Моральний закон

ВСТУПНА ЧАСТИНА

Стаття 1. МИ - НАРОД ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ, щоб організувати наше повсякденне життя на території наших предків у більш досконалу та більш прогресивну суспільно-економічну формацію, щоб установити Праведність Божу, й дійсно справедливий життєвий уклад та правосуддя на віки, гарантувати внутрішній мир та спокій, забезпечити міжнаціональне братерство й припинити міжрелігійну ворожнечу, а у важкі часи й спільними зусиллями забезпечувати ефективну оборону всієї країни, та аби завжди у мирний час сприяти всезагальному благоденствію й закріпити блага свободи за нами і потомством нашим назавжди, проголошуємо дану КОНСТИТУЦІЮ для народу ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ.

Стаття 2. І саме Ми - багатостраждальний народ ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ, в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духу, ухвалюємо цю КОНСТИТУЦІЮ нової державної системи - ВСІЯ РУСІ УКРАЇНИ – Царства Небесного - торжества вищої природи людини над нижчою, яке повік ніхто не розрушить та де людей будуть цінити дорожче чистого золота від нині й назавжди і на віки віків, щоб завжди прямувати у своєму розвитку прямою дорогою Страху Божого, яка одна-єдина завжди веде до життя, а не блудити просторами широкими безлічі спокус та буйних пристрастей, що наближають цілі народи виключно до своєї смерті та повної загибелі як духовної, так і тілесної.

Стаття 3. У своїй повсякденній діяльності ми визнаємо – найважливіша справа Божа: краще одну безпутну душу оживотворити духом священних заповідей, ніж із небуття сотворити нову земну кулю населену беззаконниками. Щоб бути вільними – потрібно звільнитися від рабства гріха та буйних пристрастей, оскільки той, хто чинить гріх є смертним рабом гріха. Мета життя нашого суспільства – досконалість торжества людських чеснот та праведності Божої на нашій Богом нам даній слов’янській землі за для миру, злагоди та спокою й всебічного розквіту кожної конкретної особистості як для себе самої, так і для всезагального суспільного добробуту та благоденствія.

Розділ ІI

МОРАЛЬНИЙ ЗАКОН

Стаття 4. МИ НАРОД ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ - с оюз вільних моральних осіб, поєднались між собою, жертвуючи частиною своїх свобод для охорони і утвердження спільними силами ІСТИННОГО МОРАЛЬНОГО ЗАКОНУ, який складає необхідність нашого буття, й ОСНОВНОГО ЗАКОНУ - КОНСТИТУЦІЇ ЖИТТЯ ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ.

Стаття 5. МОРАЛЬНИЙ ЗАКОН полягає у тому, що ВЛАДУ як силу – діяти, впливати та визначати хід подій на землі, що з давніх-давен рахувалась основою всілякої суспільної організації, всякої впорядкованості та державності, ми, як правонаступники СВЯТОЇ РУСІ УКРАЇНИ підпорядковуємо виключно одному - ЗАКОНУ БОЖОМУ.

Стаття 6: ДЖЕРЕЛОМ ВЛАДИ Є БОГ.

Стаття 7. Бог є Дух і поклонятись йому потрібно в Дусі Істини: і словом, і ділом і кожним помислом своїм!

Стаття 8. Бог створив людину, землю і весь світ для того, щоб люди жили в гармонії з природою.

Стаття 9. Багатовіковий досвід збирання Духовної Мудрості є будівничим християнської душі тих, хто здатний його зрозуміти, як хвороби та скорботи, страждання та нещастя цього світу, наперекір диявольській волі, заради тих, що приймають участь в організації спасіння людського, створюючи чертоги вічного блаженства тому - хто вистоявши під натиском різноманітних бід – залишився вірним Істині святих пророцтв та Любові Божій.

Стаття 10. Визнання цього беззаперечного факту заставляло наших благочестивих предків шукати міцну духовну опору державним формам традиційної державності Русі. Нині, коли після важких десятиліть духовного рабства душа народу з трудом звільняється від згубних пут вульгарного матеріалізму, ми прагнемо повернути втрачене було раніше розуміння здорових основ державного будівництва. Для цього вважаємо за необхідне відкрито утвердити його релігійно-моральні опори, вивчаючи пророцтва святих пророків, яких є багато у всіх релігіях світу, та по слову і по строчці збираючи Закони Духу у загально національну скарбничку мудрості, втілюючи премудрість Божу в життя, щоб весь світ наповнився пізнанням Бога Живого і став досконалішим у всіх людських починаннях.

Стаття 11. Розуміння всенародної єдності як духовного споріднення, як великої дорогоцінності, так характерної для нашої історії є устремління громадян замінити, де тільки можливо, бездушні правові норми моральними цінностями, теплом сердечних людських взаємовідносин. А це можливо досягти вихованням відношення до православної державності, як до святині, бо сім’я – мала церква – отримує освячення в таїнстві вінчання подружжя, а держава – велика сім’я – в таїнстві вінчання Царя на царство, на державну владу во славу Господню та Правди Його (але не в інтересах якого-небудь класу, клану, чи сословної групи, а в інтересах спасіння усіх без виключення громадян ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ від рабства гріха, пороків та буйних пристрастей)

Стаття 12. Держава розглядається нами як велика сім’я: «Відкіля так багато людей, поєднаних між собою мовою, традиціями, яких називають народом? Очевидно, що ця кількість людей народилась із меншого племені, а плем’я це вийшло із сімейства. Тобто, саме в сімействі лежить насіння всього, що потім розкрилось та виросло в державі».

