Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Структура грошового обороту.






Грошова маса, що обслуговує ринок товарів постійно рухається бо суспільне відтворення є неперервним процесом.

Постійне переміщення грошей між суб’єктами ринку - грошовий оборот.

На мікрорівні гроші обслуговують оборот індивідуального капіталу.

Г-Т...В...Т’-Г’

Г-Г’- грошовий оборот на мікро рівні., рух грошей як капітал.

Ці гроші авансуються на виробництво. але повертаються з приростом. Завдяки цьому можливе розширення індивідуального виробництва.

Гроші на мікрорівні - абстрактна самозростаюча вартість.

Грошовий оборот на мікрорівні має характеристики:

· замкнутість лінії руху грошей;

· зростання грошової суми при поверненні її на вихідні позиції.

Перетворюючись на капітал. гроші і далі виконують свої функції.

На макрорівні грошовий оборот обслуговує рух суспільного капіталу. Обіг суспільного капіталу - не просто сума обігів індивідуального капіталу, він включає нові елементи і має свою специфіку.

В умовах ринку підприємці мають позичати гроші.

Гроші купуються як капітал, з виплатою відсотка за користування. Вільні кошти в конкретний час є у багатьох, і ця сукупність створює пропозицію грошей. Ця сфера створює внутрішній грошовий ринок. Гроші на ньому - позичковий капітал.

Частина грошей, отриманих після закінчення виробництва, використовується на погашення позичок. Інша частина - затрати на виробництво. Оплата продуктів виробництва надходить до інших суб’єктів, які повертають її на грошовий ринок.

Третя частина Г’ - новостворена вартість у формі заробітної плати і прибутку. Заробітна плата залишає обіг капітулу, але прибуток надходить в банки, збільшуючи пропозицію на грошовому ринку. На мікрорівні рух грошей замкнутий, бо він починається і закінчується на грошовому ринку.

Відмінності в характері економічних відносин між суб'єктами грошового обороту дають підстави структурувати його на окремі сектори. Першим, за логікою відтворювального процесу, видом економічних відносин, що реалізуються в грошовому обороті, є відносини обміну. Характерним для руху грошей, що обслуговує ці відносини, є:

· еквівалентність, оскільки замість грошей, які передає покупець продавцеві, придбаваються продукти рівновеликої номінальної вартості;

· однобічність, оскільки одержані продавцем гроші не повинні повертатися до свого попереднього власника, вони безповоротно перейшли у власність нового суб'єкта обороту;

· прямолінійність, що виявляється у постійному віддаленні грошей від того суб'єкта обороту, котрий використав їх для купівлі продуктів, оскільки наступний суб'єкт також витрачає їх для нових покупок.

Такий характер руху грошей, що обслуговує сферу обміну, дає підстави виділити його в окремий сектор, що називається грошовим обігом.

Значна частина грошового обороту пов'язана з процесами розподілу.вартості валового, національного продукту. Рух грошей тут має одну суттєву відмінність від грошового обігу — він здійснюється нееквівалентно, тобто замість грошового платежу платник не одержує реального еквівалента у формі товарів чи послуг. Цей сектор грошового обороту називається фінансово-кредитним.

Крім спільної риси — нееквівалентності, відносини між суб'єктами цього сектора грошового обороту мають також істотні відмінності. Частина цих відносин має характер відчуження, коли визначена законами частина доходів економічних суб'єктів вилучається у вигляді податків та інших обов'язкових платежів і надходить у розпорядження держави, яка витрачає їх під час виконання своїх функцій. Як наслідок виникає не тільки безеквівалентний, а й безповоротний і безплатний рух грошей, тобто одні суб'єкти ці гроші втрачають назавжди і без одержання будь-якого доходу, а інші їх одержують теж безповоротно і без виплати будь-якої ціни за них. Ця частина фінансово-кредитного обороту називається фіскально-бюджетною.

Друга частина фінансово-кредитного обороту обслуговує сферу перерозподільних відносин, в яких власність суб'єктів не відчужується, а лише передається в тимчасове користування (наприклад, коли гроші вносяться на банківський депозит), чи змінюється їхня форма (наприклад під час купівлі цінних паперів). Тому для цих відносин характерне ще одержання доходу тим суб'єктом, який передає свою власність у тимчасове користування. Тобто рух грошей, що забезпечує реалізацію цих відносин, має зворотний характер, коли власник повертає свої гроші в обумовлені строки чи може їх повернути (наприклад, купуючи акції) і, крім того, одержує дохід у вигляді процента чи дивіденду. Отже, цей сектор грошового обороту істотно відрізняється не тільки від власне грошового обороту, а й від фіскально-бюджетного сектора і називається кредитним обігом. Дещо вирізняється з цього сектора оборот, пов'язаний із купівлею-продажем акцій, оскільки суб'єкт, котрий одержав гроші через продаж акцій, не зобов'язаний повертати їх попередньому власникові, що характерно для кредитних відносин. Тому цей сегмент грошового обороту можна назвати чисто фінансовим обігом.

Грошовий обіг, фіскально-бюджетний, кредитний та фінансовий обороти як складові сукупного грошового обороту тісно взаємозв'язані, внутрішньо переплітаються і доповнюють один одного в забезпеченні цілей розширеного відтворення. Водночас вони — самостійні явища, зі своїм особливим механізмом регулювання і специфічними можливостями впливу на процес відтворення.

Залежно від форми грошей, в якій відбувається грошовий оборот, він поділяється на безготівковий і готівковий. Хоч критерій такої структуризації грошового обігу суто формальний, проте між цими його частинами є істотні відмінності, які мають важливі економічні наслідки. Зокрема, у сфері готівкового обігу гроші рухаються поза банками, безпосередньо обслуговуючи відносини економічних суб'єктів. Тому на оборот цих грошей можуть впливати лише прямі його суб'єкти, що дає можливість їм найповніше реалізувати свої відносини в тому вигляді, як вони самі їх визначили.

Це досить відчутна перевага готівкового обігу за умов перехідної економіки, коли, з одного боку, з великими труднощами формується приватна власність і новий прошарок її носіїв, які стають активними суб'єктами грошового обороту, а з іншого боку, наявні могутні сили, які захищають державну власність і найчастіше через державні структури всіляко гальмують становлення приватних власників, використовуючи для цього і контроль за їхнім грошовим оборотом. Як відповідь на це останні широко практикують між собою платежі готівкою.

У сфері безготівкового обігу гроші переміщуються за рахунками в банках, не виходячи за межі банківської системи. Це створює можливість контролювати його, а отже, впливати на відносини відповідних економічних суб'єктів, не тільки їм самим, а й третім особам — банкам. Визначаючи законодавче права та обов'язки банків щодо здійснення такого контролю, держава може впливати на весь безготівковий грошовий оборот, а отже, й на процес суспільного відтворення в цілому. У цьому головна перевага безготівкового обороту над готівковим, тому в міру закінчення перехідного до ринкової економіки періоду, забезпечення правової бази розвитку її приватного сектора розширюватиметься сфера безготівкового обороту і звужуватиметься готівкова.


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.006 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал