У чому особливості розвитку авангардиських ідей поч. ХХ ст. У творчості сучасних архітекторів?

Ч. Дженкс у своїй книзі «Мова архітектури постмодернізму» (1978 р.) дав широке визначення постмодернізму як популістсько-плюралістичного мистецтва безпосередньої комунікабельності між людьми. Як показав подальший розвиток це визначення охоплювало не тільки постмодернізм як стиль, але й також багато його розгалужень, які в сукупності, за словами К. Фремптона, можна визначити як поставангардизм. Таким чином поставангардизм являє собою напрямок контрсучасного, тобто після авангардного, розвитку архітектури.

Поставангардизм має тісний зв'язок з архітектурною практикою таких майстрів архітектури, як Г. Голляйн, Й. Кляйхус, Л. Кріє, Р. Вентурі, М. Грейвз, Р. Стерне та інших. Цей та інший творчий досвід був узагальнений у вищезгаданих книгах Ч. Дженкса і Р. Вентурі, а також у книзі Ч. Мура «Тіло, пам'ять і архітектура» (1977 р.).У цих теоретичних працях розвиток поставайгардистського руху аналізувався з позицій історизму і регіоналізму, концептуалізму і контекстуалізму, метафоричності і багатозмістовності, а загалом - з позицій плюрал істинності нового напрямку у розвитку архітектури та ідей програмованого еклектизму.

Ці та інші ідеї обговорювались на Венеціанському бієннале 1980 р., програму для якого склав П. Портогезі під загальною назвою «Присутність минулого». У бієннале брали участь багато архітекторів, серед яких були провідники постмодерністських ідей «декорованого сараю», «упаковки» архітектурних форм, ((цитування» історичних форм та їх констектуалізації і дематеріалізації. На перший план висувалася доктрина свідомого руйнування стилю, руйнування архітектурних форм і теоретичних догматів, догматів функціоналістської архітектури, архітектури модернізму.

Основні принципи і методи постмодернізму У своїх трьох книжках «Складність і протиріччя в архітектурі» (1966 р.), «Потворна та буденна архітектура або декорований сарай» (1971 р.), «Уроки Лас-Вегаса» (1972 р.) Р. Вентурі із своїми співробітниками виклав основні постулати поставайгардистської ідеології та постмодернізму. Серед них: складна і суперечлива архітектура замість простої і зрозумілої; поетизація потворного і буденного, відкритість архітектури для подальшого обживання: архітектура без архітектора - концепція природного «хаосу як архітектури».

Основні засади постмодерністського підходу, що подібні до вітрувіанської триади, сформулював у 1977 р. Р. Сгерн. Серед них принципи: констектуалізму (окрема споруда як фрагмент більшого цілого, як предмет «адхокістської» методології); алюзіонізму

(архітектура, як історичне і культурне відлуння); орнаменталізму (стіна як середовище архітектурного значення).

Ч. Дженкс у книзі «Мова архітектури постмодернізму» (1978 р.) на основі засад «подвійного кодування» і «радикального еклектизму» сформулював основні положення постмодернізму. Провідними серед них є принципи: історизму (повернення втраченого зв'язку з культурою і традицією); ретроспективізму (відтворення архітектурних форм минулого); нового звернення до місцевих традицій; «адхокізму» (врахування конкретного місця); «контекстуалізму»; відродження метафоричного мислення; ігрового і театралізованого характеру архітектурного простору.

Ч. Мур у своїй роботі «П'ять проектних принципів» (1979 р.) сформулював наступні положення: будівлі можуть і мусять говорити; будівлі потребують свободи слова; будівлі мають бути пристосовані до життя тіла і думок; будівлі повинні задовольняти наші співчуття; будівлі мають зв'язок з минулим і пробуджують спогади.

Узагальнення теоретичних положень і методів майстрів контреучасного руху в архітектурі дозволяє сформулювати визначальні ознаки, принципи і методи постмодернізму. Серед лих: універсальність семантики традиційних архітектурних форм, їх архетипів; метод «картотеки» і «бібліографічного пошуку»; метод «цитування» архітектурних взірців; принцип контекстуальності і плюралізму; програмований еклектизм; принципи ігрової відкритості у часі і просторі, у формі і змісті архітектурного середовища; діалог з природним хаосом, зіткнення масштабів і фрагментарність цього середовища.

Американські та європейські версії постмодернізму В Америці та в Європі постмодернізм розвивався у двох напрямках, що пов'язані з ремінісценціями на теми класичної традиційної архітектури і класичної модерністської архітектури. Ці два напрямки існували у представників американського постмодерну. Якщо Р. Вентурі, Р. Стерн і Ч. Мур пов'язували свою творчість з радикальним еклектизмом та історизмом, то «Нью-Иоркська п'ятірка» у своїх перших пошуках орієнтувалась на пуристичну архітектуру Ле Корбюзье і представників групи «Де Стиль».

Серед робіт Р. Вентурі слід відмітити Гілд-хаус (1963 р.), будинок матері у Чеснат-хіл (1964 р.), Трубек-хаус (1970 р.). Ученик Р. Вентурі Р. Стерн у своїх роботах продовжує експерименти з концепцією «декорованого сараю». Серед його проектів Ленг-хаус (1974 р.), конкурсний проект центру муніципалітету в м.Фенікс (1984 р.), житловий будинок у Нью-Йорку. На початку 80-х рр. Ч. Мур - професор Йєльського і Каліфорнійського університетів, керує двома архітектурними фірмами. Ці фірми працюють під девізом «служіння клієнту». До основних споруд Ч. Мура відносяться: власний будинок в Оренді (1964 р.), у Нью-Хейвені; житловий комплекс у Нью-Хейвені (1964 р.); Кресч-коледж у Каліфорнії; площа Італії у Нью-Орлеані (1975-81 рр.); конкурсний проект Генльської гавані у Західному Берліні (1982 р.) та ін.

«Нью-Йоркська п'ятірка» у 1969 р. влаштувала виставку своїх творів у нью»йоркському музеї сучасною мистецтва. На виставці експонувався «білий світ» програмних індивідуальних будинків. Серед робіт «п'ятірки» слід виділити «Портлендський будинок» М. Грейвза (1982 р.), Дісней-центр (1985-91 рр.)» музей образотворчих мистептв в Атланті Р.МеЙєра (1980-83 рр.), Гетті центр (1984-96 рр.). музей декоративного мистецтва у Франкфурті-на-Майні (1979-85 р.р.) та ін.

Серед витворів європейського постмодерну виділяються роботи А.Росоі: кладовище в Модені (1971-73 рр.), житловий будинок в Галаретезе(1969-73 рр.);

твори М. Ботів: банк в Лугано (1988 р.). комерційио-житловий комплекс в Лугано (1991 р.), Даро Хаус (1992 р.).

Роботи Г.Холляйна мали значний вплив на розвиток постмодерністських тенденцій. Серед них: свічковий магазин «Ретті» у Відні (1965 р.), магазин «Секція Н» у Відні (1971 р.), Австрійське туристське бюро (1978 р.), Хаас Хаус у Відні (1998 р.).

У розвитку європейської лінії постмодернізму активну участь приймала «Тальєр де Архітектура», яку очолював Р. БофІлл