Стаття 13. Державна влада визнається особливого роду служінням, на подобі церковного, монастирського послушництва. Така верховна влада – єдина та неділима, потужна, незалежна від капризів натовпу, зв’язана із народом не паперовою казуїстикою схоластичної законності, але живим щоденним досвідом соборного єднання – тільки вона може забезпечити ту вищу ціль, заради якої існує: управити життя підданих у всякому благочесті та чистоті духовних християнських ідеалів. Саме заради цього влада – вільно та добровільно – обмежує себе в намірах і діях рамками Заповідей Божих та Істинами Закону Бога.

Стаття 14. Ідеалом церковно-державних відносин визнається симфонія властей. В державі, що визнає та дотримується своєї духовної основи, - такої, про яку написано вище – морально-релігійний зміст життя стає найважливішим несучим елементом всієї державної структури суспільства. Відповідно церква, як влада духовна, наряду із владою світською служить однією із головних опор національної державності: не змішуючись та не підпорядковуючись їй. Історичний досвід свідчить, що такий взаємний розподіл та гармонійне поєднання властей є обов’язковою рисою гідного Богу державного будівництва. Законна влада – влада від Бога, оскільки все у світі змінюється і лише Бог, який створив цей світ, однаковий вчора, сьогодні і завтра.

Стаття 15. Кожен християнин, люблячи світ людський, що знаходиться під управлінням одного Царя Небесного, в той же час повинен мати особливу любов до своєї Батьківщини – тому, що Вітчизна ця не випадково ним вибрана, але самим Богом вказана йому через народження. Співвітчизники пов’язані поміж собою однією вірою, спільним походженням, мовою, звичками, законами, пам’яттю про славу та біди предків, пам’яттю про знамениті війни та про царів.

Стаття 16. Вітчизна освячена для людини благодіяннями Божими в межах її створеними. Що ж до нашої землі, то вона інакше не називалась, як Свята Русь, свята земля. У смислі особливих чудесних благодіянь Божих до неї, а також по великій чисельності людей, що у муках пролили кров свою за Вітчизну, та по великій чисельності угодників Божих, які спочивають на ній мощами.

Стаття 17. Русь – є підніжжям престолу Господнього. Той хто народився на Русі повинен розуміти це і дякувати Богу за те, що він народився саме на Русі, особливо у наш смутний вік. Тому, що Господь, Бог наш, Бог вірний і праведний, чоловіколюбний та милосердний, довготерпеливий і милостивий, а також єдиний істинний Бог – Ісус Христос. Який таїнствами, і в той же час наглядно та відчутно діє в Церкві Вічний Всемогутній Всеблагий Бог – Вседержитель світу та Спаситель роду людського, засвідчуючи людям про Себе і про все це. Єдина найдосконаліша релігія світу, яка несе повне визволення від нестерпного рабства гріха та пороків, а також зі всією повнотою свідчить про абсолютність добра, блага та любові, є християнство.

Стаття 18. А тому вибір між добром і злом полягає у тому, щоб очиститись через слово та служити людським чеснотам, як перед Богом, так і перед людьми і власним сумлінням, проте ні у якій мірі не служити людським порокам, буйним пристрастям та смертним гріхам.

Стаття 19. В цьому устремлінні до християнської святині як до національного ідеалу – витоки нашої соборності - “зібраності” навколо Церкви, створення духовної спільності народу, яка коріниться у спільному служінні, спільному обов’язку. Соборність – це єдність народу у виконанні християнського обов’язку і самопожертвуванні, в устремлінні посильно наблизитись до Бога, “обожитись”, освятитись, увібрати в себе моральний ідеал православ’я – стати досконалішим. Якщо ти слов’янин ти вже зобов’язаний бути шляхетним! А моральний обов’язок самодостатнього українця – бути прикладом у цьому для всіх слов’ян, а також для інших народів, і саме в такому разі засіяє розум у серці кожної людини.

Стаття 20. Тайна церковної соборності - коли кожен молиться і просить за всіх, як за себе. Ми, народ Всієї Русі України – народ Божий, тому що ми є православний народ, а чисельні наші біди – особисті, дрібні – суть і наслідок однієї всенародної біди: нестримного розгулу безбожництва і сатанізму. І ми стали ніби чужі брат для брата. Кожен сам за себе, кожен сам по собі. І в молитві і в житті. Як в церкві, так і в миру. А тому потрібно оглянутися, та прислухатись до власного сумління. Хоча б тому, що у нас всенародна молитва, і коли ми молимося, то молимось за весь народ, тому що всі ми складаємо одно - великий народ ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ - великої Київської Русі.

Стаття 21. Ідеал Національної Ідеї Русі вимагає не розвалювати суспільство, а зберігати його та покращувати, доводити по можливості до досконалості у всьому, а що таке досконалість – не розділення, а союз: союз людей із Богом, Держави із Церквою та братерський союз людей між собою за для утвердження свободи совісті: хто присягне на Біблії, має жити за Біблією, хто присягне на Корані має жити по Корану, хто присягне на Торі, має жити за Торою, Хто присягне на Книзі Мормона, буде жити за книгою Мормона, те ж саме стосується і по відношенню до інших релігій, бо навіть Господь Бог не судить душу людини до останніх днів своїх.

Стаття 22. Проте, кожен ГРОМАДЯНИН ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ має знати: Бог обрав Русь прийняти та до закінчення віків дотримуватись Православ’я - Істинної віри, принесеної на землю для спасіння нашого Господом Ісусом Христом, але при одній обов’язковій умові – дотримання чистоти та святості своєї віри - і словом, і ділом, і кожним помислом своїм.

Стаття 23. Якщо у важкі часи ми не станемо перед Богом на коліна, то ми ніколи не підіймемось з колін! Наше процвітання залежить від нашої готовності до духовної праці, внутрішнього релігійного відродження. Відновимося і з Божою допомогою зможемо побороти всі перешкоди, всіх ворогів, скільки б не були вони страшними та багато чисельними та розпочнемо Золотий Вік - ВІК ЧИСТОТИ: коли людей будуть цінити дорожче чистого золота. Ось це і буде. Амінь.

