Раціоналістична картина світу і людина у світоглядно-філософських концепціях Просвітництва

Раціоналістична картина світу і людини в ідеології. Просвітництва та її вплив на художню творчість.
Ренесанс- це великий культурний переворот, який пережило людство в умовах зламу старої феодальної системи і зародження нових буржуазних відносин. Датується кінець 18-16 століття. Найяскравіші риси відродження відтворились з початку Флоренція потім Рим. Назву запропонував Вазарі. Сьогодні термін відродження тлумачиться як:
1- період реабілітації античної спадщини
2- повернення до грецького антропоцентризму та зародження нової ідеології – гуманізм (ототожнюється гуманізм з вивчення грецької мови).
Термін гуманізм зявився в 19 столітті – це особливий світогляд моральний принцип, згідно з яким, людина є головною цінністю. Відродження базується на двох відродженнях:
1 Антична спадщина – відроджено античний ідеал людини, розуміння краси та гармонії, реалістична мода класичних мистецтв приходить на зміну символічного мистецтва середньовіччя
2 Виступає досягнення середньовіччя і зокрема соц-екон., політичній сфері. Поглиблювався суспільний розподіл праці на зміну натурального господарства приходить товарне виробництво, динамічно розвивається торгівля.Гуманісти запропонували антропоцентричну модель світу. Вона передбачала:
1 Бог – творець світу, а людина – найяскравіше Боже створіння (Мікеланджело “Створення Адама” в Сікстинській Капеллі)
2 Людина є самодостатньою, сама по собі є прекрасною.
3 Земне життя людини єдина можливість виявити свою власну живу природу та індивідуальність.
Ідеалом відродження стає універсальна особистість, яка є сама творцем своєї долі і найбільше наблизився до цього ідеалу Леонардо да Вінчі. Саме в цей час починає цінуватися людина зявляється поняття авторства. Головним видом духовної діяльності стає мистецтво. Художник відродження ставить перед собою завдання відкрити красу світу, який створив Господь. Титанізм – це небувала працездатність. (Мікеланджело розписав 600 метрів стіни). Людина зоологічно утверджує свої потреби і бажання. Ніцше каже про цю епоху: людське занадто людське. Це був час небувалої розпусти люди грішили і будуть грішити завжди, важливо те, що вони не вважали це нормою, як це було в епоху відродження. Практицизм поєднувався з цинізмом наприклад: політик має бути напів – звіром, напів людиною. В цей час надзвичайно активізується інквізиція практично буденним явищем стають аутодафе (спалення людей на вогнищі). Все це отримало назву – зворотній бік титанізму, який привів до краху ренесансних ідей, що яскраво показав Мікеланджело і його фреска.