Хлопець.Пустіть, кажемо, до хати (стукає).

2 дівчина. Агов, хто такий?

3 хлопець. Пес рябий.

4 хлопець. Баран круторогий.

5 хлопець. Ведмідь клишоногий. Пустіть до хати.

З дівчина. Не пустимо в хату, дуже вас багато.

Назар. Пустіть ліпше, бо буде гірше.

Уляна. Ми як візьмемо рогатини, поламаєм ваші спини.

1 хлопець (злякано). Дівчатонька, голуб'ятонька, ми прийшли не битися, ми прийшли миритися.

2 хлопець. І гостинці принесли, і музик привели.

(Заходять учасники ансамблю народних інструментів. Хлопці і дівчата танцюють. Парами підходять до мікрофонів і говорять слова.)

1 пара. - Але ж ти, Петро, дурний.

- За те я високий.

- Ти, напевно, ще й сліпий?

- Зате кароокий.

- Я з тобою не танцюю, а лишень-но мучусь

- Танцювати не навчився, зате довго кручусь.

2 пара. - Я у тебе другий день прошу поцілунка.

Ти стоїш, мов кам'яна, щось собі там бумка.

Зустрічаємось з тобою часу вже чимало

-А тебе, коханий мій, паралізувало?

3 пара. - Я хотів би, Ксеню, мати жінку із докторів:

Вона б мене лікувала, скільки б не захворів.

- Ну а в мене інша думка - попадею стати:

Скільки б раз я не згрішила, мусів сповідати.

4 пара. - Галю, Галю, чорнобрива,

Чом у тебе очі криво?

- Я на тебе подивилась –

Та й брівонька іскривилась.

5 пара. - Полюбила коваля, така доля моя,

Я думала кучерявий - в нього ж чуба нема.

- По дорозі жук-жук, по дорозі чорний,

Подивися, дівчинонько, який я моторний.

(Продовжують танцювати. До тину, крадучись, із-за куліс виходять дві куми.)

1 кума. Кумасю, кумасю, дивися, як твій онук Степан з моєю Ориською гуляє!!! І що то зараз за танці такі? Кажуть, якась " трискотека". Не те, що колись було.

2 кума. Так, так, кумцю. Тепер все не так, як було колись. Якісь нові " прохвесії" з'явилися: " корманики", " коголіки..." Ой-ой-ой!

1 кума. Я оце вчора пізно приходжу додому та й пукаю, пукаю у двері - ніхто не відчиняє. Підходжу до вікна, пукаю, пукаю - ніхто не відчиняє. Я заглядаю у шибу, а в хаті моя Ориська з твоїм Степаном сидять. Я до них: " Що ви там роби­те? " А вони: " То в нас любов". А я собі думаю: " Слава Богу, що не курять"...

Автор. Вже надворі світати стало,

Ото вже молодь погуляла.

Розходитись пора давно,

Бо прокидається село.

3 хлопець. Прощавайте, дівчатонька, прощавайте, кохані. Дякуємо за гулян­ку, за веселу забавлянку.

Степан. Дякуємо і тобі, господине, що пригощала, частувала, з хати нас не проганяла.

Уляна. Нема за що, прощавайте. До нас іще раз завітайте.

(Хлопці прощаються з дівчатами, розходяться.)

Текля. О, вже світає, гості всі розійшлися, а мого старого й досі не видно. Чи, бува, не трапилося чого? (Порається біля столу.)