Розділ ІІI.

Кожному громадянину ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ

Стаття 24. Людина народжена не для того, щоб страждати і померти, а людина народжена для того, щоб бути безмежно щасливою, жити праведно, розмножувати рід людський та примножувати добро на Землі, щоб вся Земля наповнилась премудрістю Божою і був побудований Рай на нашій святій землі – Царство Небесне: торжество людських чеснот над людськими пороками. Бо все, що є доброго та праведного – те від Бога, який творить, а що мерзотне – те від диявола, який прагне розтлити все, що створене Богом. А тому людина зобов’язана зробите все можливе, щоб диявол не мав влади над серцями людськими, тобто – мати у серці своєму Страх Божий, зважувати кожен свій вчинок, що особисто стосується слова, чи діла, чи кожного помислу свого, і ні в якому разі не творити мерзотності на землі, а тільки дотримуватись Благості у всіх своїх діях та поступках: і словом, і ділом і кожним помислом своїм. Коли людина буде дотримуватись Праведності Божої, то - звільнюючись від невігластва, обмине життєві страждання, буде у всьому успішною, так як для неї тоді не буде нічого неможливого. Спочатку створить міцну сім’ю, із якої появиться згодом велика та дружна родина, а із родини – цілий народ. А тому має розуміти, що несе велику відповідальність як перед минулими так і перед прийдешніми поколіннями, а також перед Богом який дав людині заповіді Життя Вічного: не спокуситись у своєму виборі на користь життя швидкоплинного – головний життєвий подвиг істинного християнина. Бо саме через власні гріхи, пороки та буйні пристрасті блудниця зустрічає блудника, які разом творять пекло одне для одного; а праведник, дякуючи своїм чеснотам, зустрічає в житті праведницю – і вони проживають вік свій в любові Божій, як у раю, примножуючи рід свій.

Стаття 25. І коли праведна людина насолодившись життям покине світ цей, то вона не розпочне власну еволюцію із самого початку, а – продовжить її далі, і тоді у певний час на небі загориться зірка, в якій поселиться її душа. І якщо людина прожила праведне життя на землі, навчила праведності своїх близьких, то близькі будуть вічно пам’ятати про неї, а згодом теж приєднаються і їх душі переселені у зірки створять на небі нову галактику, бо в домі Отця Небесного обителів багато. І нащадків праведної людини як на Землі, так і на Небі буде стільки, що не злічити, а разом вони передадуть праведному предку стільки вдячності та стільки любові, що згодом він стане у цій галактиці Сонцем, щоб завжди світитися всім праведністю. Бо все у цьому світі є не що інше, а лише обтяжений Дух – животворяща енергія Бога Творця як Землі, так і всього живого на Землі.

Стаття 26. Саме головне для людини це Віра у Бога і немає нічого важливішого у цьому світі для людини як Віра, все інше – то є блуд, мирська суєта та ілюзія. Ось саме так праведники очищуючись від рабства гріхів та стаючи досконалими як Отець Наш Небесний на Землі, попадуть у Царство Небесне, а грішники які підіграють власним буйним пристрастям та порокам будуть йти по шляху деградації постійної через що – приречені приректи себе на вічні пекельні душевні муки розпочинати все з початку, аж доти, поки не покаються і не повернуться лицем до Бога, а отже - до Життя Вічного. Бо в іншому разі – вимре рід їх увесь заблудивши на шляхах беззаконня, яке веде лише до смерті як духовної так і тілесної. Але кожна людина має право на істинне та щире покаяння, після якого в одну мить все змінюється у серці людському на краще, що дозволяє зійти з дороги, яка веде до смерті та повернутись на дорогу, яка веде до життя, та отримати від Бога кращу долю.

Стаття 27. Саме тому беззаконники, яких надихають темні сили і які отримують задоволення лише від того, що розмножують беззаконня на Землі, борються із правдою, бо правда веде до Божого світла від якого гинуть темні сили. І якщо ви будете навчати своїх дітей творити беззаконня, то весь світ розтлиться на стільки, що одного разу світла не стане, бо зникне праведність Божа на Землі. Саме для того, щоб навернути людей до вічної правди і посилає Господь Пророків на Землю, щоб Пророки, відкриваючи людям більш глибоке, тонше та точне розуміння Істини Святих Пророцтв, допомогли людям звільнитися від рабства гріха – від рабства пороків та буйних пристрастей, а також від пут, які сплели для них інші люди, ослабивши в них волю до життя праведного та віру у Єдиного Бога, через що весь світ починає блудити, забувши про найголовнішу мету свого життя – стати Досконалими: йти лише прямою дорогою правди, яка єдина веде до життя вічного, вивчаючи пророків, бо заповідь Бог дав – Вивчайте Пророків, яких багато, ви маєте істинно дослідити всі святі писання й очиститись через Слово Боже принесене на Землю у Святих Пророцтвах саме Пророками.

Стаття 28. Людина може стати дійсно сильною у своїй мудрості, досконалою і вільною лише тоді, коли звільниться від рабства гріха, перестане служити власним буйним пристрастям та порокам, а почне прислухатись до людських чеснот, творити добро та жити на Землі по Закону Божому, прислухаючись у кожній справі до власного сумління, ніколи і ні в якому разі не йдучи наперекір власному сумлінню та Праведності Божій, випрошуючи у Бога благословення на кожну свою дію.

