Дніпропетровська обласна рада. До оформлення звітів з переддипломної практики

Методичні вказівки

до оформлення звітів з переддипломної практики

для студентів денної форми навчання за професійним напрямом 6.050103 «Програмна інженерія» освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр

(тимчасова редакція)

м. Жовті Води

2013

ЗМІСТ

ВСТУП 3

1 правила ОФОРМЛЕННЯ пояснювальної записки 4

1.1 Параметри сторінки. 4

1.2 Загальні параметри тексту. 5

1.3 Титульна сторінка. 5

1.4 Зміст. 5

1.5 Заголовки. 7

1.6 Звичайний текст. 8

1.7 Таблиці 8

1.8 Ілюстрації 10

1.9 Формули. 11

1.10 Тексти програм. 12

1.11 Перелік. 12

1.11.1 Ненумерований перелік. 12

1.11.2 Нумерований список. 13

1.11.3 Ієрархічний список. 13

1.12 Зноски. 14

1.12.1 Зноски в кінці сторінки. 14

1.12.2 Кінцева зноска. 15

1.13 Список літератури. 15

1.14 Додатки. 16

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 17

2 Ключові слова та скорочення 19

Додаток А ЗРАЗОК титульного аркушу 20

ВСТУП

Дані методичні вказівки призначені для студентів денної форми навчання за професійним напрямом 6.050103 «Програмна інженерія» освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр та викладачів кафедри комп’ютерних та інформаційних технологій.

Мають на собі мету привести звіти з переддипломної практики бакалаврів до певного внутрішнього стандарту кафедри з оформлення, який в повній мірі відповідає чинним державним стандартам з оформлення робіт в науковій, технічній галузях та бібліографічній справі [2].

Завершальним етапом підготовки бакалаврів за спеціальністю напрямом 6.050103 «Програмна інженерія» є дипломне проектування, якому передує переддипломна практика, під час яких систематизуються, розширюються і закріплюються теоретичні знання студентів, набувається досвід самостійного вирішення практичних задач, з’ясовується рівень підготовленості студентів до самостійної роботи.

Крім вимог до документування основних етапів розробки програмних систем у пояснювальній записці до звіту з переддипломної практики висуваються вимоги викладення лише самостійно отриманих результатів, виключаючи загальні положення та теоретичні відомості, що надані в літературних джерелах. Слід розглядати пояснювальну записку як звіт про виконану роботу, що й повинно визначати її зміст і об'єм.

1 правила ОФОРМЛЕННЯ пояснювальної записки

Пояснювальні записки до звітів з переддипломних практик мають бути виконані з використанням персональної комп’ютерної техніки (рукописні або виконані іншим чином – надруковані на друкарській машинці – до захисту не допускаються). У наступних підрозділах перелічено обов’язкові параметри форматування для різних частин тексту, ілюстрацій, таблиць або їх сполучень.

1.1 Параметри сторінки

Всі сторінки пояснювальної записки, що перелічені у змісті, крім додатків, розміщуються в рамках, у відповідності до ГОСТ 2.105-95 – “Загальні вимоги до текстових документів” [32].

Поля: верхнє, праве – 1 см, ліве – 2, 5 см, нижнє – 2, 5 см. Розмір аркушів – А4 (21× 29, 7 см), орієнтація – книжкова, положення палітурки – зліва. Форматування колонтитулів: від краю до верхнього колонтитулу – 0 см, від краю до нижнього колонтитулу – 0, 7 см. Висота верхнього колонтитулу – 1 см. Вертикальне вирівнювання тексту – по верхньому краю сторінки.

У відповідності до ГОСТ 2.104-68 на всіх аркушах звіту наводяться основні написи, за ГОСТ 2.301-68 ці написи розташовуються вздовж короткої сторони аркушу. Для оформлення першої сторінки змісту текстового документу використовується основний напис форми 2 (висота 40 мм), для оформлення інших сторінок використовується форма 2а (висота 15 мм). Оформлення даних методичних вказівок є зразком з використання зазначених ГОСТів.

Шифр звіту з переддипломної практики буде складатись наступним чином:

Рисунок 1.1 Шифр текстового документу для дипломного проекту

Перед шифром у рамках має бути зазначено літери ЗВ – звіт, після шифру – ПП (переддипломна практика). Наприклад – ЗВ 6.050103.П08-095 ПП.

