Юрій Яновський в Одесі

Доповідь

На тему: «Юрій Яновський в Одесі»

Учениці 95 групи

Хазової Ольги

Юрій Яновський в Одесі

З Одесою пов’язані життєві і творчі долі багатьох визначних письменників. Серед них, зокрема, і Юрій Яновський (1902-1954) — український поет, прозаїк, драматург.

Високий, ставний. Матово-бліде обличчя. Серйозні, завжди трохи засмучені, а воднораз із ледь помітною усмішкою карі очі. Енергійні, міцно стулені вуста. Над крутим чолом-сивий чуб...Таким запам’ятався усім, хто його знав, Юрій Яновський.

У дитинстві Юрко часто хворів. Уєлисаветградській лікарні підліток переніс дві складні операції. Втретє оперували в Одесі. І коли вийшов з лікарні, побачив море. Відтоді вони й з’єднались у його серці – сонце, море і радість.

Тому свій шлях романіста Ю. Яновський розпочав саме в Одесі, працюючи головним редактором Одеської кінофабрики у 1926-1927 роках. «Перебування в Одесі, — писав літературознавець І. Зуб, — щаслива сторінка в творчій біографії Яновського... Романтик за світовідчуттям, беззавітно залюблений у красу життя, в Одесі він жадібно пізнає море, яким захоплювався, яке любив, прагнучи зустрічі з ним ще в дитячі роки, проведені на степовій Кіровоградщині. Відтепер море, як і степ, захоплює його поетичну душу...».

Перший неоромантичний твір письменника «Майстер корабля» було, за словами

Г. Зленка, «задумано й розпочато в Одесі... 27 листопада 1927 р. в тісній кімнатці на вул. К. Маркса». Твір, де, як спостеріг

Г. Островський, топоніми «називаються не своїми «узаконеними» іменами, а романтично «учудненими»: Одеса — Місто, Україна — Республіка».

Дії роману відбуваються в загадковому приморському Місті, але «безліч прикмет Одеси середини 20-х років має Місто, де живуть і творять двоє друзів — режисер Сев і редактор кінофабрики То-Ма-Кі», тобто Олександр Довженко та Юрій Яновський.

У творі Місто подається через спогади головного персонажа То-Ма-Кі, і це мемуарне «подання» образу топоніма зумовлює його оживання, внаслідок чого він стає важливим учасником твору, увиразнює, на думку Я. Голобородька, «неповторність і яскравість середини 20-х років, засвідчує непересічне буття творчого Духу цього періоду».

Назва Місто є найуживанішим топонімом твору «Майстер корабля», з’являючись тут 22 рази, адже головні події роману розгортаються саме в Місті. Це загальна назва, яку автор перетворює на власну. Письменник не дає конкретної назви об’єкту, проте «всі закодовані та алегоричні топонімійні позначення у художньому творі завжди мають свої явні або приховані художні мотивації, прямі або непрямі натяки, які розкриваються в літературній композиції тексту або за його межами (історичні мотивації та асоціації)». Назва Місто в романі наділена виразними рисами Одеси: «Ми сиділи обличчям до вільного моря, де мало сходити сонце і підійматися перед нами на Місто», «Ми йдемо серединою бульвару в напрямку до східців у порт», «Біля пам’ятника французькому герцогові стеляться вниз широкі східці», «По східцях ми біжимо вниз, як школярі».

Ю. Яновський детально змальовує образ південного міста, його портретні штрихи — море, порт, кінофабрику, його побутові пейзажі, психологічні сценки, часові ознаки.

Автор впродовж твору надає Місту романтичного ореолу, персоніфікує його: «Далеке Місто тонуло в тумані наступаючого вечора».

Ю. Яновський вжив назву Місто замість конкретної назви Одеса, щоб надати творові романтичної узагальненості й символічної неоднозначності, яка вбачається в назві-заміннику Місто.

Наступний новелістичний твір «Вершники» складається з восьми новел, поєднаних спільним задумом. Цей «невеликий за обсягом твір увібрав у себе події громадянської війни, які відбувалися ледве не по всій Україні». Одним з найуживаніших топонімів твору є топонім Одеса, який зустрічається в чотирьох новелах: «Подвійне коло» — 8 уживань, «Шаланда в морі» — 6 уживань, «Батальйон Шведа» — 1 вживання, «Адаменко» — 4 вживання. Отже, разом маємо 19 уживань.

У новелі «Подвійне коло» дії відбуваються «... на рівному степу під Компаніївкою», тобто топонім Одеса не є епіцентром подій, як і в інших новелах, але він часто присутній як просто знане місто: «Що тобі оце згадується? — допитувався переможець. — Одеса чи Очаків?». Автор вживає топонім Одеса і як орієнтир у пейзажному описі, де акцентується психологічна напруга подій: «Хмарка одна кублилася на заході над близькою Одесою, і ніхто не сказав би, що в ній гримлять громи та заховано блискавки, хіба що старий Половець, хіба, може, той досвідчений рибалка, який поспішає до берега»; «... солдати наближалися. Над Одесою йшов дощ, Пересип був у мряці, на рейді диміли крейсери й міноносці, солдати наближалися».

У новелі «Шаланда в морі» Ю. Яновський персоніфікує топонім Одеса: «Одеса переживала чергову морську зиму, вітри всіх напрямків не минали її, тумани з моря заходили часом — мокрі, густі, сірі тумани. От і тепер туман насунувся раптом з моря й закрив Одесу»; «Одеса крізь туман здалеку височіла на березі, мов кістяк старої шхуни».

В новелах «Подвійне коло» та «Шаланда в морі» топонім Одеса стає ніби свідком ключових подій новел: «... та ляснув старого по руці, аж берег загув. Хмарка над Одесою ворушила крайками крил, зривався вітрець, море почорніло».

В новелі «Батальйон Шведа» топонім Одеса набуває сенсу — «місце бойових дій»: «... рік боїв із французами, греками, німцями — під Миколаєвом та Одесою...».

Остання новела твору «Адаменко» переносить нас у мирні часи, написана у формі промови-спогаду героя твору Чубенка, який згадує Одесу як «чудесне місто»: «... а сам я поїхав до чудесного міста Одеси, куди кликали мене товариші-підпільники — боротися з іноземними окупантами...».

Роман «Мир» — твір про буття українського народу на селі після Великої Вітчизняної війни. Дії твору переважно відбуваються в селі Весела Кам’янка, отже топонім Одеса тільки згадується персонажами і вживається 3 рази.

«У річечці риби не заведеш, треба став копати чи заводити озерце. Чоловік, що вмів робити ставки, колись копав їх під Одесою...». Тут Одеса має значення географічного орієнтира. Інша конотація — «місто пошуку нового життя»: «...він рано порвав із землею, хлопцем утік до Одеси, працював у порту, найнявся на пароплав, потім одбував дійсну службу у флоті, був матросом».

Третій семантичний відтінок — «місто героїчних бойових дій»: «...старшина повідомляв бійців, щоб всі стояли на смерть. Скільки їх стояло, отаких старшин, під Одесою, Севастополем, Сталінградом...».

Отже, функціональне навантаження топоніма Одеса у текстах романів Ю. Яновського досить розмаїте та неоднозначне, що зумовлено тематикою творів та симпатіями їх автора.