Стаття 29. Наша місія з вами та нашим життєвим подвигом має стати те, щоб побороти беззаконня в собі самому, а натомість відновити праведність на Землі, тоді розум людський пробудиться на стільки, що стане чистим як кришталь і людина отримає велику благодать від Бога – розквіт всіх можливих здібностей і талантів, а тоді для неї вже не буде нічого не можливого. Все, що не попросите у Бога, будучи праведними людьми – буде вам. І вже ніколи вам не прийдеться їсти хліб свій у поті чола свого.

Стаття 30. Як сказано було Вам, Ви – Боги! Шукайте Царства Небесного та правди Його, а все інше приложиться вам!

Розділ IV

Наші вірування і релігійні переконання

та відношення до інших релігій

Стаття 31. Ми віримо у Єдиного Всевишнього Бога Творця всього Живого Світу: Бог є Дух – всюди сутня, всюди проникаюча, всеохоплююча та життєдайна Верховна та найголовніша першопричина безконечного творення всього живого світу цього, яка здатна сама себе народжувати із нічого, і навіть із каменів зробити для себе дітей, а тому - поклонятися йому потрібно в Дусі Істини: і словом, і ділом і кожним помислом своїм.

Стаття 32. Без Благовоління Всевишнього люди не здатні приборкати свої буйні пристрасті та пороки.

Стаття 33. Ми віримо в Ісуса Христа, Сина Божого і Бога, що Отець і Син і Дух Істини є Одно, що цими словами Ісус Вчив нас як досягти Свідомості Єдності: особливого стану душі, повного та досконалого розуміння того, що - людина і весь оточуючий світ, який в дійсності весь є живим, є одне-єдине взаємопов’язане ціле, що кожен індивідуум без зайвих зусиль зможе досягти своєї мети, якщо враховуватиме інтереси усіх, але одночасно - не заважаючи їм.

Стаття 34. Ми віримо в прихід тисячолітнього царства, про яке говорили пророки, коли людей будуть цінити дорожче чистого золота, що люди дозріють до найвищого рівня свідомості – свідомості єдності, коли все буде єдино, як заповів Ісус Христос: людина і живий світ навколо неї – є одне єдине ціле, бо для Бога весь живий світ як одна людина та одна людина є такою ж цінною, як увесь світ, який весь без виключення є живим. Всі релігії світу несуть частинку Божественної премудрості однаково важливу для світової культури, і всі Царі земні принесуть дари свої - сказано у святому письмі, тому що у душі кожної людини є зернятко Духу Святого, яке здатне вдосконалюватись, розвиватись та рости, наповнюючись розумінням Бога Живого.

Стаття 35. Ми визнаємо Біблію та Євангеліє Нового Заповіту, як святе письмо цілком та повністю. А також схиляємо голови у пошані перед духовним подвигом Воїнства Божого інших релігій, які багато пройшли на шляху до досконалості, Пророки яких отримували від Бога зерна премудрості та передавали їх людям і наступним поколінням з метою, щоб вся земля наповнилась розумінням Бога Живого та премудрістю Божою, аби Весь Живий Світ - Творіння Господнє змогло очиститись від усякої скверни.

Стаття 36. Ми визнаємо книгу Мормона, як священні літописи які доповнюють Святі Євангеліє. Пророк Джозеф Сміт є Пророком Божим, який отримав священні літописи та пророцтва. Все що говорить про те, що Бог є, є - добрим.

Стаття 37. Ми визнаємо Коран, як священне пророцтво, яке наблизило людство до розуміння Істини Святих Пророцтв та добавило знання про те, що новий і праведний всеоб’ємлюючий ЗАКОН ПРАВЕДНОСТІ БОЖОЇ – АЛАХ, що буде ясною і зрозумілою всім людям істинною яка повністю відповідає Закону Божому, буде принесено на землю саме Духом Істини. Пророк Мухаммед також є святим посланцем та великим пророком Божим.

Стаття 38. Ми визнаємо релігію, як шлях, який веде до життя навіть за умови повної відсутності цивілізації, та виступаємо за те, щоб по слову і по строчці людство зібрало всі духовні надбання до всезагальної скарбниці і таким чином наблизилось до досконалості, щоб вся Земля наповнилась пізнанням Бога та весь світ наповнивсь премудрістю Божою, став досконалим та справедливим, коли дитина зможе гратись над норою аспіда, а вовк і ягня будуть їсти із однієї тарілки, проте шкоди один одному не заподіють ніколи.

Стаття 39. Ми визнаємо, що право оберігати остріє (вершину) Духу Істини Святих Пророцтв дано Православній церкві московського патріархату, що Москва – «третій Рим» і четвертого не буде, аж до останніх днів, що російська мова – ключ до пізнання Біблії та всіх духовних учень, що найдосконаліший державний лад – змішана система влади, основою якої є соборність – зібраність народу навколо церкви, що новий і праведний закон АЛАХ принесений Духом Істини - Апостолом Правди Божої та науки для ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ і всьому людству - саме для всезагального процвітання торжества миру та добра на всій землі. А тому – головне завдання нашої держави та народу ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ – боротися за мир у всьому світі та за утвердження Праведності Божої на всій Землі – є добрим!

Стаття 40. Ми віримо у те, що незабаром вчинки людські відкриються, через що люди мають обов’язково навчитися жити праведно та в рамках заповідей Божих, бо лише так можливо спастись всім. Суспільне життя та державна система також має функціонувати в рамках заповідей Божих та повинна спрямувати свої зусилля на спасіння кожної живої душі, починаючи в першу чергу з науки та освіти.