1.2 Загальні параметри тексту

Текст пояснювальної записки повинен бути викладеним ясно, логічно послідовно, стисло та чітко, так щоб читач, навіть якщо він не має глибоких знать із теми, що опрацьовується, міг оцінити зміст виконаних робіт та досягнуті результати.

Орфографічні та синтаксичні помилки у тексті є неприпустимими.

Перенесення слів у тексті не використовуються.

1.3 Титульна сторінка

Титульний лист є першою сторінкою пояснювальної записки і не нумерується.

Титульні аркуші до пояснювальних записок мають обрамлятись стандартною рамкою та містити написи, встановлені стандартом кафедри. Зразок титульного аркушу пояснювальної записки з переддипломної практики наведено в додатку А.

1.4 Зміст

У змісті пояснювальної записки відображуються всі заголовки першого, другого та третього рівнів, з обов’язковим відображенням сторінок. Сам розділ " Зміст" у цьому переліку відображуватися не повинен.

Першою у змісті, якщо не вказано інше, повинна бути частина " Вступ".

При формуванні змісту для заголовків першого рівня використовується такий формат:

- шрифт: Tahoma, 14;

- вирівнювання: по лівому краю;

- відступи: зліва – 0, 5, праворуч – 1, перший рядок – 0;

- номер сторінки праворуч із відступом 0;

- інтервали: перед абзацом – 6, після абзацу – 3;

- всі літери великі;

- позиції табуляції – 1, 5 см по лівому краю, 17 см (для № сторінки) – по правому краю.

Для заголовків другого рівня у змісті використовується формат:

- шрифт: Tahoma, 13, курсив;

- вирівнювання: по лівому краю;

- відступи: зліва – 1, праворуч – 1;

- виступи: перший рядок – 0, 5;

- позиції табуляції – 2 см по лівому краю, 17 см (для № сторінки) – по правому краю;

- інтервали: перед абзацом – 3, після абзацу – 0.

Для заголовків третього рівня у змісті використовується наступний формат:

- шрифт: Tahoma, 12, курсив;

- вирівнювання: по лівому краю;

- відступи: зліва – 1, 5, праворуч – 1, перший рядок – виступ 1, 75 см;

- позиції табуляції – 3, 25 см по лівому краю, 17 см (для № сторінки) – по правому краю;

- інтервали: перед абзацом – 3, після абзацу – 0.

Для заповнення простору між елементом змісту та номером сторінки використовується символ крапки, окрім заголовків першого рівня.

1.5 Заголовки

У тексті пояснювальної записки повинні використовуватися лише заголовки першого, другого та третього рівнів, на основі яких створюється зміст пояснювальної записки.

Кожний великий розділ повинен починатись з заголовку першого рівня.

Заголовки не повинні відриватися від тексту абзацу, тобто заголовок не може бути у останньому рядку на сторінці. В кінці останнього речення заголовка знаки пунктуації не ставлять.

Для заголовків першого рівня використовуються наступні параметри форматування тексту:

- шрифт: Tahoma, 18, жирний;

- нумерація рівня 1, арабськими цифрами. Після номеру ставиться символ табуляції, крапка не ставиться;

- вирівнювання: по центру;

- відступи: зліва – 0, праворуч – 0, перший рядок – 0;

- інтервали: перед абзацом – 12, після абзацу – 18, міжстроковий – одинарний;

- у заголовку першого рівня всі літери повинні бути великими.

Структурні елементи «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ», «РЕКОМЕНДАЦІЇ», «ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ», «СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ» не нумерують [1].

У заголовках другого рівня необхідно використовувати формат:

- шрифт: Tahoma, 16, жирний, курсив;

- нумерація рівня 2, арабськими цифрами. Після кожної цифри номеру, крім останньої, ставиться точка, а після всього номеру – символ табуляції;

- вирівнювання: по лівому краю;

- відступи: зліва – 0, праворуч – 0;

- виступи: перший рядок – 1, 5;

- позиція табуляції – 1, 5 см;

- інтервали: перед абзацом – 6, після абзацу – 6, міжстроковий – одинарний.

Заголовки третього рівня використовують наступний формат:

- шрифт: Tahoma, 14, курсив;

- нумерація рівня 3, арабськими цифрами. Після кожної цифри номеру, крім останньої, ставиться точка, а після всього номеру символ табуляції;

- вирівнювання: по лівому краю;

- відступи: зліва – 1, 5; праворуч – 1;

- виступи: перший рядок – 1, 75;

- позиція табуляції – 1, 25 см;

- інтервали: перед абзацом – 12, після абзацу – 6, міжстроковий – одинарний.

