Курсистка

Тема: Мистецтво Айвазовського

Мета: ознайомити учнів із мистецтвом Айвазовського

розвинути художнє сприйняття в учнів, виховувати

пошану та любов до мистецтва рідної країни

План уроку

1.Життя та творчість Айвазовського

2.Відомі картини митця.

Іван Айвазовський 17 (29) июля 1817 года — 2 травня 1900 р.)

Народився в сім'ї вірменського крамаря. Сім'я жила бідно і вже в 10 років Іван працював у міській кав'ярні.

Майстерність юнака зростала надзвичайно швидко. Роботи, виставлені в роки навчання, збудили загальний інтерес. Зі схваленням відгукнувся про них Олександр Пушкін, зустріч із яким на одній з академічних виставок справила незабутнє враження на молодого художника. В 1837 році, закінчивши курс навчання із золотою медаллю першого ступеня, Айвазовський одержав право на поїздку за кордон у якості " пенсіонера" академії. Однак спочатку художника відрядили в Крим (1838-1840 рр.) писати види приморських міст.

1840 р. Іван Айвазовський подорожував за кордоном, працював у Римі, Неаполі, Сорренто, Венеції, Парижі, Лондоні, Амстердамі. 1845 на запрошення турецького султана побував у Стамбулі.

Після свого повернення назавжди оселився у Феодосії, де 1880 заснував картинну галерею. З 1844 академік Петербурзької академії мистецтв, а з 1887 — її почесний член. З 1894 член Товариства південноросійських художників в Одесі.

Навіть за кілька годин до смерті художник працював над картиною — «Вибух турецького корабля» (1900).

Усього Айвазовський створив понад 6 тисяч картин, які нині прикрашають музеї світу та приватні зібрання.

«Морський берег» (1840), «Дев'ятий вал» (1850)«Чорне море» (1881), «Серед хвиль» (1898)

«Чесменський бій» (1848), «Наваринський бій» (1848),

«Пожежа Москви в 1812 р.» (1851), «Сінопський бій» (1853), «Облога Севастополя» (1854), «Бій пароплава „Веста“» (1877), «Ялта» (1838), «Місячна ніч у Гурзуфі» (1839), «Кав'ярня в Криму» (1847) «Чумаки в степу вночі» (1855), «Очерет на Дніпрі» (1857),

Згусток болю й гніву виявляє собою розпочата в останній день життя художника - 2 травня (19 квітня ст.ст.) 1900 року - і незакінчена картина " Вибух турецького корабля". Єдина недописана робота художника мариніста Івана Айвазовського перебуває в музеї у Феодосії. Майстер зобразив палаючий корабель, уражений торпедою. На полотні чітко видний сніп полум'я. Айвазовський намалював його біля півночі, ліг спати й більше не прокинувся - вмер від інсульту.

Тема: І.Репін-великий митець російського мистецтва

.

Мета: ознайомити учнів із мистецтвом І.Репіна

розвинути художнє сприйняття в учнів, виховувати

пошану та любов до мистецтва рідної країни

План уроку

1.Життя та творчістьІюРепіна

2.Відомі картини митця.

Ілля Юхимович Рєпін 24 липня (1844, -1930)

Ілля Юхимович Рєпін народився 5 серпня (24 липня - за старим стилем) 1844 року в Чугуєві Харківської губернії в сім'ї військового поселенця.

Здавши восени 1864 вступні іспити, Рєпін поступив в Академію мистецтв.

1871 році, після закінчення Академії, Рєпін отримав Велику золоту медаль за свою дипломну роботу «Воскресіння дочки Яіра»

Приблизно в цей же час він написав картину, яка зробила його знаменитим (і не тільки в Росії, але і в Європі - після її показу на престижній міжнародній виставці у Відні), - це були «Бурлаки на Волзі» (1870-73).

За успіхи у навчанні Рєпін отримав від Академії стипендію для поїздки за кордон. Подорож по Європі продовжувалася три роки (1873-76 рр.)

П'ятнадцятиріччя, що вмістилося між 1877-м і 1892 роками, виявилося найбільш плідним періодом у житті живописця. Його роботи цього часу незмінно викликали загальний інтерес, висунувши Репіна в перший ряд сучасних російських художників. Назвемо серед них хоча б картини «Хресний хід в Курській губернії» та «Запорожці пишуть листа турецькому султану». Тоді ж Рєпін створив найкращі свої портрети.

