Основні положення теми.

Тема: Вступне заняття. Поняття про хірургію. Історія хірургії. Хірургічні школи. Хірургічні стаціонари. Деонтологія в хірургії (2 години). – 2.

Тема: Гігієна хірургічних стаціонарів, прибирання, санітарно-епідемічний стан, гігієна тіла, одягу медперсоналу, гігієна білизни і одягу хворих (2 години). – 5

Тема: Догляд за хворими в приймальному відділенні, процедурному кабінеті, хірургічному відділенні, перев'язочних. Робота палатної медсестри. Харчування хворих (4 години). – 7

Тема: Догляд за хворими в палатах інтенсивної терапії. Обстеження і підготовка хворих до екстрених та планових операцій. Догляд за хворими, оперованими на черевній порожнині, грудній клітці. Догляд за хворими з захворюваннями нирок і сечовивідних шляхів (4 години). – 11

Тема: Особливості догляду за хворими похилого віку, догляд за тяжкохворими і агонуючими. Робота в маніпуляційному кабінеті. – 19

Тема: Десмургія та догляд за оперованими хворими (10 години). - 23

Тема: Основи антисептики в хірургії (2 години). - 35

Тема: Асептика (8 годин) - 37

Тема: доопераційний період.ХІРУРГІЧНА операція - 46

Тема: Післяопераційний період. Догляд за оперованими хворими. Лікувальне харчування хірургічних хворих в післяопераційному періоді. Дієтичні столи (2 години). - 50

Тема: Кровотеча, крововтрата (4 години) - 52

Тема: Переливання крові та її компонентів (6 годин). - 54

Тема: Шок, колапс, непритомність (2 години). – 58

Тема: Реаніматологія. Реанімація. Термінальні стани (2 години) – 65

Тема: Рани. Класифікація. Рановий процес. Гнійні рани (6 годин) – 69

Тема: Травматизм. Зариті пошкодження м'яких тканин, черепа, грудної клітки, живота. Перша допомога. Травматичний токсикоз (2 години). - 71

Тема: Переломи (4 години). – 75

Тема: Вивихи (2 години) – 80

Тема: Опіки. Класифікація за глибиною і площею. Площа і важкість опіку. Періоди перебігу опікової хвороби. Первинна обробка опікової поверхні (2 години). - 84

Тема: Опікова хвороба. - 87

Тема. Правець. Дифтерія ран. Сибірська виразка (2 години) – 92

Тема: Хронічна специфічна інфекція. Кістково-суглобовий туберкульоз. Актиномікоз. Сифіліс (2 години). - 103

Тема: Аномалії розвитку. Загальні питання пластичної хірургії. – 107

Тема: Паразитарні хірургічні захворювання (2 години) - 113

Тема: Робота в перев'язочній - 115

Тема: Вступне заняття. Поняття про хірургію. Історія хірургії. Хірургічні школи. Хірургічні стаціонари. Деонтологія в хірургії (2 години).

Основні положення теми.

У назву науки - хірургія - закладений зміст (chin - рука, ergon - праця). Проте хірургія не тільки " рукоділля". Це комплекс чинників, які треба знати теоретично і оволодіти практично, щоб підійти до хворого із скальпелем у руці. Хірургія - одна з основних галузей медицини, у якій основним заходом при лікуванні захворювань є оперативний метод. Під час операцій більшою частиною застосовують метод механічної дії на тканини: їх розсікають, оголюють і ліквідують патологічний осередок, відновлюють нормальну форму, функцію тканин, або окремих частин тіла, проводять пересадку тканин і органів.

Висока оперативна техніка М.І.Пирогова дозволила йому проводити операції надзвичайно швидко: ампутацію молочної залози, або розтин сечового міхура - за 2 хвилини, а остеопластичну ампутацію ступні за 8 хвилин. У військових походах Наполеона І прославився французький лікар Д.Ж.Ларрей (D.J. Larrey) - один з засновників військово-польової хірургії (після Бородінської битви на протязі однієї доби він виконав 200 ампутацій кінцівок). Але ні досконала хірургічна техніка, ні глибокі знання анатомії, ні швидкість операцій не дозволили вирішити проблему знеболювання. Ще на початку XIX сторіччя французький хірург А.Вельпо (А. Velpeau) висловив думку, що хірургічну операцію неможливо виконати без болю, що повне знеболювання неможливе. Тому одним з самих великих досягнень XIX сторіччя, що поклало початок новій ері в хірургії, стало використання при операціях наркозу, тобто загальнезнеболювання.