1.6 Звичайний текст

Для тексту пояснювальної записки використовуються такі параметри форматування:

- шрифт: Tahoma, 13 пт;

- вирівнювання: по ширині;

- відступи: зліва – 0, праворуч – 0, перший рядок – відступ 1, 5 см;

- інтервали: перед абзацом – 0, після абзацу – 0, міжстроковий – полуторний (1, 5).

Речення звичайного тексту можуть закінчуватися лише крапкою, або двокрапкою, якщо речення є останнім у абзаці і за ним йде перелік або нумерований список.

1.7 Таблиці

Таблиці повинні складатися із шапки та тексту таблиці. В шапці таблиці розташовані назви колонок, та, при необхідності, одиниці виміру приведених у таблиці показників. Всі таблиці повинні мати назву, в якій першим елементом є слово " Таблиця" з наскрізним номером в межах розділу (тобто в форматі X.Y, де Х – номер розділу, Y – порядковий номер таблиці в межах розділу). Назва розміщується зверху таблиці. Назва таблиці повинна мати такий формат:

- шрифт: Tahoma, 13 пт, курсив;

- нумерація арабськими цифрами відносно заголовку першого рівня. Після кожної цифри номеру, крім останньої, ставиться крапка, а після всього номеру пробіл;

- вирівнювання: по правому краю;

- відступи: зліва – 0, праворуч – 0, перший рядок – 0;

- інтервали: перед абзацом – 12, після абзацу – 6, міжстроковий інтервал одинарний.

Таблиця повинна займати ширину всієї сторінки (відстані між боковиками таблиці і рамкою сторінки мають бути не більше 3 мм).

Шапка таблиці повинна повторюватися на кожній сторінці, якщо таблиця займає більше однієї сторінки. Після таблиці, якщо є потреба продовжувати викладення загального тексту, має бути вставлена порожня строчка загального формату.

Для шапки таблиці використовується такий формат:

- шрифт: Tahoma, 13, напівжирний;

- вирівнювання: вертикальне – зверху, горизонтальне – по центру;

- відступи: зліва – 0, праворуч – 0, перший рядок – 0;

- інтервали: перед абзацом – 3, після абзацу – 3;

- границі: всі по 1, 5 пт.

Для тексту таблиці форматування виконується за наступними параметрами:

- шрифт: Tahoma, 12;

- вирівнювання: вертикальне – зверху, горизонтальне – по лівому краю;

- відступи: зліва – 0, праворуч – 0, перший рядок – 0;

- інтервали: перед абзацом – 3, після абзацу – 3;

- границі: всі по 0, 5 пт.

Якщо за таблицею йде звичайний текст, то після таблиці необхідно залишати порожній абзац звичайного тексту [3]. Далі наведено зразок таблиці.

Таблиця 4.1 Ступінь ферментації чаю, в залежності від його виду

В тексті пояснювальної записки повинні бути посилання на кожну таблицю з відображенням її номера, наприклад, " Як показано в таблиці 1.15 …".

1.8 Ілюстрації

Всі ілюстрації в тексті повинні мати назву, в якій першим елементом є слово " Рисунок" з номером в межах розділу (заголовку першого рівня). Назва розміщується під рисунком [1].

Для назви ілюстрації використовується такий формат:

- шрифт: Tahoma, 13 пт, курсив;

- нумерація арабськими цифрами відносно заголовку першого рівня. Після кожної цифри номеру, окрім останньої, ставиться крапка, а після всього номеру пробіл;

- вирівнювання: по правому краю;

- відступи: зліва – 0, праворуч – 0, перший рядок – 0;

- інтервали: перед абзацом – 6, після абзацу – 12, міжстроковий інтервал – одинарний.

Ілюстрації повинні бути виконаними засобами текстового редактора, у якому готується текст пояснювальної записки, або представлені у вигляді файлів форматів BMP або JPEG. Всі ілюстрації повинні бути представленими у градаціях сірого кольору.

Якщо на ілюстрації є написи, виконані засобами текстового редактору, вони повинні бути відформатовані так:

- шрифт: Tahoma, 12, курсив;

- вирівнювання: по лівому краю;

- відступи: зліва – 0, праворуч – 0, перший рядок – 0;

- інтервали: перед абзацом – 0, після абзацу – 0, міжстроковий – одинарний.