Стаття 41. Ми розуміємо необхідність того, щоб сплачувати десятину від усіх своїх прибутків на користь бідних людей, щоб зарадити розповсюдженню бідності широких верств населення, до чого будемо спрямовувати як свою діяльність так і переконувати все світове співтовариство, оскільки – люди не можуть стати досконалими тому, що - бідність деформує людські душі. Цю місію має взяти на себе Церква, бо Церква була заснована саме для того, щоб пасти ягнят своїх та допомагати бідним. Держава має створювати умови, аби люди могли задовольнити ієрархію власних потреб та росли до рівня Творця своєї волі, щастя й долі. Державна система вважається неефективною, якщо в країні почувається обездоленою хоча б одна людина! Бо прийде Син Людський і скаже: «Я прагнув, а Ви не дали мені пити, хворів, а ви не відвідали Мене, мандрівником був, а ви не прихистили мене, і так як ви поступили з одним із малих цих, так я поступлю із вами, а тому – йдіть від мене я не знаю вас!» І підуть грішні беззаконники на вічні муки у пекло, де буде сморід і скрегіт зубів, а праведники підуть у життя вічне: до райського життя із СИНОМ БОЖИМ – в Тисячолітнє Царство Небесне – торжества вищої природи людини над нижчою, торжества людських чеснот над людськими пороками та буйними пристрастями.

Стаття 42. Ми визнаємо, що людина створена по Образу та Подобі Божій, що найважливіший успіх – стати Досконалим, як Досконалий Отець Наш Небесний, Досягнути Царства Небесного – торжества людських чеснот над людськими пороками та буйними пристрастями, яке знаходиться в середині кожної людини. Хто дотримується заповідей Божих – той нам друг, соратник і брат. Тіло людини – священний сосуд для безсмертного Святого Духу Божого, оберігати потрібно у досконалій непорочності та чистоті протягом усього життя, чого можливо досягти, якщо бути воїном добра і світла пресвітлого Воїнства Божого, вистоювати молитву у храмі Божому, творити милостиню і сплачувати десятину бідним від усіх своїх прибутків та жити праведно.

Стаття 43. Ми, народ ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ - співдружність вільних людей, об’єднаних Моральним Законом Божим, які вважають, що стати вільними люди можуть лише тоді, коли переможуть в собі людські пороки та буйні пристрасті на користь людських чеснот: «Коли Син Людський зробить вас вільними, тоді дійсно ви станете вільними». Визнаємо, що най ганебнішими пороками є вбивство живої душі, злодійство, купівля краденого, зрадництво, брехня, лицемірство, блуд, зловживання довірою, завдання шкоди народній державній системі у будь-яких проявах, в першу чергу – порушення присяги та злодійство. Найважливішими чеснотами особи є – Праведність Божа, яка передбачає – чесність, вірність, відданість, хоробрість, любов до ближнього, повагу до старших та до святих Духовних осіб, священне відношення до землі і природи, а також до Храмів та до релігійних споруд.

Стаття 44. Облагородити серце можливо лише єдиним шляхом – очиститись через Слово Боже: «Хто жалітиме душу свою, той загубить її, а хто загубить душу свою на шляху Праведності Божої – той знайде її. І немає більшої любові, ніж положити душу свою за друзів своїх!» Кожен свідомий добропорядний та віруючий християнин, має докласти всіх можливих зусиль, аби привести до праведності і всіх своїх близьких, бо саме у цьому і полягає любов Божа – у твердості та непохитності Віри у Бога та у вимогливості щодо дотримування Закону Божого як до себе самого, так і до своїх близьких та оточуючих.

Стаття 45. Людина має навчитись отримувати блага тільки віддаючи, бо створена вона як Творець Благості, а не як споживач, а тому місія головна людини – творити добро на землі та намагатись, щоб добро завжди перемагало зло, бо все, що є доброго – те є від Бога, а все, що є злого – те від диявола. Необхідно возвеличувати та поважати чистих, непорочних, справедливих, вчених та мудрих людей, до яких верств вони б не належали; осуджувати зло, несправедливість та безчестя, у всіх його проявах.

Стаття 46. Ми виступаємо за торжество правди і справедливості та за мир між усіма народами світу, щоб процеси світової глобалізації проводились розумно, враховуючи інтереси усіх народів, народностей та національних меншин, ми за раціональний капіталізм – за ефективне творче життя в гармонії з природою на основі єдиного Морального Закону - Закону Божого. Державна система зобов’язана забезпечити, щоб Закон Божий викладали у всіх навчальних закладах, як найперший з усіх предметів, необхідних людині для життя та для оволодіння професійними здібностями, знання та дотримання якого – єдине, що може зробити кожну людину досконалою.

Стаття 47. Наша діяльність спрямована на сприяння побудові досконалого державного ладу, постійному вдосконаленню державної системи та побудові громадянського суспільства, відкритого до всебічного вдосконалення, розвитку та росту, шляхом вдосконалення кожної особистості конкретно, починаючи із себе самого: кожен день щось погане замінити гарним, щось некрасиве – красивим, не досконале – більш досконалим, за рахунок живого людського прагнення до добра і світла та краси, користуючись праведними і дозволеними діючим законодавством та Конституцією ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ методами, працюючи виключно в руслі чинного законодавства на всезагальне процвітання нашої Вітчизни – ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ, всього народу ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ та кожного конкретного громадянина нашої держави, не обмежуючи нічиїх прав і свобод.

Розділ V

Права, свободи людини та громадянина ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ

Стаття 48. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Кожен громадянин ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ має право на повагу до його честі та гідності. Честь та гідність громадянина захищаються Конституцією та державною системою ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ.

Гідною вважається людина, що здатна в любий момент стати перед Богом, Господом світів, милостивим та милосердним Царем в день суду, так як в останній день Страшного Суду та бути виправданою за всі свої слова, справи та помисли. Отже, Гідними та Достойними є ті люди, які здійснюють лише такі вчинки, які покращують світ Божий.

