Конституційні основи господарського правопорядку

Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, Господарським кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Конституція (від лат. сопstitutіо) буквально перекладається як " устрій, установлення, утвердження". Конституція - це Основний закон держави, що об'єднує групу норм із вищою юридичною силою, які закріплюють основи державного ладу, права, свободи та обов'язки особи і громадянина, систему та принципи організації державної влади, територіальної організації держави. Конституція України є основою всього законодавства України, у тому числі господарського, тому Конституція не є актом господарського законодавства в прямому значенні, оскільки має найвищу юридичну силу й втілює принцип верховенства права. Закони та інші нормативні акти приймаються на її основі й повинні їй відповідати. Конституція містить фундаментальні правові засади щодо юридичної рівності учасників господарських відносин, прав власника, відповідальності держави перед людиною, захисту прав людини тощо. Господарсько-правові відносини мають конституційне підґрунтя.

Конституційні основи правопорядку у сфері господарювання в Україні формуються на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб'єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституційної вимоги відповідальності держави перед людиною за свою діяльність та визначення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави. Конституційні основи правового господарського порядку в Україні становлять:

право власності Українського народу на землю, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, що здійснюється від імені Українського народу органами державної влади і органами місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України, право кожного громадянина користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону; забезпечення державою захисту прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальної спрямованості економіки, недопущення використання власності на шкоду людині і суспільству; право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; визнання усіх суб'єктів права власності рівними перед законом, непорушності права приватної власності, недопущення протиправного позбавлення власності; економічна багатоманітність, право кожного на підприємницьку діяльність, не заборонену законом, визначення виключно законом правових засад і гарантій підприємництва; забезпечення державою захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, недопущення зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції, визначення правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання виключно законом; забезпечення державою екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України; забезпечення державою належних, безпечних і здорових умов праці, захист прав споживачів; взаємовигідне співробітництво з іншими країнами; визнання і дія в Україні принципу верховенства права.

5. Законодавчі основи господарського правопорядку

Господарське законодавство поділяється на головний акт – Господарський кодекс України (далі – ГК), та інші акти, що не можуть суперечити ГК, а при змінах і доповненнях мають узгоджуватися з ним. Господарський Кодекс України прийнятий 16 січня 2003 р., який набрав чинності з 1 січня 2004 р., його прийняття пов'язано з кардинальним реформуванням суспільного строю. Суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства. Відношення Цивільного кодексу до Господарського кодексу є відношенням загального до спеціального законодавства, тобто, пріоритет у господарських відносинах має Господарський кодекс.

Закон – нормативний акт вищої юридичної сили, прийнятий вищим представницьким органом державної влади - Верховною Радою України або безпосередньо волевиявленням народу через референдум.

Підзаконні акти - це нормативні акти правотворчих органів, що видаються на підставі закону, відповідно до закону і для його виконання. До них належать: Укази Президента України, Декрети і Постанови Кабінету Міністрів, інструкції та нормативні накази міністерств і відомств, акти місцевої державної адміністрації рішення органів регіонального та місцевого самоврядування.

Нормативно-правовий акт це письмовий документ правотворчого характеру, який містить юридичні норми. Це найпоширеніша норма сучасного права.

Правова норма (норма права) – це правило поведінки, встановлене державою, за допомогою якого регулюються відносини людей.