Елементи облікової політики підприємства

Елементами облікової політики є можливі методичні прийо­ми, способи та процедури, що обираються з числа загальноприй­нятих з урахуванням особливостей діяльності підприємства, тоб­то принципи, методи і процедури, що використовуються для відо­браження відповідної статті фінансової звітності.

Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на принципах, регламентованих нормативними документами. Принципи є основою вибору підприємством усіх методів і проце­дур оцінки та обліку об'єктів господарювання.

Метод бухгалтерського обліку - це сукупність способів та при­йомів, що забезпечують одержання, обробку та видачу облікової ін­формації з метою її використання в управлінні підприємством. Бухгалтеру необхідно оволодіти усіма технічними прийома­ми та адаптувати їх до специфіки діяльності підприємства та його організаційно-технологічної структури. Вибір таких методичних прийомів закріплюється в обліковій політиці. Для запровадження оптимальної методики обліку необхідно визначити на яких рівнях ведеться облік (склади, бухгалтерія, окремі виробничі підрозділи), визначити методику обліку (порядок складання документів, веден­ня поточного обліку та складання звітності), а також способи його ведення та склад організаційно-технічного забезпечення.

Якість, достовірність та вірогідність інформації, а тому управ­лінських рішень, що приймаються на їх основі, залежить від оцін­ки об'єктів господарювання. Оцінки у бухгалтерському облі­ку здійснюються: 1) на дату придбання активів або виникнення зобов'язань; 2) на дату передачі (обміну) активів. Розрізняють вісім методів оцінки об'єктів обліку. їх застосування залежить від мети оцінки, що ставиться користувачами облікової інформації.

1. Первісні оцінки - це сукупність витрат на придбання або ви­робництво активів, що обраховані за номінальними цінами, що ді­яли на момент оцінки. Оцінка за первісною вартістю ґрунтується на принципі історичної (фактичної) собівартості.

2. Незмінні або оцінки, які необхідно порівнювати - це обсяг витрат або доходу при придбанні або реалізації об'єктів, обрахова­ний за цінами наперед визначеного періоду.

3. Відновлювальні оцінки дозволяють визначити теперішні або майбутні витрати на виробництво об'єкта, створеного у минулому. Виділяють дві форми таких оцінок: 1) за вартістю виробництва іс­нуючих об'єктів; 2) за вартістю об'єктів, що є аналогом існуючих, але створених із урахуванням технічного прогресу.

4. Оцінки заміщення визначають вартість об'єктів як суму збе­режених або замінених на об'єкти, що є аналогами за функціями. Цей метод оцінки застосовують для оцінки природних ресурсів.

5. Реалізаційні оцінки є доходом, що передбачається отрима­ти від продажу майна. До них належать ліквідаційна, роздрібна, оптова та інші види оцінок.

6. Капіталізовані або рентні оцінки застосовують для визна­чення цінності об'єкта розміром доходу або ренти від їх експлуа­тації. Методика розрахунку може бути різною, капіталізуватись можуть усі види доходів, як валовий, так і чистий, ставкою капі­талізації може бути норма прибутку, позиковий відсоток та інші величини.

7. До експертних оцінок, крім оцінок за результатами експер­тиз, належать оцінки, методика побудови яких полягає у виборі однієї з попередньо обрахованих величин. 8. Умовні оцінки при­значені не для характеристики цінності об'єктів, а для їх реєстра­ції з певною метою. До них належать облікові оцінки.

Облікова оцінка - це попередня оцінка, яка використовується підприємством з метою розподілу витрат і доходів між відповідни­ми звітними періодами. До процесу встановлення облікових оцінок також належать процедури визначення терміну корисно­го використання (експлуатації) необоротних активів; вартісної оцінки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів; методів формування первісної вартості за­пасів та методів оцінки їх вибуття; оцінки сумнівної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги шляхом вибору методу нарахування резерву сумнівних боргів.