Найвідоміші твори:

«Бурлаки на Волзі» (1870—73),

«Іван Грозний і син його Іван» (1881-85),

«Царівна Софія» (1879),

«Засідання Держ. Ради» (1901-03).

На українські теми:

«Запорожці пишуть листа турецькому султанові» (1880-91, один варіант у Москві, другий — у Харківському Державному Музеї образотворчого мистецтва);

«Вечорниці» (1881),

«Гайдамака» (1902),

«Чорноморська вольниця» (1903),

«Гопак» (1930, не закінчений).

«Портрет І.С. Тургенєва»,

«Етюд академічної натурниці»,

«Солоха і дяк»

Створив численні портрети діячів російської культури, а з українців серед інших: С. Любицької, М. Мурашка (1877), В. Тарновського (1880, «Гетьман») і С. Тарновської, Т. Шевченка (1888), Д. Багалія (1906); чотири ескізи проекту пам'ятника Шевченкові у Києві (на конкурс 1910 — 14). Робив ілюстрації до творів М. Гоголя «Тарас Бульба» і «Сорочинський ярмарок» (1872 — 82), книги Д. Яворницького «Запоріжжя в залишках старовини і переказах народу» (1887), а також малюнки з пам'яток української архітектури, українських народних типів тощо.

Тема: В.Верещагін- майстер батального живопису. Историчний живописець - В.Суріков

Мета:: ознайомити учнів із мистецтвом В.Верещагіна та В.Сурікова

розвинути художнє сприйняття в учнів, виховувати

пошану та любов до мистецтва рідної країни

План уроку

1.Життя та творчість Верещагина

2. Життя та творчість В.Сурікова

Верещагін Василь Васильович ( 1842—1904)

Біографія Верещагина - це його творчість. C юності він звик творити власне життя відповідно до раз і назавжди вироблених уявлень про добро і зло, про належне і неможливе.

Він народився 14 жовтня 1842г. у маленькому місті повіту Череповці у великій сім'ї багатого провінційного поміщика.

Незвичайно самолюбивий, Верещагин протягом багатьох років прагнув бути в числі найбільш успішних і кінчив Морський корпус першим по кількості балів.

Верещагин твердо вирішив залишити морську службу і поступити в Академію мистецтв.

B перший рік перебування в Академії Верещагин зробив поїздку до Парижа, де захворів і був вимушений виїхати на лікування до Піренеїв. Там же він із задоволенням займався малюванням з натури.
B середині 1863 роки Верещагин відправився на Кавказ з гарячим бажанням малювати живі сцени народного життя, національні типи, незвичайну для північного ока південну природу.

Все своє життя художник працював не покладаючи рук. Швидкість, з якої він створював цілі серії своїх картин, вражала критиків і художників як вдома, так і за кордоном.

ерша персональна виставка художника була відкрита в квітні 1873 року в Лондоні. Починаючи з цього року і до кінця своєму життю він зробив шістдесят шість таких виставок. B межах Росії - двадцять одна, а в містах Західної Європи і США - сорок п'ять.

Роботи

«Апофеоз війни»

«Релігійна процесія на святі Мохаррем в Шуші» (1865)

«Вулиця в селі Ходжагенті» (1868)

«Колишнє укріплення Кош-Тигермень» (1868)

«Хід в зиндан (підземна в'язниця) в Самарканді» (1868)

«В'їзд у місто Катта-Курган» (1868)

Суриков Василь Іванович (1848-1916)

Художник-живописець, художник, педагог, портретист, майстер історичного жанру, перший російський історичний живописець-реаліст.

Василь Іванович Суриков народився в сибірському містечку Красноярську 12 січня 1848 в козацькій родині

28 серпня 1869 Суріков успішно здав вступні іспити в Академію мистецтв, його прийняли вільним слухачем і зарахували в головний клас.

Восени наступного року він уже працює над першим самостійним твором " Вид пам'ятника Петру I на Сенатській площі у Петербурзі" (1870).

озвитку природних даних художника багато в чому сприяв П. П. Чистяков, що виховав багатьох майстрів російського мистецтва

В його уяві поставали образи минулого, виникав задум картини, яка представлялася йому " приголомшливою". " Ранок стрілецької страти" (1878-1881) дійсно вражає.