Честь – первозданна чистота особистого сумління – совісті, душі і тіла, що дані Богом людині при народженні, які заплямовується протягом життя гріхами та беззаконними вчинками, що обезчещують і совість, і душу, і тіло й в кінці-кінців позбавляють Совісті взагалі.

Гріх – злочин перед Богом проти себе.

Право встановлювати гідні, чи не гідні вчинки здійснила людина, має честь, чи обезчещена, надається Конституцією та державною системою ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ тільки Високому Суду ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ.

Стаття 49. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Справедливість – Праведність Божа на землі, яка покладає в основу творення всіх справ земних чотири камені: Свідомість Єдності, Співрозмірність, Повагу до Ієрархії, та канон Господом Твоїм – враховує персональні таланти та внутрішній світ – божественну природу кожної конкретної людини, як дитину Божу.

Стаття 50. Кожна людина має право на вільний, який не завдає шкоди іншим людям, розвиток своєї особистості та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний її розвиток, що зобов’язує кожну людину поводити себе так, щоб жодним чином не порушувати права і свободи інших людей: бути чемним, ввічливим і шляхетним. Якщо ти народився на Русі – вже маєш бути шляхетним та праведним, бо не маєш морального права бути брехуном, лицеміром чи зрадником.

Стаття 51. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров'я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.

Стаття 52. Громадянин ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство.

Громадянин ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ не може бути вигнаний за межі ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ або виданий іншій державі.

Громадянам ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ, які перебувають за її межами гарантується піклування та захист їх прав і свобод.

Стаття 53. Іноземці та особи без громадянства, що перебувають на території ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ.

Іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом.

На території ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ діє візовий режим. Іноземці, які порушили візовий режим ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ позбавляються права отримати громадянство.

Стаття 54. Кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини.

Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.

Стаття 55. Кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам, окрім лікування від туберкульозу, лепри, сифілісу, хвороби пацюків та мишей, тріхомікозу, тифу, венеричних, інфекційних та паразитарних хвороб, а також інших захворювань, які передаються повітряно-крапельним, чи контактним шляхом і становлять загрозу життю та здоров’ю для всіх громадян, які оточують особу, що захворіла.

Стаття 56. Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.

Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

У разі нагальної необхідності, щоб запобігти злочинові чи його попередити, уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом семи годин має бути перевірено судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом семи годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою.

Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника.

Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.

Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого та його адвоката.

Стаття 57. Кожному гарантується недоторканність житла.

Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.

Стаття 58. Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо, але виключно за вмотивованим рішенням суду.

Стаття 59. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Інформація, яка реально свідчить про будь-які злочини не є конфіденційною.

Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею.

Кожному гарантується судовий захист і право спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та право вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Стаття 60. Кожному, хто на законних підставах перебуває на території ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Громадянин ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в межі території ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ, включаючи посольства та консульства.

Стаття 61. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Стаття 62. Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність у дозволених місцях, якщо це не порушує права і свободи інших людей.

Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах запобігання надзвичайній ситуації й забезпечення охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

Кожен громадянин має розуміти, що релігія органічно влившись у досконалу державну систему, як частина здорової ідеології, такої що сприймається добровільно, для виховання у громадян духовності і високої моралі, не обмежує при цьому свободу віросповідання, щоб Дух Істини та правда змогли стати найвищим критерієм морального здоров’я нації за для блага всіх і кожного окремо: правда, справедливість, мир та злагода повинні запанувати в країні на віки, через що державна система в обов’язковому порядку будується в тому числі і на релігійній основі – дотримування Закону Божого. Будь-яка діяльність, яка суперечить Закону Божому є беззаконням: аморальною діяльністю.

Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова, проте державна система ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ будується виключно на системі цінностей Закону Божого та на християнській Православній Вірі.

Ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов'язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов'язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.

Стаття 63. Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, чи працювати в органах державної влади за контрактом.

Громадяни користуються рівним правом доступу до державної
служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування, відповідно до рівня освіти кандидата на посаду, набутого ним досвіду та позитивної характеристики, якщо на них не діють обмеження через скоєнні раніше злочини, доведені судом.

Стаття 64. Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Стаття 65. Громадяни ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Політичні партії на території ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах. Членами
політичних партій можуть бути лише громадяни ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ. Обмеження щодо членства у політичних партіях встановлюються виключно цією Конституцією і законами ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ.

Громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою
захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів.
Професійні спілки є громадськими організаціями, що об'єднують
громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної
діяльності. Професійні спілки утворюються без попереднього дозволу
на основі вільного вибору їх членів. Усі професійні спілки мають
рівні права. Обмеження щодо членства у професійних спілках
встановлюються виключно цією Конституцією і законами ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ.

Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання
громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до
політичних партій або громадських організацій.

Усі об'єднання громадян рівні перед законом.

Стаття 66. Утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення, забороняються.

Політичні партії та громадські організації не можуть мати
воєнізованих формувань.

Не допускається створення і діяльність організаційних структур політичних партій в органах виконавчої та судової влади і виконавчих органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах і організаціях.

Заборона діяльності об'єднань громадян здійснюється лише в судовому порядку

Стаття 67. Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, політичних, громадських організацій та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Стаття 68. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану, в обов’язковому порядку із виплатою компенсації, встановленої законом.

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Використання власності не може завдавати ні особистої екологічної, ні моральної, ні матеріальної шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі та навколишнього середовища, оскільки така діяльність тягне за собою кримінальну відповідальність та негайну конфіскацію майна.

Стаття 69. Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава активно стимулює розвиток підприємницької діяльності.

Підприємницька діяльність депутатів, посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування обмежується законом.

Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом.

Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє ефективній діяльності громадських організацій споживачів.

