Раціональне використання земель.

Науково обґрунтоване, раціональне використання всіх земель, охорона їх і всебічне підвищення родючості ґрунтів – всенародне завдання.

Раціональне землекористування у сільському господарстві включає екологічно обґрунтовані системи землеробства, а також програми:

*індустріалізації сільського господарства,

*протиерозійного і ґрунтозахисного обробітку земель,

*біологічного захисту посівів від шкідників і хвороб,

*зниження рівня забруднення ґрунту,

*регулювання мікроклімату,

*хімізації сільського господарства,

*меліорації земель тощо.

Кожна з ланок названої системи має свою специфіку й особливості прояву.

Система раціонального використання і охорони земельних ресурсів передбачає розробку ряду показників щодо визначення загальної площі зрошуваних, осушуваних і порушених земель, створення нових с/г угідь, захисних лісових смуг і лісових насаджень на землях, незручних для використання, відводу земель на несільськогосподарські цілі, відпрацьованих земель, рекультивації, знімання родючого шару і його використання, терасування крутих схилів, визначення площі земель для захисту від ерозії та селевих потоків, а с/г культур – від шкідників і хвороб, а також будівництво протиерозійних гідротехнічних, проти селевих, протизсувних споруд та ін.

Для забезпечення раціонального використання земельних ресурсів велике значення має Державний земельний кадастр. Він вміщує сукупність вірогідних даних про природний, географічний та екологічний стан земель. Ведення Державного земельного кадастру здійснюється землевпорядкувальною службою, яка знаходиться у підпорядкування Міністерства сільського господарства України. Земельний кадастр перебуває у нерозривному зв’язку з процесом охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів.

Правові аспекти охорони земель. Земля в Україні є всенародним багатством, а охорона ґрунтів – важливим державним завданням.

Правова охорона ґрунтів – це сукупність законодавчих актів та передбачена ними відповідна діяльність підприємств, організацій, закладів та осіб, спрямована на ефективне використання ґрунті і їх охорону.

У березні 1992 р. Верховна Рада України затвердила Земельний Кодекс. Він ставить заслін безгосподарності у використанні землі, дає правові гарантії стійкості землекористування і визначає умови для найбільш ефективного господарського використання усіх земельних ресурсів України. Він забороняє вилучення для несільськогосподарських потреб цінних продуктивних земель та земель, зайнятих природними і історико-культурними об’єктами, які особливо охороняються, зобов’язує землекористувачів ефективно використовувати надану їм землю, застосовувати природоохоронні технології виробництва, не допускати погіршення екологічної обстановки на території в результаті господарської діяльності.

Охороні ґрунтів і ґрунтового покриву планети присвячена низка міжнародних програм і угод.

У 1972 р. у Стокгольмі прийняті Декларація і План дій з охорони навколишнього середовища, включаючи грунт.

У 1977 р. у Найробі прийнятий Всесвітній план дій по боротьбі з опустелюванням.

У 1981 р. МСОП прийнята Всесвітня конвенція з охорони природи, до якої приєдналася більшість країн світу.

У 1982 р. ФАО (Продовольча і с/г організація ООН) прийнята Всесвітня ґрунтова хартія, а у 1983 р. ЮНЕП (Програма ООН з навколишнього середовища) прийняла Основи світової ґрунтової політики.

Усі ці міжнародні документи підкреслюють роль ґрунту як незмінного і загального надбання людства і спрямовані на його збереження на благо сучасного і прийдешнього поколінь людей.

Лекція 4