Трудові свята та обряди

Виходячи перший раз орати, або сіяти, господар брав свячену свічку та хліб-сіль. Розтеляв білу скатірку, клав свічку і хліб-сіль. Потім брався за плуг і казав “Благослови, Боже! ” аж тоді починав сіяти чи орати.

Для початку робіт вважалися вдалими і хорошими днями жіночі дні – середа, п’ятниця, субота.

В нас по закінченню садіння бараболі треба сісти на землю і горнути до себе груди землі. Щоб в корчах було багато бараболі, як ті грудки землі. Потім бистро вставали, щоб вона почала бистро рости. Є повір’я, які груди пригорнути, така й бараболя вродить.

Зажинки починали вдосвіта і обов’язково на легкий день, тобто жіночий: середу п’ятницю, суботу. Помолившись йшли у поле, щоб доки зійде сонце, зробити “жнив’яний почин” – обрядовий сніп. Зажинок починали господар або найстаріша жінка.

Коли нажали жменьку збіжжя складали їх навхрест. Цей “зажинковий хрест”символізував початок жниварської пори.

Перший сніп несли додому ставили під образами і там він мав стояти аж до кінця збору врожаю та завершення молотьби. Цей сніп обмолочують окремо. З того зерна, якщо є дівчина на виданні, пекли коровай і починали осінній засів. Вважалося, що солома із цього снопа дуже добра для худоби – зберігає здоров’я.

Звичаю колядувати на першому снопові у нас не має.

У нас був звичай “закруток-оберегів”. Їх робили для того, щоб вберегти ниву “від бурі, граду та злих очей”. Ще робили “закрутки-напасниці”для зловмисників, якшо між односельцями виникали сварки, незлагоди, шо переходили в ворогування.

В день закінчення жнив, люди плетуть із останніх колосків вінок. Кілька колосків не дижинали, бо робили “спасову бороду” ці колоски треба зв’язати червоною ниткою, щоб вийшла китиця – спасова борода. Співали при цьому:

Сидів ворон на коні,

Дивився бороді!

Сріблом, золотом облита,

Красним шовком обвита…

За народним віруванням, якщо хлопці пролізуть крізь спасову бороду, то будуть багаті.

В нашій місцевості існував звичай плести вінок із колосків пшениці або жита. Жінки вибирають між своїх найкращу дівчину і дають їй в руки – квітку-вінок з колосків. Потім дівчина йде полем і селом перша, а другі йдуть за нею.

Один з господарів готував святковий обід і чекав на процесію. Він приймає квітку-вінок з рук дівчини і дає її гроші. Господар зберігає цей віно до Спаса, а на Спаса несе до церкви святити.

Обжинки проходили з величальними в веселими піснями. Пісня май чудодійні властивості, вона помагає людині працювати і віддихати, може подарити радість і зарадити горю.

Здивувалися ліси

Де ж поділися вівси

Женці їх розжинали

Залізними серпами.

В день коли кінчаються жнива люди ходять полем і плетуть з останніх колосків вінок.

Дозволялось робити на землі від Благовіщення (7 квітня) до Введення (4 грудня), а від Введення до Благовіщення земля спить і набирається сили. Існує повір’я якшо не дотримуватися тих правил то людини накликає на поле бурю, а на себе зневагу від людей.