Якщо в тексті документу є необхідність розмістити схеми алгоритмів, програм, схеми електричні принципові чи інші, – вони повинні відповідати чинним вимогам [2, 4-29].

На всі ілюстрації повинні бути посилання у тексті пояснювальної записки, з відображенням номеру, наприклад, " Як видно з рисунку 3.2 …".

1.9 Формули

Формули повинні бути відцентрованими по рядку. Значення всіх символів та коефіцієнтів, що використовуються у формулі, повинні бути розшифровані безпосередньо за формулою в тій же послідовності, як вони зустрічаються у формулі. Розшифровка повинна починатися з слова " де" у першому її рядку. Пояснення кожного елемента формули надається у новому рядку, якщо необхідно декілька пояснень, то вони відокремлюються одне від одного комами. Після останнього пояснення ставиться крапка.

Формула може йти лише за двокрапкою в кінці речення попереднього тексту.

Приклад абзацу, що містить формулу:

…Коефіцієнт варіації оцінок визначається за формулою:

, (1.1)

де с – середньоквадратичне відхилення оцінок,

М – узагальнена оцінка важливості фактору…

Формули, на які є звертання у тексті, нумеруються наскрізно в межах розділу. Номер формули у круглих дужках розміщується у рядку формули, з правого краю сторінки. Звертання до формули у тексті відбувається за її номером, наприклад, " Згідно (1.1) робимо висновок про …".

1.10 Тексти програм

Якщо у пояснювальній записці є фрагменти текстів програм, то вони повинні бути відформатовані наступним чином:

- шрифт: Consolas, 12;

- вирівнювання: по лівому краю;

- відступи: зліва – 0, 5; праворуч – 0, 5; перший рядок – 0;

- інтервали: перед абзацом – 0, після абзацу – 0, міжстроковий – одинарний;

- позиції табуляції: 1, 5; 2, 5; 3, 5 і так далі.

Нижче наведено приклад тексту програми – функцію обчислення контрольної суми для протоколу DiBUS [31].

DWORD CalculateCRC(void *pData, size_t size)

{

size_t i = size & 1;

DWORD dwResult = (i)? ((BYTE*)pData)[0]: 0;

for (; i < size; i+= 2)

{

dwResult = (dwResult < < 5) + (dwResult > > 27);

dwResult ^= (((BYTE*)pData)[i] < < 8) +

((BYTE*)pData)[i + 1];

}

return dwResult;

}

Коментарі в тексті програм оформлюються відповідно до вимог оформлення тексту програм.

1.11 Перелік

1.11.1 Ненумерований перелік

У тексті пояснювальної записки ненумеровані переліки форматуються так:

- шрифт: Tahoma, 13 пт;

- вирівнювання: по ширині;

- відступи: зліва – 2, праворуч – 0, перший рядок – виступ 0, 5;

- інтервали: перед абзацом – 0, після абзацу – 0, міжстроковий – полуторний.

В якості маркера списку використовується лише дефіс (символ «-» з шрифту Symbol).

Ненумерований перелік може йти лише після абзацу звичайного тексту, останнє речення в якому закінчується двокрапкою.

Перший пункт переліку не може бути першим реченням на сторінці.

Кожний абзац у переліку повинен починатися з маленької літери. Останнє речення у переліку повинно закінчуватися крапкою.

Ненумерований перелік не може складатися з одного пункту.

1.11.2 Нумерований список

У тексті пояснювальної записки нумеровані списки форматуються так:

- шрифт: Tahoma, 13 пт;

- вирівнювання: по ширині;

- відступи: зліва – 2, 5, праворуч – 0, перший рядок – 2;

- інтервали: перед абзацом – 0, після абзацу – 0, міжстроковий – 1, 5.

В якості маркера елемента списку використовується літера української абетки з дужкою.

Список може йти лише після абзацу звичайного тексту, останнє речення в якому закінчується двокрапкою.

Перший пункт списку не може бути першим реченням на сторінці.

Кожний абзац у списку повинен починатися з великої літери. Останнє речення у списку повинно закінчуватися крапкою. Список не може складатися з одного пункту.

1.11.3 Ієрархічний список

При необхідності використання ієрархічних списків необхідно дотримуватися тих же правил оформлення, що і для звичайного списку. Усього припустимо використовувати два рівні вкладеності списків. При цьому, у кожного наступного рівня збільшується відступ абзацу зліва та відступ першого рядка на 1 см у порівнянні з попереднім рівнем: для переліку другого рівня: відступ зліва – 3, перший рядок – 2, 5.

