Основні параметри проведення вибухових робіт.

В будівництві розрізняють основні заряди: заряд викиду, розпушування і кануфлет. Всі ці види зарядів називаються горними.

Основні завдання:

1) забезпечення необхідної інтенсивності подрібнення порід.

2) забезпечення розмірів і відміток виїмок проектним.

3) забезпечення продуктивності землерийних і землерийно-транспортних машин.

4) забезпечити економію вибухових речовин.

,

де - максимальний розмір кусків ґрунту після проведення вибуху.

- коефіцієнт, який враховує вид робочого обладнання екскаватора.

- для екскаваторів, обладнаних драглайном.

- для екскаваторів, обладнаних оберненою або прямо лопатою з механічним приводом.

- з гідравлічним приводом.

- місткість ковша екскаватора.

Основним показником при проведенні вибухових робіт є значення ,

де - показник руйнуючої дії вибуху.

- радіус воронки (вирви).

- лінія найменшого опору або відстань від центру заряду до найближчої видимої поверхні.

В залежності від значення розрізняють наступні види горнів:

а) посилений горн

б) нормальний горн

в) випираючий кануфлет.

г) нормальний кануфлет

Величина заряду визначається за наступною залежністю:

, кг

де - питомі витрати вибухових речовин в залежності від виду ґрунту, (приймається по довіднику)

- об’єм ґрунту вирви в , який визначається як лінія найменшого опору в третій степені.

Розрізняють наступні методи підривання зарядів:

1) Шпуровий метод.

Застосовують при проведенні вибухових робіт на викид, а також для руйнування негабаритів.

Заряди в рядах підривають із сповільненням з використанням електродетонаторів.

2) Метод свердловинних зарядів.

Вздовж укосу ґрунту пробурюють свердловини діаметром з перебором

Підривання електричним або вогневим способом із сповільненням або без з обов’язковим дублюванням схеми підривання.

3) Метод котлових зарядів.

Метод дозволяє зекономити вартість бурових робіт: за допомогою перфораторів пробурюють шпур і закладають початковий заряд, утворюється кануфлет.

4) Метод малокамерних зарядів (зарядів „в рукавах”).

Вздовж укосу (до ) влаштовують рукава на глибину від величини укосу.

5) Метод мінних камер.

6) Метод щілинних зарядів.

Дозволяє з великою точністю забезпечити форму і розміри виїмки. Широко застосовується для розпушування мерзлих ґрунтів.

По периметру виїмки і вздовж довжини котловану за допомогою бурових або дискофрезерних машин нарізають щілини на глибину 2, 7 м. Зарядка по всій довжині через одну (крайні не заряджають). Незаряджені щілини називаються компенсуючі. Заряди є зосереджені. Якщо глибина більше 1, 5 м, то зарядка в два яруси. В зоні між компенсуючими щілинами відбувається високе подрібнення ґрунту, що забезпечує високу продуктивність земляних робіт.

7) Метод накладних зарядів.

а)

б) різновид шпурового заряду (дозволяє зекономити вибухові речовини).

За допомогою перфораторів влаштовують шпури.

Тема №6. Розробка ґрунту

6.1 Розробка ґрунту гідромеханізованим методом

Сутність гідромеханізації полягає в тому, що ґрунт розробляється, переміщається й укладається в насип за допомогою води. Струмінь води під тиском 5-15 атм зі швидкістю 20-70 м/сек подається з насадки гідромонітора, розмиває ґрунт, перетворюючи його в гідромасу - пульпу. Пульпа стікає по жолобах або канавах у прийомні колодязі, відкіля землесосами переміщається в відвал або насип.

У будівництві застосовується розмив ґрунту гідромоніторами й усмоктування ґрунту з-під води земснарядами.

Рельєф місцевості впливає на вибір схеми розробки ґрунту гідромоніторами - із самопливним транспортом пульпи (мал. 5.1, а) і напірним (мал. 5.1, б).

Для розмиву ґрунту і видалення пульпи гідромонітори встановлюються у вибоях. Вибої бувають зустрічні, швидкісні і косі. При зустрічному вибої (мал. 5.1, в і г) гідромонітори розташовуються на підошві вибою. Спочатку підмивають ґрунт, потім маса обрушується, перетворюється в пульпу і тече назустріч струменю води. Цей тип вибою забезпечує високу продуктивність гідромонітора.

При швидкому вибої гідромонітор може встановлюватися на підошві вибою (мал. 5.1, д) чи зверху (мал. 5.1, е).

Висока продуктивність гідромоніторів досягається при косому вибої, якщо гідромонітори встановлюються під кутом один до одного (мал. 5.1, ж, е).

Для самопливного транспорту лотки і канави необхідно робити з ухилом, що забезпечує таку швидкість руху пульпи, при якій частки ґрунту не будуть осідати на дно. Пульповоди бажано укладати з мінімальною кількістю поворотів.

При напірному транспорті пульпа перекачується по трубах землесосами, що представляють собою одноступінчаті відцентрові насоси, пристосовані для того, щоб разом з гідромасою проходили невеликі камені і грудки ґрунту.

Для усмоктування і транспортування піску на ріках і озерах застосовуються плавучі землесоси - земснаряди, установлювані на понтонах або баржах.

Методом гідромеханізації намивають греблі, дамби, насипу для доріг, площадки для будівництва й інші земляні спорудження, а також улаштовують виїмки. Насипу намивають безестакадним і естакадним способами. При естакадному способі влаштовуються дерев'яні чи металеві естакади, на яких укладаються трубопроводи. Більш економічний безестакадний спосіб.

Перед намивом ґрунту виробляється обвалування бульдозерами площі намиву сухим ґрунтом і для дренування води влаштовуються колодязі з водоотвідвідними трубами.

Рис. 5.1. Розробка ґрунту гідромоніторами:

а-самопливний транспорт пульпи; б-те ж напірний; в-метод «підбивки»; г-зустрічний вибій; д - побіжний вибій; е - розробка «зверху вниз»; ж - те ж з “косим вибоєм”; 1 - вибій; 2 - гідромонітор; 3 - водовід; 4 - насосна станція; 5 - природна водойма; 6 - лоток для транспорту пульпи; 7 - приямок для збору пульпи; 8 - землесос; 9 - напірний трубопровід для транспорту пульпи; 10 - земляне спорудження (або відвал ґрунту); 11 - вали із сухого ґрунту; 12 - ґрунт, що обрушився; 13 - контур вибою; 14 - потік пульпи.