Магматичні гірські породи.

На долю магматичних гірських порід випадає до 56-60% усієї маси гір­ських порід земної кори. В залежності від умов, в яких відбувається засти­гання магми, магматичні породи поділяються на дві групи:

а) глибинні, або інтрузивні, що утворилися при застиганні магми при
впровадженні її в земну кору;

б) ефузивні, пов'язані з застиганням магми, що вилилась на поверхню
Землі внаслідок виверження.

Інтрузивні в свою чергу поділяються на власне глибинні (абісальні), що застигли на великих глибинах, і напівглибинні (гіпабісальні) породи, що утворилися при застиганні магми поблизу земної поверхні. Представники порід однієї групи відрізняються від порід іншої за структурою і за тексту­рою.

Абісальним породам властива повнокристалічна структура і щільна текстура, що обумовлюється головним чином тим, що:

а) в глибоких шарах земної кори застигання магми відбувається повільно (впродовж мільйонів років) в умовах низької теплопровідності вміщуючи магму порід;

б) в магмі зберігаються гази і пара (мінералізатори), що сприяють кра­щому росту кристалів, а великі тиски вищезалягаючих порід забезпечують
утворення щільних текстур.

В результаті на великих глибинах утворюються породи, що складаються повністю з зерен мінералів, щільно прилягаючих одне до одного. В залежно­сті від розміру зерен розрізняють крупнозернисті (більш ніж 5мм в перерізі), середньозернисті (від 2 до 5мм) і дрібнозернисті (менші за 2мм) породи.

Гіпабісальним породам властиві порфіровидна і порфірова структури; порфіровидна структура представляє собою вкраплення добре розкристалізованих зерен одного мінералу в загальну дрібнозернисту масу, порфі­рова структура - це окремі добре розкристалізовані зерна вкраплені в прихованозернисту масу. Утворення порфірової структури відбувається при порівняно швидкому піднятті магми до земної поверхні, коли встигають викристалізуватися окремі мінерали; основна мінеральна маса вживлюється н поверхневі більш холодні шари земної кори і застигає, не встигнувши добре розкристалізуватися. Серед гіпабісальних порід також є породи з повнокрислталічною структурою.

Магматичні гірські породи поділяються не тільки за походженням, але і за хімічним (мінералогічним) складом. В залежності від відсоткового вмісту в магматичних гірських породах кремнезему вони поділяються на наступні гру­пи: кислі породи з вмістом SiO₂ 85-65%, середні - SіО₂ біля 65-52%, основні — SiO₂ близько 62-40% і ультраосновні – SiO₂ менш ніж 40%. Співвідношення світлих і темних силікатів в породі визначає її забарвлення. Забарвлення - важлива діагностична ознака для визначення кислотності маг­матичної породи. В кислих породах переважають світлі силікати, тому ці по­роди світлі; в основних та ультраосновних - темні силікати, тому і породи те­мно-зелені або навіть чорні. Середні за кислотністю породи мають сірі тони. Щільність зростає від кислих (2, 5-2, 7т/м³) до ультраосновних (3, 2-3, 3т/м³).

Кислі породихарактеризуються високим вмістом кремнезему (65-85%), незначним вмістом кольорових силікатів (3-12%) і загальним світлим забарвленням. Питома вага близько 2, 7. Характерна присутність кварцу і зна­чна кількість ортоклазу, іноді кислого плагіоклазу, біотиту або мусковіту, менше присутня рогова обманка, ще менше - авгіт. Серед кислих порід бі­льше розповсюджені інтрузивні породи, менше - їх ефузивні аналоги. Граніт- абісальна порода з повнокристалічною структурою. Породоут­ворюючі мінерали граніту: кварц, ортоклаз, біотит, інколи рогова обманка і авгіт. Граніт переважно має рівномірнозернисту структуру, але інколи на фоні основної добре розкристалізованої маси помітні крупніші кристали міне­ралів, що мають той самий склад, що і загальна маса. Така структура зветься порфіроподібною. Порфіроподібні, крупнозернисті біотіто-гранітообманкові граніти з великими окремими кристалами ортоклазу мають назву рапаківі. Напівглибиний аналог граніту — кварцевий порфір; ефузивний аналог граніту - ліпарит. Кварцевийпорфір і ліпаритмають такий склад, як граніт. Ліпа­рит мас афанітову або порфірову структуру. Порода, що за своїм складом відповідає ліпариту але має склоподібну структуру, називається вулканічним склом або обсидіаном. Обсидіан- аморфна маса темного, майже чорного кольору з раковистим зламом. Утворення обсидіану часто супроводжується утворен­ням пемзи- пористої некристалічної породи, що супроводжує вулканічні ви­верження кислої, багатої на гази магми. Кварцевий порфір має щільну тексту­ру і порфіроподібну структуру. Колір його основної слаборозкристалізованої маси сіруватий або рожево-білий, вкраплені зерна кварцу, інколи польово­го шпату. Вилив кислої магми часто супроводжується викидом крихких продуктів виверження того ж складу. Ці продукти утворюють пірокластичні породи. Пухкі накопичення найменших часток утворюють вулканічний попіл, частки розміром від 0, 5 до 2мм утворюють вулканічний пісок, бі­льші уламки — розміром до 30мм — називають лапілями; камінці розміром від 30мм до кількох метрів в перерізі називають вулканічними бомбами.Вна­слідок спікання вулканічного попелу і піску утворюється вулканічний туф; якщо порода містить крупніші уламки, вона називається вулканічною брек­чією.Внаслідок змішування попелу з мулоподібними відкладами водойм утворюється туфіт.

Середні породивміщують 52-65% кремнекислоти. Характеризуються більшим вмістом світлих мінералів, ніж темних, серед породоутворюючих пе­реважають рогова обманка, біотит, менше — авгіт. Коєлір сірий або світло-сірий. Структури: повнокристалічна, середньозерниста і порфірова. Текстура - щільна Типові представники: інтрузивні гіпабісальні - сієніт, діорит; ефузи­вні - трахіт, андезит, андезитовий порфірит.

Лужні породихарактеризуються меншим вмістом кремнекислоти (40-50%) і значним вмістом лугів. Внаслідок нестачі кремнекислоти в цих поро­дах замість калієво-натрієвих польових шпатів утворились фельдшпатиди — нефелін в інтрузивних і лейцит - в ефузивних породах. Лужні породи світлі за кольором. Щільність - 2, 7. Зустрічаються рідко, мають велике практичне зна­чення - з ними пов'язані родовища апатиту, циркону, титанових і рідкоземельних руд. Типовий представник — нефеліновий сієніт.

Основні породивміщують близько 40-62% кремнекислоти. Головні породоутворюючі мінерали: піроксени і плагіоклази, може бути присутня рогова обманка. Породи мають темний колір, на загальному фоні висвічують зерна плагіоклазів. Типові представники: габро, базальт, діабаз.

Ультраосновні породи вміщують менше 40% кремнекислоти. Породи цієї групи складаються переважно з олівіну і піроксену, тобто силікатів, бід­них на глинозем і луги, але багатих на оксиди заліза і магнію. Питома вага — 3, 2-3, 3. Колір від темно-зеленого до чорного. Ці породи здебільшого інтру­зивні, ефузивні представники зустрічаються дуже рідко. Типові представ­ники: піроксеніт, перидотит, дуніт. На поверхні Землі ці породи розповсю­джені мало, але вони мають велике практичне значення, з ними пов'язані ро­довища хрому, платини, міді, срібла, кобальту, нікелю, азбесту, тальку.