Далі, в якості приклада ієрархічного списку, наведено стандарт вмісту компонентів для ассамського чаю у відсотках:

а) нерозчинні у воді речовини – всього 52, з них:

1) клітчатка, целюлоза та інші грубі тканини рослини – 22;

2) протеїни – 16;

3) жири – 8;

4) хлорофіл та пігменти – 1, 5;

5) пектини – 4;

6) крохмаль – 0, 5.

б) розчинні речовини – всього 48, з них:

1) ферментовані (окислені) поліфеноли – 20;

2) неокислені поліфеноли – 10;

3) цукор – 3;

4) амінокислоти – 7;

5) мінеральні речовини – 4;

6) кофеїн – 4.

1.12 Зноски

Зноски у тексті пояснювальної записки використовуються як роз’яснення до термінів, тверджень, тощо.

1.12.1 Зноски в кінці сторінки

Зноски в кінці сторінки в тексті варто використовувати лише тоді, коли пояснення невелике, але необхідне і в основному реченні не має наочності, або коли пояснення займає більше ніж 2-3 рядки тексту, а значить не може бути розміщено в тексті речення в дужках без суттєвого погіршення зрозумілості тексту^[1].

Символ зноски в кінці сторінки в тексті записується арабською цифрою. Нумерація зносок в кінці сторінки на кожній сторінці починається заново.

Зноски від загального тексту відокремлюються горизонтальною лінією товщиною 0, 5 пт та довжиною 5 см з інтервалами – 1 абзац після основного тексту сторінки, та 2 абзаци перед текстом зносок. Для знака зноски в кінці сторінки у тексті використовується те ж саме форматування що і для абзацу, в якому вона вказана, але символ зноски записується у верхньому регістрі.

Текст зноски в кінці сторінки форматується так:

- шрифт: Tahoma, 11 пт;

- вирівнювання: по ширині;

- відступи: зліва – 0, праворуч – 0, перший рядок – 0, 5;

- інтервали: перед абзацом – 0, після абзацу – 0, міжстроковий – одинарний.

1.12.2 Кінцева зноска

Якщо текст зноски займає пів сторінки та більше, використовується кінцева зноска. Текст кінцевої зноски поміщується в кінці документа, для чого повинен бути створений спеціальний розділ " Примітки", який повинен бути останнім розділом у документі.

Символ кінцевої зноски в тексті записується маленькою латинською літерою. Нумерація кінцевих зносок продовжується по всьому документу. Для форматування тексту кінцевих зносок використовується той же шаблон, що і для зносок в кінці сторінки.

1.13 Список літератури

Список використаної для написання пояснювальної записки та виконання роботи літератури являє собою нумерований перелік бібліографічних посилань, який повинен бути відформатований таким чином:

- шрифт: Tahoma, 13 пт;

- вирівнювання: по ширині;

- відступи: зліва – 0, праворуч – 0, перший рядок – виступ 1 см;

- інтервали: перед абзацом – 0, після абзацу – 6;

- відступ від номера до першого рядка (позиція табулятора) – 1.

Після номеру літературного джерела у списку повинна стояти крапка. Бібліографічні описи посилань наводять у порядку, за яким вони вперше згадуються в тексті. У відповідних місцях тексту мають бути посилання на джерела використаної літератури. Приклад: «… у працях [2, 31] наводяться…».

1.14 Додатки

Ілюстрації, таблиці, формули та інші елементи у тексті додатка оформлюються так само, як і в тексті пояснювальної записки. Якщо в додатку міститься лише один малюнок чи таблиця, то їх назву писати не потрібно, оскільки назва цього об’єкту відображена у назві додатку.

Якщо в якості додатка виступає документ, який не може бути поміщеним в текст (наприклад, копія структури організації і таке інше), або його надруковано на форматі паперу відмінного від А4, такий документ повинен бути вклеєним на сторінку додатку одним краєм. У разі вклеювання документа у додаток, на сторінці з додатком повинна бути присутня лише назва додатку. Вклеєний документ повинен бути розташований так, щоб для його прочитання не треба було повертати пояснювальну записку. У разі поміщення в додаток вклеєних документів, стиль оформлення може бути довільним, але в той же час зрозумілим для сприйняття.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ [2]

1. ДСТУ 3008-95. Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення. — К.: Держстандарт України, 1995. — 12 с.

