Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Тема 7. Пальові роботи
|
|
Загальна частина
У залежності від призначення розрізняють палі несучі і шпунтові. Несучі палі передають навантаження на ґрунт від споруджуваних будинків або споруд, шпунтові застосовуються для влаштування огороджень від ґрунтової чи відкритої води (шпунтові ряди).
Несучі палі поділяються на висячі і палі-стійки. Висячі палі зміцнюють і ущільнюють ґрунти підстави, вони витримують навантаження від спорудження за рахунок їхнього тертя по ґрунті. Палі-стійки спираються на щільні материкові породи і працюють як колони.
По розташуванню в плані палі можуть бути: одиночні, рядові, кущові і пальові поля - група кущових паль.
У будівництві застосовують палі, що занурюються, які виготовляються на заводі й опускаються в ґрунт у готовому виді, і набивні, котрі влаштовуються безпосередньо в ґрунті. Палі, що занурюються, можуть бути вертикальними, похилими і козловими (парної похилої палі), тільки вертикальними.
Найбільш часто застосовуються палі з залізобетону і бетону, рідше дерев'яні, металеві і комбіновані (сполучення різних матеріалів). Перетини паль дуже різні: циліндричні, пустотілі циліндричні, квадратні, прямокутні, призматичні пустотілі, широколопастні й ін.
Навантаження від будинку на палі передаються через монолітний чи збірний ростверк. Збірний ростверк застосовується рідше, тому що вимагає більш точного забивання паль по горизонталі і вертикалі.
При влаштуванні пальових фундаментів будь-якого типу роботи виконуються в наступній послідовності: планування площадки; розбивка осей будинку і пальових рядів; влаштування спробних паль і іспит їх динамічним навантаженням; влаштування основних паль зі здачею їх по акті; зрізання і приймання голів паль; влаштування ростверку і здача його по акті.
Палі, що занурюються
Палі занурюються в ґрунт такими способами: забиванням, віброзануренням, статичним і вібровдавлюванням, загвинчуванням, підмивом, електроосмосом і комбінованим способом. Раціональність застосування того чи іншого способу занурення паль визначається місцевими і ґрунтовими умовами і може бути орієнтовно визначена по табл. 6.1.
Забивання паль. Близько 80% паль, що занурюються в ґрунт, забивається молотами одиночної, подвійної дії і дизель-молотами.
Таблиця 6.1
| Спосіб занурення | Глинисті ґрунти з коефіцієнтом консистенції В, менш | Піщані ґрунти середньої щільності |
| Забивання молотами і дизель-молотами Вібропогруження Статичне вдавлення Вібровдавлення Загвинчування Підмив Електроосмос | 0, 3 - 0.4 0, 6 0, 3 0, 4 - 0.6 0.3 - 0, 6 - 1 | Дрібні і середньої крупності Слабкі водонасичені - Пилуваті слабкі водонасичені Пилуваті, дрібні і середньої крупності Середні дрібнозернисті водонасичені - |
Примітка. Коефіцієнт консистенції показує стан глинистого ґрунту по вологості: чи близький він до твердого чи текучого стану.
Тип молота вибирається по енергії удару. Необхідна для занурення палі енергія удару Е в залежності від опору ґрунту може бути визначена по емпіричній формулі
Е = 25Р,
де Р - розрахункова несуча здатність палі, т.
Обраний тип молота перевіряється за коефіцієнтом застосовності КЕ. Для палі даної ваги (табл. 6.2).
КЕ = (G + q)/ ЕП
де G - повна вага молота, кг;,
q - вага палі з наголовником, кг;
Еп - паспортна енергія удару даного молота, кгм.