У 1844 році англійський зубний лікар Х. Уелс (H. Wels) використав для короткочасного наркозу при екстракції зуба закис азоту, яку пізніше назвали " веселячий газ". У 1846 році північноамериканський дантист О.Т. Мортон (W.T. Morton) вперше скористався ефірним наркозом для видалення зуба.

Незнання причин гнійних ускладнень операційних ран, сепсису, газової гангрени було не менш важливим фактором, який гальмував розвиток хірургії. Післяопераційний період протікав дуже важко. Хворі часто рано гинули від госпітальної іфекції, газової гангрени. Післяопераційна смертність складала 80%. У госпіпіталях російськой армії помирав кожний другий поранений. Англійський хірург Джозеф Лістер (J. Lister – 1827-1912) розробив метод (1867) антисептики, що отримав широке визнання. У 1881 роців віденський хірург Т. Більрот (Т.Billroth) - засновник сучасної абдомінальної хірургії – виконав успішну операцію резекції шлунку. Поряд з антисептикою почали впроваджувати асептику Ернст Бергман і К.Шиммельбуш. У 1873 році - німецький хірург Ф. Есмарх для зупинки кровотечі запропонував використати джгут.

С.П.Коломнін (1842-1886) під час сербо-турецької війни використовував метод антисептичного лікування ран. Антисептичний метод розвивали у своїйпрактичній діяльності Н.В.Скліфосовський, М.С.Суботін (1843-1913). У 1885 році М.С. Суботін організував асептичний операційний зал, встановив стерилізаційну піч.

У XIX сторіччі були здійснені успішні спроби переливання крові (J.Blundell, 1820; Г.С.Вольф, 1832; С.П.Коломнін, 1879) Наукове обгрунтування переливання крові розробив К. Ланштейнер (K. Landsteiner), який відкрив у 1901 році закое ізогемаглютинації і виділив 3 групи крові. Пізніше у 1907 році чеський вчений Я.Янський (К.Lansky) відкрив 4 групу крові.

А.В.Вишневський (1874-1948) відомий як пропагандист місцевої анестезії. Ним розроблена техніка інфільтраційної та провідникової анестезії.

Історія хірургічних клінік. Першим навчальним закладом на Україні була Києво-Могилянеька колегія, потім академія, в організації якої активну участь брав гетьман війська Запорізького П.К. Сагайдачний в 1622 році та метрополіт, учений Петро Могила (1597-1647), де проводилась підготовка загальноосвітніх діячів, богословів, а такожмедичних працівників.

У 1755 році відкрито Московський Університет з медичним факультетом та " клініками при факультеті" - факультетської клініки.

У 1842 році при Петербурзькій військово-медичній академії на хірургічній госпітальній базі організована кафедра госптальної хірургії (М.І. Пирогов).

На кафедрі факультетської хірургії вивчались питання типового перебігу хірургічних захворювань, на госпіітальній хірургії ці ж патологічні процеси з атиповим перебігом. В інших цивілізованих країнах світу такого росподілу кафедр немає, кафедра одна – хірургічних хвороб.

Серед вітчизняним хірургів видатне місце у розвитку хірургії займає Пирогов МІ (1810-1881). У 14 років він поступив на медичний факультет Московського університету. У 17 років був зарахований у Дербтський університет для підготовки до заміщення професорської посади. Через 5 років направлений в Париж та Берлін для удосконалення з хірургії. У 1833 році захистив окторську дисертацію на тему " Перев'язка черевної аорти в експерименті" та отримує посаду завідуючого кафедрою Дербтського університету. У 1841 році призначений професором медико-хірургічної академії в Петербурзі, де у 1842 році організує кафедру госіпітальної хірургії. У 1847 році виїжджає на театр військових дійнаКавказ, у 1854 році - в Севастополь, де вперше став застосовувати наркоз, гіпсові пов'язки, прийшов до висновку, то нагноєння ран виникає під впливом " міазматичних" ферментів для боротьби з якими використовував йод. Описав клініку травматичного шоку Розробив методи сортування поранених при госпіталізації, їх евакуації, що знайшло відображення в книжці: " Начало общей военно.-полевой хирургии" (1866).

