Повстання робітних людей

Селянські виступи під проводом У. Кармелюка (1813-1835 pp.)

Центром повстання було Поділля (теперішня Вінницька і Хмельницька області), але час від часу воно перекидалося і на Волинь та Київщину.

Понад двадцять років повстанські загони Кармелюка вели героїчну боротьбу проти експлуататорів. Власті чотири рази засуджували народного ватажка до каторжних робіт і відправляли до Сибіру. Але У. Кармелюк щоразу тікав і знову очолював боротьбу проти кріпацтва.

За довгі роки в повстанських загонах Кармелюка перебувало понад 20 тис. селян та міської бідноти. У 1835 р. його підступно вбили. Він здійснив понад тисячу нападів на поміщиків, купців, шинкарів.

Устим Кармелюк уособлював одчайдушний протест селянських мас проти соціального гноблення. Про нього складено численні легенди, пісні, думи, оповіді. Т. Шевченко назвав Кармелюка справжнім лицарем.



«Київська козаччина» - селянський рух 1855 р.

Рух селян виник навесні 1855 р. і поштовхом до нього стало обнародування маніфестів царського уряду у зв’язку з Кримською війною про створення державного ополчення. Рух охопив 9 (із 12) повітів Київської губернії, близько 500 сіл. Селяни повсюдно відмовлялися виконувати панщину і вимагали записати їх у козаки.

На придушення виступу кріпаків Київщини було кинуто 25 ескадронів кінноти, 9 рот піхоти та кілька рот саперів.

Виступ селян було жорстоко придушено.