенційних суб’єктів адміністративного права, наявність специфічних прав та обов’язків, з приводу яких, власне, і можуть виникнути ці правовідносини. Правосуб’єктність громадянина може виникати як з моменту народження, так і за певних умов.

Проаналізуємо тепер момент виникнення правосуб’єктності юридичної особи на наступному прикладі: Торговельне підприємство (юридична особа) реалізує ряд товарів, серед яких: кондитерські вироби, (малоалкогольні напої та лікеро-горілчані вироби. Передбачається, що юридична особа володіє і право- і дієздатністю, які виникли одночасно при реєстрації підприємства. Оскільки для реалізації останньої категорії товару необхідно мати спеціальний дозвіл (ліцензію) відповідно до закону України, уявімо, що термін дії такої ліцензії у підприємства закінчився. Виникає запитання: чи можемо ми казати, що у даному випадку підприємство втрачає дієздатність (і, автоматично, правосуб’єктність), а тому має припинити свою діяльність? Звичайно, що ні, оскільки, по-перше, вказане підприємство може продовжувати реалізовувати інші категорії продукції, для яких не вимагається спеціального дозволу і, по-друге, право на реалізацію лікеро-горілчаних виробів у нього залишається (оскільки така діяльність закріплена статутом підприємства), а от здатність реалізувати це право підприємство втрачає аж до поновлення ліцензії. Отже, і у випадку з юридичною особой усталене розуміння правосуб’єктності та її елементів не може бути застосовано.

У теорії права існує прямо протилежний погляд на право- та дієздатність особи: «Розмежування право- та дієздатності характерне, в основному для цивільного права, оскільки правоздатність громадянина виникає в момент його народження, а дієздатність – з досягнення певного віку. В інших галузях права право- та дієздатність не розділюються, мається на увазі, що вони з’являються у громадянина одночасно та його правове становище характеризується єдиною право- і дієздатністю, або, інакше кажучи, правосуб’єктністю. Водночас і таке визначення не може бути сприйняте абсолютно. Так, відповідно до Конституції У країни кожному (у тому числі й неповнолітньому) гарантується право на звернення до державних органів, але самостійно реалізувати таке право особа зможе лише після досягнення повноліття, а до того часу її інтереси має представляти її законний представник.

Для задоволення такої вимоги необхідно вирізняти загальну правову суб’єктність та спеціальну правосуб’єктність володіння якими і визначатиме, по-перше, умови появи самих суб’єктів і по-друге, особливості тих правовідносини, в які вони вступатимуть.

Загальна правосуб’єктність – наявність у суб’єкта типових прав, обов’язків та можливості їх використання та виконання, незалежно від зовнішніх чинників. Обсяг загальної правосуб’єктності однаковий в межах таких категорій суб’єктів, як фізичні та юридичні особи.

Спеціальна правосуб’єктність – наявність у суб’єкта специфічних прав, обов’язків та можливості їх використання та виконання за­лежно від ряду зовнішніх чинників. Обсяг спеціальної правосуб’єктності не є однаковим або сталим: він залежить від волі суб’єкта, його виду, характеристик тощо.

Загальна та спеціальна правосуб’єктність, у свою чергу, мають елементи – правоздатність та дієздатність.