Зимові свята

Введення до храму пресвятої Богородиці Діви Марії - 4 грудня. Є повір’я, яке зв’язане з цим святом. Дуже важливо, шоб цього дня до хати зайшов чоловік (“перший полазник”), бо він приносить в хату свою енергетику. Старають заходити молоді, багаті, гарні хлопці. А якшо першим зайде старий чоловік, то родину чекають хвороби, нестатки. Дуже погано, коли до хати прийде жінка. Дуже часто старі люди старалися сидіти вдома. Не можна нічого нікому позичати. Вважається, шо після Введення до самого Благовіщення не можна копати землю. Земля повинна віддихнути до другого року.

День Великомучениці Катерини 7 грудня. Цей день є святом дівочої долі. Дуже часто дівчата ворожать на це свято. Виривали в сусіда вишню і ставити в воду, якшо на Меланки зацвіте, то вийде цього року заміж, а якшо не - то сидіти ше в дівках. Варили вечерю для Долі, вилазили кожна на ворота і гукали долі, а та то відзивалась, гавкали собаки, то десь півень заспіває, то гуси обізвуться і таке всяке.

День святого Андрія Первозданного – 13 грудня. Одне з таємних свят. Ніч на Андрія – одна ніч, коли хлопцям дозволяються вередувати. Дівчата ліплять вареники і дають собаці, чию скоріше з’їсть, та перша вийде заміж; лічили штахети, кидали чобота через хату, переставляли чоботи від вікна до порога; вгадували, яку професію буде мати чоловік. Клали зерно, зеркало, воду і пускали півня, до чого півень спочатку піде, то таким буде чоловік, якшо до зерна буде роботящим, до води – п’яницею, до зеркала – ледащим.

На Андрія хлопці “кусати калиту”. Дівчата пекли великий корж з медом, посередині з дзюркою, шоб можна було перев’язати лентою до стелі, чи до коцюби.калита дуже сильно запікалась, шоб було тяжче вкусити. Біля калити ставили два хлопці, один був паном калитинським, другий пан Коцюбинський. Калитинському давали коцюбу обо швабру і він мав імітувати шо їде кусати калиту. Коцюбинський тримає в руці розчин сажі, шоб малювати хлопців, коли ті будуть сміятися. Коли хлопці приїжали кусати калиту між собою балакали:

- Їду, їду калиту кусати, чи не буде писар по зубах писати?

- Буду писати!

- А я вкушу!

- А я впишу!

Повинні були всі, які є хлопці вкусити калиту, яка лишалася ділилася між всіма, шо були на “кусані калити”.

Колись дівчата брали сім’я конопель і йшли на двір по снігові свіяти і казати “Святий Андрію, коноплі сію, спідницею волочу, бо заміж вийти хочу”. Потім всьо збирали в жменю і йшли на піч рахувати насіння. Якшо парна кількість то подружнє життя буде щасливим, не парне – не дуже.

Дуже давно в Міррі жив хлопець Микола, він був з дуже багатої сім’ї, але батьки померли дуже рано, тоді хлопець став відлюдником.

Микола став помагати всім людям, яким треба допомога. Спочатку він підкинув дівчині посаг, шоб та могла вийти заміж, помагав рибакам в морі, їздовим на дорозі і ше багато різних справ. Люди стали дивитися за ним, взнали його ім’я, і назвали його своїм єпископом. Розказують, шо колись святий Касіян обідився, шо всі люди величают і шанують Миколая і пожалівся Богу. Бог покликав Миколу до себе, але той прийшов аж через чотири дні замащений, обдертий. Тоді бог сказав Касіянові шо йому треба на землю до людей спуститися помагати, а не на небі сидіти. Тепер всі батьки кладуть дітям гостинці під подушку і кажуть, шо то від святого Миколая.

Вечір перед Різдвом зветься святий-вечір. Це одне з найбільш великих Різдвяних свят, коли вся родина збиралася за столом в затишку і щасті. Господарка з ранку готує різні страви на вечір, а господар тим часом порається в хліві біля худоби, на тоці, біля хати. Треба всьо шо позичали забрати назад додому. В більшості випадків в ранок і в день не їдять нічого, дозволяється дітям і то трошки.

Святого вечора готують 12 страв. Вона готується на “новому вогні”, це узвар, варений горох, жарена капуста, риба, квасоля, вареники, бараболя, гриби, гречана каша, голубці, коржі і кутя. Вечера обов’язково повинна бути пісною. Старі люди кажуть, шо та людина, яка проведе святвечір позадомом, то весь рік буде блукати світом, буде відчувати себе незатишно і одиноко.

Господар бере “дідуха” переступає через поріг і вітається з встою родиною, бажає щастя, здоров’я, багатства і всього кращого. Потім ставить “дідуха” під образами. Господар заносить до хати сіно, шоб на нього положити кутю і хліб, ладанку. Господар розсипає мак, господиня зарубує поріг. Потім господиня застеляє стіл новою скатертиною, в лавуі затикає дири і каже “затикаю не дири, а сусідам язики”. Коли сідають на лаву то здмухують, шоб ніби зігнати душі померлих, не сісти на них. Коли починають вечеряти всі кажуть молитву і першу їдять кутю, а тоді вже всьо друге.