2. ГОСТ 2.104-2006. ЕСКД. Основные надписи. Міждержавний стандарт. — М.: Стандартінформ, 2006. — 5 с.

3. ГОСТ 2.301-68. ЕСКД. Форматы. Міждержавний стандарт. — М.: Стандартінформ, 1995. — 4 с.

4. ГОСТ 19.701-90 (ИСО 5807-85) ЕСПД. Схемы алгоритмов, программ, данных и систем. Обозначения условные и правила выполнения. – Взамен ГОСТ 19.002-80, ГОСТ 19.003-80.

5. ГОСТ 2.701-84 ЕСКД. Схемы. Виды и типы. Общие требования к выполнению.

6. ГОСТ 2.702-75 ЕСКД. Правила выполнения электрических схем.

7. ГОСТ 2.708-81 ЕСКД. Правила выполнения электрических схем цифровой вычислительной техники.

8. ГОСТ 2.710-81 ЕСКД. Обозначения буквенно-цифровые в электрических схемах.

9. ГОСТ 2.711-81 ЕСКД. Схема деления изделия на составные части.

10. ГОСТ 2.721-74 ЕСКД. Обозначения условные графические в схемах. Общего применения.

11. ГОСТ 2.722-68 ЕСКД. Обозначения условные графические в схемах. Машины электрические.

12. ГОСТ 2.723-68 ЕСКД. Обозначения условные графические в схемах. Катушки индуктивности, дроссели, трансформаторы и магнитные усилители.

13. ГОСТ 2.725-68 ЕСКД.Обозначения условные графические в схемах. Устройства коммутирующие.

14. ГОСТ 2.727 -68 ЕСКД. Обозначения условные графические в схемах. Разрядники. Предохранители.

15. ГОСТ 2.728-74 ЕСКД. Обозначения условные графические в схемах. Резисторы. Конденсаторы.

16. ГОСТ 2.729-68 ЕСКД. Обозначения условные графические в схемах. Приборы электроизмерительные.

17. ГОСТ 2.730-73 ЕСКД. Обозначения условные графические в схемах. Приборы полупроводниковые.

18. ГОСТ 2.732-68 ЕСКД. Обозначения условные графические в схемах. Источники света.

19. ГОСТ 2.733-68 ЕСКД. Обозначения условные графические детекторов ионизирующих излучений в схемах.

20. ГОСТ 2.734-68 ЕСКД. Обозначения условные графические в схемах. Линии сверхвысокой частоты и их элементы.

21. ГОСТ 2.735-68 ЕСКД. Обозначения условные графические в схемах. Антенны.

22. ГОСТ 2.736-68 ЕСКД. Обозначения условные графические в схемах. Элементы пьезоэлектрические и магнитострикционные, линии задержки.

23. ГОСТ 2.737-68 ЕСКД. Обозначения условные графические в схемах. Устройства связи.

24. ГОСТ 2.741-68 ЕСКД. Обозначения условные графические в схемах. Приборы акустические.

25. ГОСТ 2.743-91 ЕСКД. Обозначения условные графические в схемах. Элементы цифровой техники.

26. ГОСТ 2.746-68 ЕСКД. Обозначения условные графические в схемах. Генераторы и усилители квантовые.

27. ГОСТ 2.747 -68 ЕСКД. Обозначения условные графические в схемах. Размеры условных графических обозначений.

28. ГОСТ 2.755-87 ЕСКД. Обозначения условные графические в схемах. Устройства коммутационные и контактные соединения.

29. ГОСТ 2.759-82 ЕСКД. Обозначения условные графические в схемах. Элементы аналоговой техники.

30. ГОСТ 2.105-95 – “Загальні вимоги до текстових документів” (аналог ДСТУ 3008-95.).

2 Ключові слова та скорочення [3]

ГОСТ (рос.) – государственный стандарт, стор. 4

BMP (англ.) – (від Bitmap Picture) — формат збереження растрових зображень, стор. 10

JPG, JPEG (англ.) ‑ (вимовляється як «джейпег», Joint Photographic Experts Group, за назвою організації-розробника) — один з найпопулярніших графічних форматів файлів, що застосовується для збереження фотозображень та подібних до них зображень. Файли, що містять дані JPEG, зазвичай мають розширення.jpeg,.jfif,.jpg або.JPE. Але з них.jpg найбільш популярне розширення на всіх платформах, стор. 10

Додаток А
ЗРАЗОК титульного аркушу

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛАСНА РАДА