Облікова оцінка може переглядатись у разі: 1) зміни обставин, на яких вона базувалась; 2) отриманні додаткової інформації. Під­приємству слід розкривати зміст і суми змін в облікових, оцінках, які мають суттєвий вплив на поточний період або, як очікується суттєво будуть впливати на майбутні періоди. Наслідки зміни в об­лікових оцінках слід включати до тієї ж самої статті звіту про фі­нансові результати, у якій раніше відображувались доходи або ви­трати, щодо яких змінилися оцінки у періоді, коли відбулася зміна, а також у наступних періодах, на які впливає зміна.

Якщо неможливо розрізнити зміну облікової політики та змі­ну облікових оцінок, то це розглядається і відображається як зміна облікових оцінок.

Суттєвість - характеристика облікової інформації, яка визна­чає її здатність впливати на рішення користувачів фінансової звітності. Відсутність суттєвої інформації у фінансовому звіті і примітках до нього може вплинути на рішення його користувачів, тому в обліковій політиці підприємства необхідно визначити межу суттєвості інформації. Поріг суттєвості - абсолютна або від­носна величина, яка є кількісною ознакою суттєвості облікової ін­формації. Ознаками суттєвості облікової інформації є її кількісні та якісні характеристики, важливі для користувачів такої інформації. Суб'єктами визначення суттєвості облікової інформації є органи, які уповноважені на регулювання питань бухгалтерського обліку і фі­нансової звітності, та власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відпо­відно до законодавства та установчих документів. Об'єктами засто­сування суттєвості є: 1) діяльність підприємства в цілому; 2) окремі господарські операції та об'єкти обліку; 3) статті фінансової звітності.

Застосування критеріїв суттєвості до підприємства в цілому передбачає можливість використання спрощеної системи бухгал­терського обліку та звітності підприємством, ' обсяги діяльності якого нижче встановленого порогу суттєвості. Поріг суттєвості для застосування спрощеної системи бухгалтерського обліку та звіт­ності визначається законодавством.

Кожну суттєву статтю слід наводити у фінансовій звітності окремо, а несуттєві статті об'єднувати зі статтями, подібними за характером або функціями. Суттєвість статті визначається її ве­личиною і характером, що розглядається разом. Статті, які мають суттєву величину і відрізняються за характером або функціями, слід подавати окремо. Зокрема, не можна об'єднувати 1) монетарні та немонетарні; 2) поточні та не поточні; 3) операційні та не опе­раційні; 4) відсоткові та не відсоткові статті фінансової звітності. Стаття, яка не є суттєвою для окремого подання її у фінансово­му звіті, може бути достатньо суттєвою для окремого розкриття її в примітках до фінансової звітності. При визначенні суттєвості окремих статей за поріг суттєвості може прийматися частка відпо­відної статті у базовому показнику:

- для статей балансу - сума власного капіталу та підсумок від­повідного класу активів або зобов'язань;

- для статей звіту про фінансові результати - сума прибутку (збитку) від операційної діяльності або сума доходу або ви­трат за звітний період;

- для статей звіту про рух грошових коштів - чистий рух гро­шових коштів (надходження або видаток) від операційної, інвестиційної або фінансової діяльності за звітний період. Листом Міністерства фінансів України визначено поріг суттє­вості для окремих об'єктів обліку (табл. 3.1).

Операційний цикл - це проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів (еквівалентів гро­шових коштів) від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг. Тривалість операційного циклу впливає на групування об'єктів обліку, зокрема, поділ активів на оборотні та необоротні, тому має важливе значення для підприємства. Вона визначається у днях і залежить від таких факторів: 1) особливостей діяльності підприємства; 2) тривалості технологічного процесу виготовлення продукції; 3) наявності налагоджених зв'язків з постачальниками та покупцями; 4) надійності постачальників та покупців.

Алгоритм розрахунку середньозваженої тривалості операцій­ного циклу для підприємства, яке отримує доходи від виробництва продукції та її продажу, торгівлі та надання транспортних послуг наведено у табл.3.2.

Таблиця 3.2