Тема 1.1. Компетентнісні характеристики педагога професійного навчання

" Компетенція" в перекладі з латини означає коло питань, у яких людина добре обізнана, має знання та досвід. Які ж якості необхідні людині в будь-якій професійній діяльності? Дж. Равен, автор книги " Компетентність у сучасному суспільстві", на основі проведених досліджень так відповідає на це запитання:

Ø здатність працювати самостійно без постійного керівництва;

Ø здатність брати на себе відповідальність за власною ініціативою;

Ø здатність виявляти ініціативу, не питаючи інших, чи слід це робити;

Ø готовність помічати проблеми та шукати шляхи їх вирішення;

Ø уміння аналізувати нові ситуації й застосовувати вже наявні знання для такого аналізу;

Ø здатність ладити з іншими;

Ø здатність засвоювати будь-які знання за власною ініціативою;

Ø уміння приймати рішення на основі здорових суджень.

Педагогічна компетентність учителя - це єдність його теоретичної та практичної готовності до здійснення педагогічної діяльності. Проблема педагогічної компетентності цікавила багатьох науковців.

На думку Адольфа, компетентний педагог – це такий фахівець, який володіє ґрунтовними знаннями з будь-якого предмета шкільного курсу навчання. Ш. Амонашвілі розглядає педагогічну діяльність як творчий процес.

В. Бондар уважає, що компетентний Педагог організує педагогічну діяльність так, щоб вона була спрямована на отримання усвідомленого результату.

М. Коломієць розглядає компетентність як сукупність знань, умінь, навичок, які потрібні для успішного виконання його функцій навчання, виховання, розвитку особистості дитини.

А. Маркова вважає, що професійно компетентна людина та, яка:

Ø успішно розв’язує завдання навчання й виховання, готує для суспільства випускника з бажаними психологічними якостями;

Ø задоволена професією;

Ø досягає бажаних результатів у розвитку особистості учнів;

Ø має й усвідомлює перспективу свого професійного розвитку;

Ø відкрита для постійного професійного навчання;

Ø збагачує досвід професії завдяки особистому творчому внеску;

Ø соціально активна в суспільстві;

Ø віддана педагогічній професії, прагне підтримувати навіть у складних умовах її честь і гідність, професійну етику;

Ø готова до якісної та кількісної оцінки своєї праці, уміє сама це робити.

У Тлумачному словнику, вважаємо найбільш точним таке трактування «компетентність (від лат. competens - належний, здібний) - 1) міра відповідності знань, умінь і досвіду осіб певного соціально-фахового статусу реальному рівню складності виконуваних ними завдань і розв'язуваних проблем. На відміну від терміну " кваліфікація", включає, крім суто професійних знань і умінь, що характеризують кваліфікацію, такі якості, як ініціатива, співробітництво, здатність до роботи в групі, комунікативні здібності, уміння вчитися, оцінювати, логічно мислити, відбирати і використовувати інформацію"; 2) коло повноважень керуючого органу, посадової особи; питання, у межах яких мають право прийняття рішення;

- компетенція: (від лат. competentia - належність по праву) - 1) коло повноважень, прав і обов'язків конкретного державного органу; 2) коло питань, у якому ця посадова особа володіє знаннями, досвідом».

Поняття " компетенція" є похідним та дещо вужчим порівняно з поняттям " компетентність". Поняття " компетенція" є соціально закріплений освітній результат, а " компетентність" розглядається як оціночна категорія, що характеризує людину як суб'єкта професійної діяльності, її здатність успішно виконувати свої повноваження [8].

Введення поняття «професійна компетентність» обумовлена широтою його змісту, інтеграційною характеристикою, яка об'єднує такі поняті як «професіоналізм», «кваліфікація», «професійні здібності» тощо.

Компетентність як загальна здатність, яка базується на знаннях, уміннях та досвіді (досліджувалась В. Введенським, І. Зімньою, Д. Равеном та ін.) то можна стверджувати, що саме вона є важливою складовою готовності до викладацької діяльності педагога професійного навчання а розглядаючи підходи до формування змісту психолого-педагогічної підготовки та виокремлення структури компетенцій педагога професійного навчання О.Щербак, структурувала і психолого-педагогічні компетенції майбутнього педагога професійного навчання до викладацької діяльності:

Ø психологічна компетентність, забезпечує наявність в учнів мотиваційно-ціннісної сфери праці (мотиви, інтереси, потреби, які базуються на здібностях та обдаруваннях); визначення особливостей психічного розвитку і педагогічного впливу на особистість майбутнього фахівця; здійснення діагностики психофізіологічних особливостей учнів та врахування їх результатів при організації теоретичного і практичного навчання; використання методів психодіагностики міжособистісних стосунків у навчальній групі; проектування розвитку навчальної діяльності конкретного учня та колективу, добирати форми, методи та засоби реалізації поставлених завдань; використання професіограми професії та психологічної структури трудової діяльності у формуванні особистості майбутнього фахівця; створення комфортного навчального середовища, що передбачає вибір стилю спілкування з учнями, колегами по роботі.

