Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Мистецтво Османської імперії






Після нападу монголів Конійський (румський) султанат розпався на ряд дрібних, позбавлених самостійності князівств. Але вже на початку XIV ст. серед них виділилось одне невелике турецьке князівство, яке в результаті успішних війн значно розширило свою територію, згодом нанесло поразку Візантії, захопило Передню Азію, Північну Африку, Балканський півострів і перетворилось на могутню державу, яка по імені свого правителя Османа почала називатися Османською імперією. Це була розвинута військово-феодальна держава, культура якої увібрала в себе досягнення Візантії та турків-сельджуків.

Мистецтво Османської імперії можна розділити на два періоди:

1. Перший період охоплює проміжок часу від XIV – до п. пол. XV ст. – до завоювання Візантії. У цей час столицею була Басра. В архітектурі переважали прості, ясні, чіткі форми турків-сельджуків (приклад – мечеть Йєшиль Джамі).

2.Дугий період охоплює проміжок часу від др. пол. XV– до XVI ст. – після завоювання Візантії. У цей час на мистецтво Турції великий вплив мали візантійські традиції, особливо архітектура.

Відбувається синтез дворової та купольної мечетей. Під впливом візантійської архітектури куполи ставляться на системі парусів. Характерною пам’яткою того часу є мечеть султана Баязида ІІ в Стамбулі архітектора Хейреддіна, у якій над молитовним залом зведений купол на парусах. Перед молитовним залом розташований двір, оточений галереєю з колонами з білого та рожевого мармуру, які мають сталактитові капітелі і перекриваються стрілчастими арками.

Найбільшого розквіту турецьке зодчество досягло в творчості Хаджи Сінана (1489-1578 або 1588). Йому приписують сотні будівель: мечетей, палаців, медресе. Але він сам серед усіх своїх споруд виділяв три:

1. Мечеть Шах Заде (1543-1548) В Стамбулі, яку Сінан назвав “робота учня”

2. Мечеть Сулейманіє (1549-1557) в Стамбулі – “робота підмайстер’я”.

3. Мечеть Селеміє (1566-1574) а Андріанополі (Едірне) – “робота майстра”.

У всіх храмах Сінан вирішував проблему створення єдиного нічим не роздільного простору. Запозичивши з візантійської архітектури постановку купола на парусах, він відмовився від розподілу внутрішнього простору храму на три нефи, що відповідало Святій Трійці. Він прагнув створити єдиний нічим не роздільний величезний простір, що відповідало мусульманській вірі в єдиного Бога. Також Сінан прагне досягти єдності конструктивних та декоративних елементів храму – злити їх воєдино. У творчості Сінана відбилась така характерна риса мусульманської архітектури, як тяга до декоративності, орнаментальності: він зазвичай ділив стіну на ніші, вікна і суцільно покривав її килимовим декоративним орнаментом. Декоративні елементи оздоблення стіни зливаються з вкритими орнаментом опорними стовпами та арками – головними конструктивними елементами мечетей. У мечеті Шах Заде (“робота учня”) ще ясно виділяються підпорні гранчасті стовпи, які ділять храм на 3 нефи. У мечеті Сулейманіє, зведеній на кошти Сулеймана Пишного (чоловіка легендарної Роксолани), Сінан надав опорним стовпам складний профіль в поставив їх ближче до стін, так, що вони практично злились з багатим декором стін храму. Це була “робота підмайстер’я”. У мечеті Селеміє в Єдірне (Андріанополі) Сінан поставив купол на 8 опорних сповпів, які зливаються з стіною і таким чином створив єдиний нічим не подільний простір, залитий світлом. Ззовні мечеть Селеміє має гармонійну ступінчасту композицію, що складається з кількох ярусів, які звужуються доверху. Виступи, що утворюються різною шириною ярусів, завершуються невеликими башточками з конічними дахами. Стіни прорізають величезні арки, заповнені вікнами, що полегшує стіну. Купол в мечетях більш крутий, ніж у православних храмах. Стрункі мінарети мають гранчасті або канелюровані стовбури, розчленовані по горизонталі балкончиками та завершеними конічними дахами.

У творчості Сінана турецька архітектура досягла свого найвищого розвитку. Але і після нього вона не занепадала. Найбільш значною пам’яткою є мечеть Ахмедіє, зведена в 1609-1614 рр. архітектором Мехмудом Ага, велична, гарних пропорцій споруда. Залитий світлом інтер’єр щедро оздоблений глазурованими білими, синіми та зеленими кахлями, які покривають стіни, як килим. Мечеть Ахмедіє ще називають зеленою мечеттю.

Живопис. Одним з найбільш ранніх рукописів, прикрашених мініатюрами, є рукопис, виконаний для Бехзада ІІ (1451-1512). Характерно фризове розташування композицій, між фризовими композиціями – смуги золота.

У 1480 р. до Стамбулу був запрощений італійський художник Джентілє Белліні, який вчив малювати турецьких майстрів. Першим турецьким художником став Сінан Бей, який виконав портрет Махмуда ІІ під впливом європейської реалістичної школи. У XVI ст. найвидатнішими турецькими майстрами були Хайдар та Валі Джан. Самою відомою пам’ятка того часу є “Історія султана Сулеймана” (Лондон, зібрання Честі Біттел), у якій відображено походи, прийоми, поклоніння святим місцям: “Сулеман серед свого війська”, “Переправа через річку Драва”. Найулюбленішими були червоний, малиновий, фіолетовий та золотий колір.

 


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.006 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал