Мал. 6. Чотирифазова модель економічного циклу.

Теорія економічного циклу відноситься до розділу економічної динаміки. До теперішнього часу не існує будь-якої єдиної теорії економічного циклу, оскільки коливання економічної активності у різних країнах досить сильно розрізняються за тривалістю та причинами виникнення [3].

Деякі економісти пояснюють причину циклічності впливом на людей плям на сонці (С.Джевонс, А.Чижевський). Т.Мальтус пояснював виникнення циклу з недоспоживанням доходу. Д.Кейнс вбачав причину циклу з надлишком заощаджень та недостатньою величиною інвестицій. К.Маркс визначав причину циклічності як протиріччя між суспільним характером виробництва та приватнокапіталістичною формою присвоєння результатів виробництва. А.Бернс та У.Мітчелл досліджували економічний цикл як коливання навкруги довготривалого зростаючого тренду)тенденція зростання (Мал. 3.7.). Тренд обумовлений чинниками довгострокового зростання в економіці: приросту праці та капіталу, технологічних зрушень, рівня заощаджень. Опонентами цієї гіпотези стали Д.Кемпбелл, Г.Менкью та інші, які стверджують, що значна частинна коливань випуску відбувається внаслідок постійних випадкових шоків (імпульсів). Розрізняють три види шоків: пропозиції, політичні шоки і шоки у попиті приватного сектору. До шоків пропозиції відносяться різкі зміни світових цін на сировину, відкриття нових джерел сировини, технологічні зрушення, природні катастрофи. Політичні шоки є наслідками політичних рішень і впливовими на сукупний попит. Наприклад, зміна пропозиції грошей, валютного курсу, фіскальної політики. Шоки у попиті приватного сектору - це зміни інвестиційних або споживчих витрат, які залежать від очікувань відповідних макроекономічних суб’єктів.

За тривалістю економічні цикли поділяють на: короткі (малі) - коливання ділової активності 3-4 роки; середні - коливання ділової активності 8-10 років; великі (довгі хвилі) - з періодичністю 48-55 років.

Короткі (малі) цикли пояснюються коливаннями в обсязі товарно-матеріальних запасів та пов’язані з відновленням рівноваги на споживчому ринку. Основою малих циклів є процеси, які відбуваються у сфері грошових відносин. Малі цикли розмежовуються грошовими кризами, котрі повторюються з певними закономірностями. Тривалість -3-4 роки. Досліджували короткі цикли американці Уеслі Мітчел (1874-1948) та Джозеф Кітчин (1861-1932).

Середні (промислові) цикли пов’язані зі зміною попиту на засоби виробництва. Основою середніх циклів є процеси, які пов’язані з оновленням основного капіталу. Тривалість 8-10 років. Причини з’явлення уперше описав французький економіст Клемент Жугляр (1819-1908).

Великі (довгі хвилі). В основі великих циклів лежить зміна базових технологій і поколінь машин. Тривалість 48-55 років. Автором цієї теорії був російський економіст Микола Кондратьєв (1892-1938).

Між одними спадами інтервали сягають майже десятиліття, між іншими становлять кілька років. З 20-х років 20 ст.сформувалися три протилежних підходивідносно циклічного або нециклічного розвитку економіки. Пропонуються наступна класифікація.

1. Циклічно-рівноважні теорії. Економічний цикл розглядається як відхилення від рівноважного рівня економіки.

2. Циклічно-нерівноважні теорії. Цикл розглядається як загальна форма економічного прогресу, а економічна рівновага не розглядається як норма, до якої прямує економіка в процесі коливань.

3. Нециклічні теорії. Заперечення економічного циклу взагалі.

Проблема зводилася до визнання чи невизнання закономірності циклів в економіці та до аналізу зв’язку між циклом та рівновагою.

Розглянемо деякі теорії економічних циклів [8].