Ø педагогічна компетентність, яка поділяється на дидактичну, методичну, виховну та організаційну і відповідно кожна з них забезпечує здатність:

дидактична: аналізувати структуру професійної компетентності та процес професійної підготовки кваліфікованого робітника; вибирати мету та завдання раціональної системи професійного навчання майбутніх фахівців професійно-технічних навчальних закладів; здійснювати аналітичну, проектувальну, технологічну діяльність у процесі теоретичного і практичного навчання; володіти іноземними мовами (2-3); застосовувати комп'ютерну техніку та інформаційні технології у професійному навчанні; оновлювати зміст професійного навчання відповідно до динамічних змін сучасної техніки та технологій; застосовувати засоби педагогічної діагностики, аналізувати та оцінювати рівень навчальних досягнень учнів (слухачів); організовувати самостійну навчальну роботу учнів (слухачів); проектувати процес взаємодії педагога та учнів (слухачів);

методична: розробляти навчально-програмну та методичну документацію для теоретичного і практичного навчання; розробляти комплекси дидактичних засобів навчання; розробляти сучасні форми педагогічних технологій, методики навчання;

виховна: визначати та проектувати зміст виховної роботи в групі; знати та застосовувати сучасні принципи, форми, методи виховання; забезпечувати умови соціальної адаптації учнів; співпрацювати з соціальними інститутами, батьками, громадськістю з проблем виховання учнів;

організаційна: складати навчально-програмну документацію з теоретичного і практичного (виробничого) навчання; забезпечувати підготовку матеріально-технічної бази до проведення занять; організовувати та керувати практикою учнів в умовах підприємств.

Ø науково-дослідна компетентність напрямлена на здійснення дослідно-експериментальної, рефлексивно-творчої діяльності; розробку авторських навчальних рукописів, планів, програм, підручників, посібників, методики теоретичного та виробничого навчання, забезпечення їх апробації та експериментальної перевірки; організації та керівництва науково-дослідною діяльністю учнів

Ø соціально-економічна компетентність напрямлена на врахування у педагогічній діяльності особливостей процесів та механізмів суспільного, економічного та політичного розвитку держави, сучасної філософії освіти; розробку окремих напрямів стратегічного плану розвитку навчального закладу, управління якістю навчального процесу; здійснення маркетингових досліджень ринку праці.

З досвіду роботи в коледжі, пропонуємо виділити такі види професійних компетентностей викладача ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації: педагогічна (предметна, дидактична, методична), психолого-комунікативна, управлінська, проективна, рефлексивна. Їх перелік можна розширити, проте доречно зупинитись на тих, які складають змістову основу професійної компетентності викладача ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації.

Предметна компетентність викладача (визначається як теоретична і практична готовність до викладання дисципліни): отримувати інформацію, аналізувати, узагальнювати і використовувати її для навчання; подавати навчальний матеріал у достатньому обсязі обґрунтовано, послідовно.

Дидактична компетентність викладача: визначати цілі навчального заняття й всього курсу дисципліни; будувати навчальний процес жваво, емоційно, цікаво; відбирати зміст і відповідне обладнання для проведення навчального заняття; викладати навчальний матеріал доступно, чітко, виразно, переконливо; розробляти дидактичний матеріал для навчального заняття.

Методична компетентність викладача (виявляється у поінформованості з проблем інновацій в галузі освіти, використанні різноманітних освітніх технологій і засобів навчання, способах організації роботи студентів на занятті).

Психолого-комунікативна компетентність викладача ВНЗ рівнів акредитації включає здатність: стимулювати пізнавальні інтереси студентів на заняттях; здійснювати мотивацію кожного навчального заняття; формувати позитивне ставлення студентів до навчання; актуалізувати знання і життєвий досвід студентів; адекватно сприймати та розуміти студентів; створювати позитивний психологічний клімат на занятті.

Управлінська компетентність викладача (визначається як здатність планувати, організовувати й контролювати навчально-виховний процес та власну професійну діяльність для досягнення прогнозованого результату): конкретизувати цілі навчання з дисципліни і виховання; оцінювати рівень навчальних досягнень учнів; використовувати різні види і методи контролю; керувати роботою студентів на заняттях; організовувати самостійну роботу студентів; визначати педагогічні задачі відповідно до предмету.

Проективна компетентність викладача (полягає у здатності передбачати наслідки фахової та особистісної діяльності): передбачати результати навчально-виховного процесу; розробляти навчальні плани і програми з дисципліни; розробляти плани заняття; проектувати навчальний процес та діяльність студентів на занятті; проектувати і прогнозувати власну педагогічну діяльність відповідно до предмету.

Рефлексивна компетентність викладача (полягає у здатності аналізувати результати своєї діяльності та спрямовувати свої зусилля на її перетворення, вдосконалення тощо).

Для підвищення рівня професійної компетентності викладачів, на думку багатьох дослідників, доцільно використовувати його моніторинг, який ми розуміємо як систему регулярного збору інформації, об'єктивного її аналізу для прийняття відповідних рішень. Моніторинг формується як багаторівнева система діагностичних процедур, проведених з використанням кількісних методик, що максимально об'єктивно відслідковують якісні показники об'єкту моніторингу.