Роботи

" Меншиков в Березові" (1883)

" Боярині Морозової" з'явився в 1881 році

Підкорення Сибіру Єрмак" (1895)

" Степан Разін " (1907-1910,

" Сніжному містечку". Глибоко розкриті характери в " Портреті доктора А. Д. Єзерського" (1911), " Портреті людини з хворою рукою " (1913), " Автопортрет " (1913, 1915);

Верещагін

Тема: Майстер портрету- В.Серов.

Мета:: ознайомити учнів із мистецтвом В.Серов.а

розвинути художнє сприйняття в учнів, виховувати

пошану та любов до мистецтва рідної країни

План уроку

1.Життя та творчістьІ В.Серов.

2.Відомі картини митця.

Валентин Олександрович Сєров (1865— 1911)

,

В.А. Сєров – видатний представник передвижников.

Визначним представником передвижників є В.А. Сєров, що у 1865 року у Петербурзі. З 9 балів років він був учнем И.Е. Рєпіна, що з ним здійснив 1880 року поїздку до Запоріжжі, під час якій поруч із учителем, безпосередньо знайомлячись із життям народа.

У 1880-1885 роках Сєров навчався у Петербурзької Академії мистецтв і пройшов сувору школу малюнку і живопису під керівництвом В.П. Чистякова.

Вже віці 22-23 років він створив класичні творів російської живопису: картини «Дівчинка з персиками» (1887г.), «Дівчина, освітлена сонцем» (1888г.), «Зарослий ставок. Домотканово» (1888г.). Цими творами Сєров, творчо розвиваючи реалістичні завоювання своїх попередників, відкрив нову сторінку історія російської живопису.

У ранній період творчості (1880-90-е рр.) Сєров любив писати портрети сонцем, серед природи, простежуючи гру сонячних променів – портрет О.Х. Сєрової «Влітку», (1895г.).

Пейзажі раннього періоду – «Осінній вечір. Домотканово», «Зима в Абрамцеве» відрізняються влучністю і об'єктивністю спостережень, чіткістю композиційної побудови, багатою, тонко розробленої гамою, матеріальністю живописи.

У 1894 року Сєров приєднується до Товариства передвижників.

Пейзажі 90-х, написане у скупий тональної гамі, відрізняються простотою й типовістю.

Кінець 1890-1900 рр. – період нових різноманітних творчих пошуків художника. Він створить численні портрети, глибокі за задумом, різні щодо жанрів – від интимно-лирических до монументальних, гострих начерків до портретов-картин. Сєров виступає тим часом як майстер художньої типізації, виявлення характеру.

Чарівні жіночі портрети З. М. Лукомской (акварель, 1999 р.) і М. Н. Акимовой (1908г.), відзначені одухотвореністю образу, високим майстерністю малюнка та живопису, передають найтонші відтінки душевного стану. У цей час Сєров охоче малює дітей, тонко помічаючи особливості дитячої психології: «Діти» (1899г.), «Міка Морозов» (1901г.).

У 1905 року Сєров створив чудову галерею портретів видатних діячів російської культури – М. Горького, М. Н. Єрмолової, Ф.И. Шаляпіна. Того ж період Сєров виявляє інтерес монументальної класичному мистецтву: він виконує панно, картини на античні теми, ескізи розписів за мотивами міфу Діані і Актеоне.

Систематично удосконалюючи свою майстерність у сфері малюнка, Сєров виробив своєрідну індивідуальну манеру, іншу влучністю і гостротою фіксації явищ, лаконізмом і виразністю лінії. Сєров малював олівцем, вугіллям, аквареллю, тушшю, гуашшю. Основні твори Сєрова зберігаються у Третьяковській галереї у Москві Російському музеї, у Санкт-Петербурге.

Викрадення Європи

Тема: М. Врубель.Загадковість творчості

Мета: ознайомити учнів із мистецтвом М. Врубеля

розвинути художнє сприйняття в учнів, виховувати

пошану та любов до мистецтва рідної країни

План уроку

1.Життя та творчість М. Врубеля

2.Відомі картини митця.

Михайло Врубель (1856 - 1910)

Живописець-монументаліст, художник театру, скульптор, графік, ілюстратор, художник декоративно-прикладного мистецтва, відомий як автор мальовничих полотен, фресок, декоративних панно. Художник-символіст, представник романтичного напрямки російського модерну.

