Призначення та загальна будова гранатомета.

Гранатомет АГС-17 складається з тіла гранатомета (індекс 6Г11), станку САГ-17 (індекс 6Т8) та оптичного прицілу ПАГ-17 (індекс 10П78).

а
б	в

Мал. 3. Загальна будова гранатомету АГС-17:

а – тіла гранатомета 6Г11; б – станок САГ-17;
в – оптичний приціл ПАГ-17

Тіло гранатомета (мал. 4) складається з наступних основних частин і механізмів: ствол, ствольна коробка, затвор, дві зворотні пружини, приймач, ударно-спусковий механізм, кришка ствольної коробки з механізмом перезарядження.

Станок складається з основи, вертлюга, нижньої та верхньої люльок та механізму вертикального наведення.

Мал. 4. Основні частини і механізми тіла гранатомета:

1 – ствол; 2 – ствольна коробка; 3 – затвор; 4 – ударно-спусковий механізм; 5 – зворотні пружини; 6 – кришка ствольної коробки з механізмом перезарядження; 7 – приймач

Приціл складається з корпусу, у якому зібраний кутомір і механізм кутів підвищення, та голівки з оптичною системою.

У комплект гранатомета входять: три коробки для пострілів з дев’ятьма стрічками по 10 ланок кожна, чохол для перенесення тіла гранатомета, дві лямки для перенесення станка, комплект запасних частин, інструменту та приладдя і формуляр. Крім того, на шість гранатометів передбачена одна трубка холодного пристрілювання ТХП-1-30.

Постріл ВОГ-17М до гранатомета складається з уламкової гранати ОГ-17, порохового заряду та -17.

Робота автоматики гранатомета заснована на принципі використання енергії віддачі вільного затвора.

Під час пострілу порохові гази, діючи на дно гільзи, відкидають затвор у крайнє заднє положення. При цьому гільза виходить з патронника та відбувається відкриття каналу ствола. Затвор, переміщаючись назад, стискає зворотні пружини, відводить переднє плече важеля подачі вліво в наслідок чого подавач просуває ланку з черговим пострілом до вхідного вікна ствольної коробки. Під час зустрічі з відбивачем стріляна гільза викидається зі ствольної коробки назовні.

Під дією стиснутих зворотних пружин затвор повертається в переднє положення, досилає черговий постріл у патронник ствола та зводить ударник. До моменту підходу затвора в крайнє переднє положення відбувається запирання каналу ствола затвором, який утримується у передньому положенні силою зворотних пружин, і роз’єднання ударника та затвору. Ударник, рухаючись назад під дією бойової пружини, ударяє по важелю бойка, бойок розбиває капсуль–запальник пострілу. Відбувається постріл, після чого робота автоматики гранатомета повторюється. Стрільба буде продовжуватися доти, поки не буде відпущений спусковий важіль, або в стрічці не будуть використані всі постріли. Якщо після пострілу не буде натиснутий спусковий важіль, то ударник стане на шептало та стрільба припиниться. Для продовження стрільби необхідно знову натиснути на спусковий важіль.

Під час пострілу під дією порохових газів граната вистріляється з каналу ствола з початковою швидкістю 185 м/с та за допомогою нарізів каналу стволу обертається навколо своєї осі. Після вильоту гранати з каналу ствола на відстані 10 – 30 метрів від дульного зрізу відбувається зведення висаджувача, а під час зустрічі з ціллю (перешкодою) висаджувач спрацьовує, викликаючи детонацію розривного заряду гранати. В наслідок вибуху розривного заряду пружина (уламкова сорочка) та корпус гранати дробляться на уламки, які уражають живу силу противника.