Дітей в другу кімнату, а господар бере в руку вечерю і гукає: “Морозе іди до нас кутю їсти! ”. Тоді каже, як трохи помовчить: “як не хочеш йти до нас, то й не йди на жито, пшеницю, всяку пашницю. Йди на море, на ліси, на гори шкоди не роби”.

Родина згадує своїх померлих родичів. Молиться і гукає всіх праведних душ.

В нашій місцевості прийнято святкові страви виносити домашнім тваринам і птиці.

Як і на інші свята, на Різдво бажано, щоб першим в хату прийшов молодий, здоровий, заможній чоловік, що віщує здоров’я, щастя родині. Колядують у нас здебільшого діти:

І. На райських дверах Господь Бог стоїть,

Господь Бог стоїть, сам три служби служить:

Першу службу - за господаря,

Другу службу – за господиню,

Третю службу – за челядочку,

За челядочку, за сина й дочку…

Хай дасть вам Бог!

ІІ. Нова радість стала,

Яка не бувала.

Зірка ясна над вертепом,

Весь світ осіяла.

Де Ісус родився,

Там світ просвітився,

І чабани з ягнятком,

Перед Божим дитятком,

На коліна стають,

Царя Бога вихваляють:

Ой ти, Царю, наш Царю,

Наш небесний Володарю,

Пошли, Боже, літа многі,

Цьому дому господарю,

Щоб і хліб родився,

Щоб і скот плодився,

Щоб і пан-господар нічим не журився.

ІІІ. У тім саду три терени:

В одному – красне сонце,

У другому – ясний місяць,

У третьому - дрібні зірки,

Ясний місяць – пан господар,

Красне сонце – жінка його,

Дрібні зірки – його діточки!

Добрий вечір!

Роблять ше Меланку з Васелем. Меланкою вдягається хлопець, а васелем дівчина, тоже вередують по хаті. А колядники співають. Про Меланку співають:

А Меланка – не робоча,

Її сорочка – парубоча,

Як люди ідуть на жнива,

То Меланка – на пива!

Тоді співають всі разом:

Ой, на річці, на Йордані,

Добрий вечір на Мелані,

Добрий вечір, щедрий вечір,

Людям добрим на сей вечір.

Дівчата ворожать під Різдво і Новий рік. Ворожать так само, як і на Андрія. Народні повір’я кажуть, шо цими святковими днями небо відкрите для молитви людей – можна в Бога просити про найпотаємніше.

В нас готували кутю до Нового року і готуютьзара. Крім цього готують Щедру вечерю. На столі повинно стояти не менше 13 страв. Вечір зветься багатим через те, що на цей вечір роблять багато страв: вареники з капустою і бараболею, м’ясні делікатеси, риба, ковбаси, солодощі, і різні напої. Господари дуже раді, коли в цей вечір приходять малі щедрувальники.

Найпоширеніша щедрівка в нашій місцевості:

Щедрик, щедрик, щедрівочка

Прилетіла ластівочка

Стала вона щебетати,

Господарів викликати.

“Вийди, вийди господарю,

Подивися на кошару.

Чи корівки потелились,

Чи ягнички покотились”

На Щедрий вечір ходили ряджені. Зараз ходять з виставкою “Кози”, “Меланки”. Дуже часто хлопці роблять капості: знімають ворота, накривають димар, воза сунуть на ставок, двері туфльою підпирають, собаку прив’язують до дверей. Щедрий вечір для дітей – це вечір жартів і сміху.

Перший посівальник – це перший полазник, який приносить в хату щастя, здоров’я, багатство. Деколи посівальників запрошують господарі. Після того, як посівальник посіяв хату, йому дають то гроші, то цукерки, то сувеніри хто шо може. Посівальники кагалою не ходять. Засівають тільки зерном жита або пшениці, яке взяли в дома.

Сію, сію, посіваю, з новим роком вітаю,

На щастя, на здоров’я, на новий рік,

Щоб родило краще, як торік.

Коноплі до стелі, а льон по коліна,

Щоб вас голова ніколи не боліла.

Роди Боже жито, пшеницю і всяку пашницю.

“Гріти мерців”, “палити діда”, “курити діда” в нас такого немає.

Вечір проти Водохреща зветься голодна кутя (Другий свят-вечір).

Колись робили таке, шось таке, мати розказували, а я не знаю, як правильно його робити.

За тиждень до свята чоловіки вирубують з річкового льоду хрест великого розміру, зранку в церкві правилося, а тоді всі йдуть до річки з посудою в руках, щоб набрати води. Посвятивши воду, люди набирають в свою посуду і йдуть додому.

Коли принесли свячену воду, господар кропить всьо вдома. Всі сідають за вечерю, п’ють свячену воду, а тоді аж їдять. Діти в цей день співають господарові великодні пісні

Гей, пане господарю,

Щасти, Боже з Йорданом,

Із водицею, із корицею,

З усім домом, з усім добром

Із синами – соколами

Із дочками – чічками.