Народився в Омську, в сім'ї військового юриста, де цікавилися мистецтвом, літературою, музикою. Вступивши до Петербурзького університету на юридичний факультет, він часто бував в Ермітажі і відвідував вечірні години занять в Академії мистецтв. За закінчення університету він в 1880 був прийнятий в Академію мистецтв.

В 1884-1889 жив у Києві (не закінчивши Академії), де працював над ескізами розписів Кирилівської церкви, Володимирського собору; виконав самостійно ряд монументальних композицій. Виконані Врубелем роботи в церкві, а також декорація у Володимирському соборі належать на краще, що створено в релігійного живопису за все XIX ст.

В 1887 йому доручається виконання фресок для Володимирського собору за ескізами, зробленим їм частиною ще раніше. У тому ж році став займатися скульптурою і створив і в цій області чудові твори.

В 1889 оселився в Москві. Художник, трансформуючи реальність за допомогою художніх засобів, створює у своїх роботах якийсь фантастичний світ, наповнений вигаданими ірреальними істотами.

В Москві починається період його найбільш плідної роботи. Він пише портрети С.І. Мамонтова і К.Д. Арцибушева, закінчує " Демона". У 1899 - 1900 роках виконує скульптури для майоліки абрамцевской фабрики (Снігуронька, Лель, Волхова, Садко, Купава, Єгиптянка та ін) У 1896 р. пише великі декоративні панно для нижегородської всеросійської виставки. У 1897 р. пише панно для Морозова: " Ранок", " Полудень" і " Вечір". У 1900 р. почав писати другу " Демона" (нині власність В. П. Рябушинського).

Центральним твором, як би квінтесенцією його творчості, стала трилогія " Демон" - сидящий, що летить і переможений. Робота над образом Демона привела художника до ілюстрування творів Лермонтова М.Ю.

" Демон сидячий" (1890)

В 1891-1892 художник живе в Італії. Творчість Врубеля в другій пол.1890-х відзначено увагою до фольклору і казкових образів.

Роботи:

З картин його найбільш відомі: " Східна казка" (1886, власність Б.І. Ханенко), " Гамлет і Офелія" (1888, власність С. А. Щербатова в Москві), " Той, Хто сидить Демон" (1890, збори В. О. Гіршмана в Москві), " Ворожка" (1895, Російський музей), " Пан" (1899, Російський музей), " До ночі" (1900, там же), " Царівна Лебідь" (1900, збори М.К. Морозова в Москві).

Ангел

Тема: В.М. Васнецови, І.І. Левітан.

Мета: ознайомити учнів із мистецтвом В.М. Васнецова та І.І. Левітана.

розвинути художнє сприйняття в учнів, виховувати

пошану та любов до мистецтва рідної країни

План уроку

1.Життя та творчість В.М. Васнецова

2.Відомі картини митця І.І. Левітана.

Віктор Михайлович Васнецов (1848, —1926)

Віктор Михайлович Васнецов народився 3 липня (15 травня) 1848 р. в чуваському селі Лопьял («Тихе село» в перекладі з чуваської) Уржумськой волості Вятскої губернії (нині — Кіровскої області), в сім'ї православного священика.Освіту здобув в духовній Вятській семінарії. Вчився живопису в Петербурзі — спершу у І. М. Крамського в Рисовальной школе общества поощрения художеств (рос.) (1867—1868), потім в Художній Академії (1868—1873).

Після закінчення Академії їздив за кордон. Виставляти свої роботи почав з 1869 року, спочатку беручи участь в експозиціях Академії, потім — у виставках Сподвижників.

На початку 1885 року Віктор Михайлович Васнецов отримує від А. В. Прахова запрошення взяти участь в розписі щойно збудованого Володимирського собору в Києві.

У 1893 році Васнецов стає дійсним членом художньої Академії.

Роботи:

«З квартири на квартиру» (1876), «Військова телеграма» (1878), «Книжкова ятка» (1876), «Балагани в Парижі» (1877).Пізніше головним напрямом стає билинно-історичне — «Витязь на роздоріжжі» (1882), «Після побоїща Ігоря Святославича з половцями» (1880) «Аленушка» (1881), «Іван Царевич на Сірому Вовку» (1889) «Богатирі» (1881—1898), «Цар Іван Васильович Грозний» (1897).