Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
І. Актуалізація знань учнів
1.“Письменницька кав'ярня” (учень- очевидець чи учасник розмови). Що міг би розповісти Остап Вишня про - своє життя; - мету життя; - якусь подію із життя; - гріхи життя. Дати відповіді на запитання: У чому життєвий подвиг Остапа Вишні?; Назвати найпопулярніші збірки Остапа Вишні; До яких жанрів звертається Остап Вишня? Учні-літературознавці готували повідомлення про: - усмішку; - фейлетон; - нарис; - гумореску. Нарис — прозовий документальний твір, у якому автор, використовуючи образні засоби, змальовує справжні конкретні події, місцевість, а дійові особи є реальними людьми. У нарисах ідеться про важливі суспільні події, змальовуються портрети видатних діячів чи відомих осіб, проблеми сучасності. Гумореска — це невеликий твір, у якому розповідається про якусь смішну пригоду в житті людини, смішну історію чи випадок. Сміх у ній жартівливий, легкий, негострий. Тому в гуморесці не висміюються, як у сатирі, негативні явища чи дії людей, державної системи, а лише часткові недоліки, смішні риси навіть позитивних людей. Усмішка — різновид фейлетону та гуморески, введений в українську літературу видатним гумористом Остапом Вишнею, автором багатьох збірок “Вишневих усмішок”. Своєрідність жанру усмішки в поєднанні захоплюючого сюжету з частими авторськими відступами, у лаконізмі й дотепності. Фейлетон — невеликий художньо-публіцистичний жваво написаний твір у періодичній пресі, у якому злободенні події зображено в сатиричному або гумористичному плані. Фейлетон близький до гумористичного оповідання. Це переважно прозовий твір, але іноді буває й вірш. У своїх фейлетонах Остап Вишня висміював інтервентів, розпалювачів нової війни, буржуазних націоналістів, а також такі негативні явища, як бюрократизм, шкурництво, кар'єризм, міщанство, неуцтво, головотяпство, підлабузництво, окозамилювання тощо. Кубування на тему “Усмішка” - порівняйте це: усмішку можна порівняти з сонцем, яке несе тепло, радість; - опишіть це: як ви знаєте, усмішка з'являється на устах людини, коли в неї радісно на душі. Приємніше, звичайно, бачити усміхнене обличчя, аніж похмуре, або ще гірше — зле. Іноді усмішка може бути загадковою, як, наприклад, “усмішка Джоконди”; - про що це змушує думати: у нашому житті проблеми й негаразди пригнічують людину. І, на жаль, дуже важко їх вирішувати; - виникнення: усмішка, напевно, виникла з появою людини; “За” і “проти”: Усмішка відіграє важливу роль у житті людей, особливо коли вона доброзичлива, поліпшує настрій. Але бувають усмішки глузливі, які принижують людську гідність. Висновок: нехай живе лагідна усмішка. Бесіда з учнями: - Як розміщуються події у творі “Моя автобіографія”? (хронологічно) - Визначити проблематику твору “Моя автобіографія”: а) збереження рідної мови; б) пошана до старших; в) проблема відповідальності за свою працю; г) проблема злиднів, неосвіченості, пошук свого шляху в епоху соціальних бур; д) проблема батьків і дітей (батьки повинні дбати не лише про фізичний розвиток дитини, а й про духовний); е) проблема сім'ї (допомога багатодітним сім'ям). - Дослідити мову твору “Моя автобіографія” Можлива відповідь Письменник, досконало володіє усіма засобами творення комічного. Це змішування “високого” та “низького” стилів; використання займенників середнього роду та дієслів у третій особі однини стосовно людини; іронія, вульгаризми, жартівливі народні прислів'я та приказки, комічні ситуації та події; застосування політичних та наукових термінів для зображення побутових явищ, повтори, підтекст. Наприклад, жартівливі прислів'я, приказки, фразеологізми: “яка тебе лиха година... потягла”, “куди дірка дівається, як бублик їдять”, “як муха дише”, “душа в штанях”, “як мокра миша” і подібні. Влучно використано суспільно- політичну лексику для опису побутових подій, дитячих витівок: “класова свідомість”, “соціалізм”, “експлуататорша”, “конституція нервова” і подібні. Не менш досконало автор використовує і підтекст: “Так що наші з М. К. Зеровим стежки розійшлися. Він — на Рим, я на — Шенгеріївку”. Тобто М. Зеров заглибився у вивчення античної літератури, а Остап Вишня — у народну творчість, життя рідного народу. Отже, розмаїття художніх засобів творення комічного свідчить про великий талант письменника-гумориста.
|