Після війни 1854-1856 рр. М.І.Пирогов був призначений попечителем спочатку Одеського, потім Київського навчального округу. -

З 1866 року до кінця життя працював в с. Вишня, тепер Пирогове Вінницької області, з короткочасними поїздіками на фронт під час франко-російської та російської – турецької воєн.

Основні твори: " Xирургическая анатомія артериальных стволов й фасций" (1837)р., " Топографическая анатомия заморожених органов человеческого тела, сделанных в срезах".

Ним запропоновані оперативні втручання: перев’язка під'язикової артерії, кістково-пластична ампутація гомілки, трьохетапна ампутація стегна та інші.

Як педагог, М.І. Пирогов вніс значний вклад у розвиток педагогічної науки, запропонував прогресивні дидактичні принципи підготовки спеціалістів.

Карваєв В.А. (1811-1892) - закінчив Казанський університет у 1831р. У 1838 році у Дербті захистив докторську дисертацію. У 1840 році після організації медичного факультету при Київському університеті (відкритий у 1834р) очолив кафедру факультетської хірургії, якою завідував до кінця життя. Хірург широкого профілю. Один з перших (1847р.) застосував наркоз.

Основні роботи: " Курс оперативної хірургії" (1858р.), " Оперативна хірургія" (1882р.). Спілкувався з М.І. Пироговим, вважав себе його учнем. Користувавсявеликою популярністю серед населення. До сьогодні зберігся вислів прихожан, які ішли на богомілля до Лаври: " Їду у Київ богу помолитися, та Караваєву поклонитися".

Волкович М.М. (1858-1928). Народився у Чернігівській області. У 1882 р. закінчив в медичний факультет Київського університету. У 1903р став професором кафедри й госпітальної хірургії. Ним запропоновані оперативні втручання: позасумкова резекція колінного суглоба, кістково-пластична операція при туберкульозі кісток ступні, гомілково – ступневого суглобу, пластичне закриття міхурово-піхвових фістул, розріз передньої черевної стінки при апендектомії (1898р.), в 1894 р. вперше на Україні виконав операцію з приводу тиреотоксикозу.

Написав монографії: «Апендицит», «Жовчнокам'яна хвороба», «Туберкульозний перитоніт» (1926 р.), " Пошкодження кісток та суглобів" (1928 р.). Запропонував шину для фіксації при переломах кісток верхньої кінцівки. У 1908 році організував Київське наукове хірургічне товариство та був його беззмінним головою.

Скліфосовський М.В. (1836-1904). Народився в Херсоні. Закінчив медичний факультет Київського університету. У 1863 році захистив докторську дисертацію та до 1871 року працював професором Київського університету, потім завідуючим кафедри Петербурзької медико-хірургічноі академії. З 1880 до 1897 року завідував кафедрою і факультетської хірургії Московського університету, після чого повернувся в Петербург на посаду директора інституту удосконалення лікарів. Будучи на пенсії, посилився в Яківцях біля м. Полтави. Консультував хворих у Полтавській міській лікарні, яка названа його іменем М.В.Скліфосовський був талановитим хірургом, педагогом, вченим, організатором. Він проводив пропаганду методів антисептики та асептики, запропонував кістково-пластичну операцію - " російський замок". Розробляв актуальні питання захворювань органів черевної порожнини, лікування зобу, раку язика, мозкових гриж та інше. З 1880 р. був організатором Пироговських з'їздів та одним з ініціаторів міжнародних хірургічних конгресів.

Тема: Гігієна хірургічних стаціонарів, прибирання, санітарно-епідемічний стан, гігієна тіла, одягу медперсоналу, гігієна білизни і одягу хворих (2 години).