Стаття 70. Кожна людина має право на задоволення власних життєвих потреб працею, яку вільно обирає та на яку погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підтримки талановитої молоді, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Виконання будь-якої праці із залученням найманих працівників здійснюється виключно на контрактних умовах. Використання примусової та рабської праці на території ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ забороняється взагалі, а тому – карається найвищою мірою покарання. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба чи повинність, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, або соціальну допомогу, не нижчу від визначеного законом прожиткового мінімуму. Не забезпечення належних, безпечних і здорових умов праці, невиплата заробітної плати чи соціальної допомоги тягне за собою недобросовісному працедавцю кримінальну відповідальність.

У випадку, коли громадянин не здатний самостійно обрати заняття, яке стало б джерелом його доходів для забезпечення життєвих потреб, може отримати соціальну роботу від держави, або ж мінімальне забезпечення, гарантоване законом.

Якщо виникає ситуація, при якій хоч одна людина в країні не має можливості отримати заробітну плату, соціальну допомогу від суспільства, чи матеріальну компенсацію для забезпечення життя, то таку ситуацію вважати надзвичайною і органи державної влади та місцевого самоврядування мають негайно та відповідально вжити всіх можливо допустимих невідкладних заходів, щоб таку ситуацію виправити у найкоротший термін.

Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом та карається кримінальною відповідальністю.

Стаття 71. Ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів.

Порядок здійснення права на страйк встановлюється законом з урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки, охорони здоров'я, прав і свобод інших людей.

Ніхто не може бути примушений до участі або до неучасті у страйку, мітингу, чи громадських акціях.

Заборона страйку можлива лише на підставі закону.

Стаття 72. Кожен, хто працює, має право на відпочинок.

Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Використання робочого часу понаднормово має компенсуватись подвійною оплатою за кожну наступну годину роботи погодинною оплатою.

Стаття 73. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Стаття 74. Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду на прийнятних для даної особи умовах.

Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду присяжних. Людині, позбавленій житла за рішенням суду в обов’язковому порядку надається соціальне житло.

Громадянам, незаконно позбавленим житла будь-якою фізичною, чи юридичною особою, виплачується негайна компенсація із державного бюджету із подальшим подвійним стягненням суми компенсації із винуватця на користь держави.

Стаття 75. Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло, що не нижчі від мінімально допустимої прожиткової необхідності.

Стаття 76. Кожен має право на охорону здоров'я, ефективну медичну допомогу та медичне страхування.

Надання неефективної медичної допомоги медичними працівниками вважається кримінальним злочином та карається законом.

Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності та розвитку страхової медицини.

Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя на рівні екологічно допустимих норм.

Вихід санітарно-епідемічної ситуації за межі екологічно-допустимих норм вважається надзвичайною ситуацією, при якій органи державної влади зобов’язані терміново, невідкладно та відповідально вжити адекватних до суспільного виклику заходів за для врегулювання та виходу із такої ситуації якнайшвидше.

Стаття 77. Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена, чи спотворена. Введення суспільства в оману шляхом замовчування, чи обмеженням інформації про забруднення навколишнього середовища, або ж про погіршення санітарно-епідеміологічних норм, карається законом.

Стаття 78. Шлюб ґрунтується на вільній та добровільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із членів подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї, але відповідальність за здорову сім’ю та морально-психологічний стан кожного її члена покладається на чоловіка.

Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків, або ж передати їх на утримання до спеціальних державних закладів по догляду за особами похилого віку, де їм забезпечуються належні та гідні умови життя.

Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою відповідно до закону.

Кожен фізично і морально здоровий, матеріально забезпечений та добропорядний чоловік може мати до семи законних дружин тільки за умови взаємної згоди кожного із членів сім’ї. Права чоловіка та дружин є рівними. Проте чоловік у сім’ї є головною опорою мудрості та соціально-економічної стабільності всіх її членів.

Чоловік відповідає за матеріальний стан та добробут всієї сім’ї, а також за моральне та психологічне здоров’я кожного члена сім’ї відповідно до закону.

Кожна добропорядна фізично та морально здорова жінка повинна перебувати у законному шлюбі, а якщо вона не перебуває у шлюбі – повинна знаходитись під наглядом батьків, або ж релігійної спільноти, яку вільно обирає, дотримуватись особливого піклування щодо своєї душі, щоб не плодити блуд та розпусту.

Про щасливий шлюб жінки мають завчасно подбати батьки, які за гідне виховання дочки отримують від нареченого калим як гарантію добропорядного відношення до нареченої та членів її сім’ї у майбутньому за умови взаємної згоди всіх членів сім’ї без винятку, а найперше – за згодою особи яка вступає у шлюб. Ніхто не може бути відданий у шлюб без власної згоди. Згода особи на шлюб видається судовою адміністрацією, або ж засвідчується нотаріально. Якщо особа, яку намагаються незаконно одружити звертається до суду із скаргою, проти всіх винних осіб у насильстві над особистістю порушується кримінальна справа.

Ніхто не може бути одружений насильно.

Конституція ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ дозволяє праведнику йти до своєї праведності, і праведник обов’язково зустріне праведницю і вступить із нею у благословенний шлюб, а беззаконнику чинити своє беззаконня лише у тих межах, які не порушують права і свободи інших людей, оскільки блудник зустріне блудницю, а блудниця зустріне блудника, проте своїми беззаконними вчинками жоден громадянин не має права завдати шкоди життю і здоров’ю іншої людини й змушувати до будь-яких зв’язків, чи контактів без особистої згоди протилежної сторони. За свідоме, чи не свідоме, або ж шляхом злочинної халатності завдання шкоди життю і здоров’ю іншої людини через близький контакт – близькість чоловіка та жінки, в тому числі будь-який зовнішній, або ж повітряно-крапельним шляхом контакт, через який було завдано шкоди життю та здоров’ю людини, тягне за собою кримінальну відповідальність.

