Зх. Німеччина в 1945-49 рр.

Німеччина зазнала поразки у Другій світовій війні і її долю вирішували країни-переможці. Основні положення післявоєнного устрою Німеччини були розроблені на Потсдамській конференції в липні-серпні 1945 р. Західнонімецькі землі (11 земель) опинились в американській, англійській і французькій зонах окупації (43 млн. осіб).

Виходячи з потреби об'єднати зусилля для економічної відбудови зах­іднонімецьких земель, у квітні 1946 р. відбулася спільна нарада делегацій американської та британської зон (до речі, в ній взяли участь і представни­ки КПН), на якій було прийнято рішення об'єднати обидві зони у так звану Бізонію і створити виборну Двозональну економічну раду. Це рішення підтримали всі партії, за винятком комуністів. 2 грудня 1946 р. угода про Бізонію була підписана. В червні 1947 р. відбулися перші вибори до Еконо­мічної Ради яка мала законодавчі повноваження, тобто перетворилася у пар­ламент. До її складу ввійшли 52 представники всіх відновлених партій.

Слід зазначити, що американці справедливо побоювалися, що в центрі Європи може виникнути політична нестабільність, спровокована економіч­ною руїною. Саме тому вони прийняли рішення включити Західну Німеччину в план Маршала. Від нього пролягав прямий шлях до грошової ре­форми в західних зонах, до нового і справді вирішального кроку в розколі Німеччини. В даному випадку економічні інтереси поєднувалися з політич­ними міркуваннями Західні держави розуміли, їм не вдасться одночасно стримувати прибічників державності в Німеччині і СРСР. До того ж і «хо­лодна війна» набирала розмаху. Всі ці обставини логічно вели до створення на території західних окупаційних зон стабільної демократичної держави.

В 1948 році події розвивалися по висхідній лінії. Бізонія набувала пер­ших ознак політичного утворення, водночас почалися приготування до ство­рення Тризонії. У лютому 1948 р. уряд Франції приєднав до Бізонії свою окупаційну зону. Тоді ж, у лютому 1948 р. у Лондоні відбулася конференція представників трьох держав - США, Великобританії та Франції (без СРСР), на якій, окрім створення Тризонії. йшлося про майбутній державний лад Західної Німеччини, про контроль над Руром та проблеми біженців і безпеки. Сепаратні дії західних союзників суперечили рішенням Потсдаму, згідно з якими радянський представник мав право на участь в управлінні всіма чотирма зонами. У ноті від 13 лютого Радянський Союз засудив акції США, Великобританії та Франції. Маршал Соколовський, який очолював радянську зону окупації, 20 березня назвав Лондонську конференцію «таєм­ною змовою» і оголосив про свій вихід з СКР.

Поряд із інституюванням Бізонії та Тризонії на Лондонській конференції було схвалено рішення про заснування Парламентської ради, завдання якої полягало у підготовці нової конституції для Зх.Нім. Ця рада була створена 1 вересня 1948 р. Очолив її К.Аденауер.

У Німеччині було створено єдину адміністрацію й військове командування. Було розроблено проект конституції і створено управління господарством, яке очолив Л.Ерхард. Господарська реформа включала в себе грошову і реформу цін. Її проведення розпочалось у 1948 р. Грошова реформа передбачала створення твердої валюти. 28 липня 1948 р. окупаційна адміністрація видала декрет, за яким старі рейхсмарки вважались недійсними і вводились нові дойчмарки. Негайним результатом грошової реформи була поява товарів власного виробництва, внаслідок чого моментально стабілізувались ціни.

8 травня 1949 р. Парламентська Рада ухвалила консти­туцію ФРН: ФРН — федерація десяти земель, які мають дуже широкі повноваження; глава держави — президент, в активі прерогатив якого лише представницькі функції; в разі не­обхідності — розпуск бундестагу та призначення нових ви­борів. Вища законодавча влада здійснюється бундестагом та бундесратом. Перший обирається на основі багатопартійної системи всіма громадянами, що мають право голосу, терміном на чотири роки. Бундесрат (верхня палата) фор­мується як представницький орган земель; члени бундесрату обираються ландтагами. Глава уряду — бундесканцлер. Оби­рається бундестагом на основі результатів виборів. Бундес­канцлер — глава виконавчої влади. ФРН — парламентська республіка. Конституція 1949 р. забезпечувала широкі права і свободи громадян. Конституція узаконювала мирний харак­тер ФРН.