ІІІ. Осмислення та усвідомлення матеріалу

Вчитель Світова література має низку таких образів міста, у французів О. де Бальзака, Є. Золя, Г. де Мопассана знайдемо величні образи Парижа, у російських письменників А. Бєлого, Ф. Достоєвського – Петербурга, у англійців Ч. Деккенас і У. Пеккерея – Лондона. Цю традицію можна знайти також і в українській літературі, зокрема у творах І. Нечуя – Левицького бачимо панорами Києва.

Роман В.Підмогильного «Місто» розгортає перед читачем панораму Києва початку 20-х років ХХ століття. Образ міста – ключовий у романі. Бачимо його різним: яскраво-сонячним і похмурим. Автор малює жебрацькі околиці з хлівами, худобою і елітні квартали з розкішними квартирами, вокзал і казино, театр і пляж, кав’ярні і базар. Місто водночас і хаотичне, і гармонійне. Воно живе своїм життям. І ти або приймаєш його ритм, або міське життя не для тебе. У романі світовий мотив підкорення людиною міста як шлях розвитку людської цивілізації набув модерністичного забарвлення, психологічно – філософського трактування. Із розвитком міст тисячі сільських хлопців і дівчат потягнулись до них. Серед них герой твору, Степан Радченко, їде на навчання на три роки, як він думає, але залишається назавжди. Степан проходить болісну еволюцію характеру, завойовуючи місто.

Бесіда.

- Яким ми бачимо героя на початку твору? Які почуття володіють ним, коли він уперше ступив на міські вулиці?

- Що зближувало Степана і Надію?

- Чому отримавши листа з села, Степан вирішує не повертатись туди, хоча ще не був добре влаштований у місті?

- Як змінюється ставлення Степана до міста в процесі збільшення кількості його життєвих успіхів?

- Чому Степан Радченко відносно легко ввійшов в літературні кола міста, спромігшись зайняти непогану посаду?

- Чому жодній із жінок, з якими герой був близький, він не дав щастя? Чи справедлива теза, що всіх їх Степан тільки використовував? Прокоментуйте слова Зоськи: «Душа у тебе погана».

- Чому, досягши успіху, Степан Радченко раптом захотів змінити своє міське життя на сільську працю? Яку роль у цьому повинна була зіграти Надія?

- Як ви думаєте, чи допише письменник Стефан Радченко повість про людей?

Тріумф справжній чи вимріяний героєм звучить у рядках: «Воно (місто) покірно лежало внизу… і простягло йому з пітьми горбів гострі кам’яні пальці…»

Висновки

Основну увагу автор зосереджує на «діалозі» героя і Міста. На фоні міста характер героя змінюється. Цим нюансом твір Підмогильного відрізняється від зарубіжних аналогів. До міста Степан приїжджає з благородними намірами і вивчитись, і повернутись в село. Навіть переживаючи ворожість до Міста, відчуває, що те завойовує його душу. Сильна натура, Степан, у свою чергу, прагне завоювати Місто. У цьому він не гребує ніякими засобами. Жінок, які любили його і серед яких Степан шукав спокою, він використовував у досягненні своєї мети. Штучність, фальшивість поведінки багатьох городян герой не відкине, а швидке перейме. Після досягнення певного становища він відчуватиме свою самотність. Тому все частіше спливатимуть спогади про село. Місто не принесе Степанові гармонії і спокою. Тип Степана Радченка характеризують як маргінальний.

Довідка. Маргиналії (лат. Targo – край, межа). Нотатки на берегах сторінки, зроблені читачем; у переносному значенні – жанроутвори, що є відгуком автора на певні тези в творах інших авторів.

У сучасній літературі це тип людини, що опинилася на межі села й міста, ніби провисла між своїм природним середовищем, яке не в змозі відкинути, і новою, не в усьому зрозуміло культурою міського життя. Спочатку герой ненавидить місто, бо боїться його. Автор використовує метафори «ненажерне місто», «лещата міста», «темна безодня міста». Він, Степан, відчуває себе «жалюгідним селюком серед галасливого міста», «одним з безліч непомітних тілець серед каменю й розпорядку». Тому серед міських будівель, побачивши край місяця, несказанно зрадів: «Спокійний місяць, такий, я і він, сільський мандрівець, приятель його дитинства й вірних юнацьких мрій, втишив йому те злісне почуття, що була навіяла вулиця». Недаремно, на початку твору і в кінці спливає образ Надійки – сільської дівчини. Спочатку Степан тримається за неї, поки почував себе невпевнено у місті. Адже дівчина – уособлення села: добра, наївна, щира, боязка. А у кінці роману ностальгія за селом знову приводить героя до цієї жінки. Але його вже зустрічає не природна щирість почуттів та емоційність, а холодно втомлена маска заміжньої жінки. Міська прагматичність, раціоналізм, потреба захищати себе змушують колишніх «селюків» «одягти» маски. Розробку маргінальних типів продовжив в українській літературі Григір Тютюнник. Досить згадати його оповідання «Оддавали Катрю».

Проблемне питання:

«Степан Радченко – завойовник міста чи його жертва?»

(Вчитель пропонує скласти порівняльну таблицю. Можливі різні варіанти.)

Степан Радченко

Завойовник Жертва

Як бачимо, місто дало герою і водночас забрало. Я розумію, що у кожного з вас своя шкала цінностей.

Учні висловлюють свої міркування, дають відповіді на проблемне питання.

Висновок

«Воно покірно лежало внизу…». Цей останній авторський штрих про місто сприймається неоднозначно. Так, у цей момент він відчуває себе щасливим, переможцем. Адже щойно Степан познайомився із красивою жінкою Ритою, яка відповіла йому взаємністю. Але Рита – це маска, фальш, як і все, що оточує Степана Радченка. Перемога Степана над містом лише короткочасна.

Сучасний літературознавець Раїса Мовчан вважає, що «герой, всупереч своєму внутрішньому настановленню, вже ж проходить шлях зовнішнього поступу, тому його загальна еволюція є шляхом в нікуди».