Забороняється вступати у сексуальні стосунки особам, які хворіють гепатитом, лепрою, тифом, бешихою, венеричними, шкірними, туберкульозними та інфекційними захворювання, або ж на ВІЛ чи СНІД, щоб не причиняти близьким та оточуючим прикрощів. Такі особи зобов’язанні вилікуватись негайно і навчитися стримувати себе, аж до повного одужання. Вступання у статеві контакти, що передають зазначені хвороби карається позбавленням волі та зобов’язує виплату компенсації стороні, яка постраждала, аж до повного фізичного та морального одужання постраждалої сторони, не менш як у подвійному обсязі.

Стосунки між особами, що хворіють можуть мати місце лише за контрактом, засвідченим нотаріально, виключно за умови взаємної згоди сторін, за умови спільного проживання, яке не шкодить оточуючим, а найперше – дітям, якщо вони у них є.

Особам, які перебувають у шлюбі, забороняється займатись видами діяльності, які є аморальними та несуть загрозу життю і здоров’ю інших людей, чи спотворюють моральні цінності сім’ї, через що повинні дбати про особливе піклування за для духовного вдосконалення, розвитку та росту.

Стаття 79. Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Проте народження дітей поза шлюбом не вітається державою, оскільки відповідно до Закону Божого діти народжені від блудниці не благословенні Богом. Тому-що коли в роду починає царювати блуд та безбожництво, це призводить до появи на світ небажаного потомства, яке примножує далі блуд та безбожництво ще у більших обсягах, так як один біс, чи беззаконна дія, намагається притягнути до себе не менш як сім бісів беззаконних дій, буйних пристрастей та пороків. Такі діти потребують подвійної уваги від суспільства.

Благочестиве потомство є гарантією миру, процвітання та духовного добробуту в суспільстві, оскільки в суспільстві в такому разі завжди переважають благочестиві люди, які сприяють розвиткові духовної культури як в державі, так і у всій країні в цілому, оскільки і держава і суспільство в цілому будуються у першу чергу на релігійних законах Духу і є – Імперією Духу.

Благочестиві діти народжуються тільки у благочестивих та добродійних жінок, які вступають у шлюб незайманими та зберігають вірність своїм чоловікам протягом всього життя.

Жінки, як і діти легко піддаються на обман та підпадають під шкідливий вплив, через що мають знаходитись під опікою старших членів сім’ї. Якщо жінка належним чином виконуватиме всі релігійні обряди, вона не стане зраджувати своєму чоловікові. А тому сім’ї мають піклуватись про те, щоб вони дотримувались сімейних традицій та були постійно зайняті, виконуючи релігійні обряди, творячи молитву у храмі і даючи бідним членам суспільства милостиню. В такому разі цнотливість та вірність призведуть до народження благочестивих дітей, які стануть достойними членами суспільства - його основною опорою.

Розтління моральних устоїв суспільства призводить до того, що жінки отримують свободу дій та вступають у багато чисельні безпорядні зв’язки із чоловіками, спустошуючи себе енергетично. В результаті сімейних зрад на світ появляється небажане потомство. Безвідповідальні чоловіки також штовхають жінок до гріхопадіння, і як, внаслідок цього, в країні починає переважати небажане потомство, що у свою чергу призводить до епідемій та до воєн, які ведуть до гуманітарної катастрофи, що за звичай закінчуються загибеллю як цілого народу так і створеної ним державної системи.

Ріст числа небажаних дітей беззаперечно призводить до того, що члени сім’ї та люди, які розвалюють сімейні традиції, попадають у пекло. З виродженням роду, праотців чекає падіння, так як їх потомки перестають молитися за них, чи приносити їм їжу та воду у їх посмертний час.

Гріхи тих, хто розвалює сімейні традиції та допомагає появі небажаних дітей, зупиняють діяльність, спрямовану на благо сім’ї та суспільства в цілому.

Соціальна діяльність всіх верств населення разом із благодійною діяльністю, якою займається кожна сім’я в суспільстві, сплачуючи десятину на користь бідних, спрямовані на те, щоб допомогти очиститись як кожній людині від рабства власних гріхів та буйних пристрастей, так і всього суспільства в цілому.

А тому, коли безвідповідальні люди, які очолюють суспільство, розвалюють традиції сім’ї, в суспільстві починає царювати хаос і люди починають забувати про вищі цілі життя – служіння Богу, щоб стати досконалими та досягти Царства Небесного – торжества вищої природи людини над нижчою. Таких вождів називають сліпцями, а ті хто йде за ними, приречені жити в державі, де немає і ніколи не може бути порядку, і якщо такий сліпий поведе сліпого – обоє впадуть у пекельну яму.

Розпад країни, починається із розпаду сім’ї, а розпад сім’ї із безвідповідальності перед своїми предками та перед нащадками. А тому, будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом.

Зґвалтування, а особливо – неповнолітніх, карається вищої мірою покарання негайно по встановленню факту скоєння такого злочину, причому – ні в якому разі не підлягає амністії.

Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. Держава забезпечує належне утримання дітей-сиріт і заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо забезпечення гідних умов для всіх дітей ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ.

Стаття 80. Кожен має право на освіту.

Початкова освіта є обов'язковою, загальна середня освіта – за особистим бажанням громадянина. Початкова та середня освіта надаються державою безкоштовно. Держава забезпечує безкоштовний доступ до отримання будь-яких напрямків державної освіти шляхом впровадження ВЕБ технологій.

Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах, а також у переважній мірі через мережу Інтернет; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання, включаючи - дистанційне; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах, або через національні культурні товариства, чи через мережу Інтернет.

Стаття 81. Громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

Кожний громадянин має