Височини

Вона являє собою слабо хвилясту рівнину з середніми висотами 220—250м. Має загальний похил на південь. В тому ж напрямі її розчленовують основні річки на кілька частин, що відрізняються одна від одної висотою і характером рельєфу. Переважає увалистий і увалисто-балковий рельєф. Поширені і карстові форми рельєфу (лійки, улоговини).

Подільська височина простягається в південно-західній частині України в межах Львівської, Тернопільської, Хмельницької, Івано-Франківської та частково Одеської областей. На північному заході вона межує з Поліссям, на північному сході її межа з Придніпровською височиною проходить умовно по долині Південного Бугу, на південному заході (в основному по долині Дністра) межує з Передкарпаттям.

Максимальна висота її 471 м (гора Камула поблизу Львова). Височина має похил на південь і південний схід. Для її поверхні характерне поєднання плоских межиріч і глибоких каньйоноподібних долин. Глибина різу долин (насамперед приток Дністра) зросте вниз за течією, досягаючи в пониззі 150—200 м. У рельєфі височини виділяються окремі масиви: Гологори, Вороняки, Кременецькі гори, Опілля і смуга Товтр (Медоборів) — залишків вапнякових рифів неогеновихих морів.

Товтри простягаються з північного заходу на південний схід у вигляді окремих горбів і пасм. Ці гарні форми рельєфу повинні бути використані у навчально-виховній роботі з дітьми. Наприклад, у смт. Підкамені Львівської області доцільно організувати цільову прогулянку до велетенського каменя, який і поклав початок назві цього міста.

У районі Кам'янця-Подільського треба ознайомити дітей з гарним краєвидом каньйону р. Смотрич.

Не менше можливостей для ознайомлення дітей з красою природи мають і Гологори. Це хвиляста місцевість поблизу Львова з найбільш високою горою Камулою.

Кременецькі гори — це вододільні останці і підвищення, які поєднуються з заплавами річок, ярами і балками, що створює гарні краєвиди.

У Розточчі й Опіллі простежується велике розчленування рельєфу. Розточчя є крайнім північно-західним відрогом Подільської височини. Воно складається з горбистих пасом, окремих горбів, витягнутих з північного заходу на південний схід, у яких західні і північно-західні схили круті, а східні і південно-східні — пологі.

У гіпсах височини поширені карстові печери (досліджено понад 60). Найбільші з них — Оптимістична (147 км), Озерна (104), Криштальна (22 км).

Придніпровська височина займає межиріччя середньої течії Дніпра і Південного Бугу. Вона розташована перш за все в межах Житомирської, Вінницької, Черкаської, Кіровоградської і Дніпропетровської областей.

На півночі височина невеликим уступом переходить у Поліську низовину, на північному заході межує з Волинською височиною, на заході з Подільською височиною, на півдні прилягає до Причорноморської низовини.

Межа її з Придніпровською низовиною проходить крутим схилом долини Дніпра. Придніпровська височина територіально співпадає з середньою частиною Українського щита і являє собою хвилясту лесову рівнину, перерізану річковими долинами, ярами та балками. Саме це і надає колориту краєвидам Придніпровської височини.

У місцях неглибокого залягання кристалічних порід численні притоки Дніпра і Південного Бугу утворюють пороги і бистрини. Це створює надзвичайно гарні краєвиди, які слід використовувати в роботі з дошкільниками.

На території Київської області є прекрасні краєвиди в районі Богуслава, Білої Церкви, на Черкащині — Корсунь-Шевченківського, Умані.

Своєрідністю будови в межах Придніпровської височини виділяються Канівські гори. Внаслідок великої різниці відносних висот, густоти розчленування ярами і балками, значного поширення останців, конусів виносу, зсувів поверхня їх має вигляд ерозійних гір. Це створює надзвичайно красиві форми рельєфу.

Донецький кряж — це залишок давньої гірської країни, яка простягається на 350 км з північного заходу на південний схід, у південно-східній частині України в межах Донецької, Луганської і частково Харківської областей.

На півночі височина обмежена долиною Сіверського Дінця, на південному заході межує з Приазовською височиною, на заході — з Придніпровською низовиною, на південному сході виходить за межі нашої країни.

Донецький кряж являє собою хвилясту рівнину і складається з кількох пасом, відокремлених одне від одного зниженнями. Найвище середнє пасмо — головний вододіл, у східній частині якого у Нагольному кряжі міститься найвища точка Донецького кряжа гора Могила Мечетна (367 м). До країв Донецький кряж поступово знижується і зливається з навколишніми рівнинами, а до р. Сіверський Донець обривається крутим уступом з крейдяних порід. В рельєфі Донецького кряжа виділяються глибокі яри і балки, особливо на півночі і півдні, окремі височини, куполи, гори та гриви. Для Донецького кряжа характерні також форми рельєфу, що пов'язані з господарською діяльністю людини (терикони, кар'єри, насипи).

Територія Донецького кряжа багата красивими краєвидами. Багатовікове розмивання крутого берега Сіверського Дінця створило тут мальовничий рельєф з порівняно високих крейдяних гір (гори Артема, Веселі гори, Оленячі гори), балок та ярів. Горбисті крейдяні береги створюють чарівне враження і повинні використовуватися у навчально-виховній роботі з дітьми.

Приазовська височина розташована на південному сході України у Донецькій та Запорізькій областях. На півночі межує з Придніпровською низовиною, на північному сході — з Донецькою, з півдня та заходу оточена Причорноморською низовиною. В основі височини лежать породи Українського щита. Вона поступово знижується з півночі на південь. Найвища вершина — гора Могила Бельмак (324 м).

Для території височини характерні ізольовані підвищення, так звані кам'яні могили, що зв'язані з північно-східними виступами Українського кристалічного щита. Тут розташований однойменний заповідник «Кам'яні могили». Складені кристалічними породами серед рівнинного степу, вони відтворюють у мініатюрі вигляд гірської системи.

Рівнинну слабо-хвилясту поверхню височини урізноманітнюють могили-кургани, насипані за давніх часів людиною. Поверхня височини розчленована річками, які у верхів'ях глибоко врізані в кристалічні породи і часто утворюють глибокі каньйоноподібні ущелини, а в їхніх руслах багато водоспадів і порогів, що нагадують дикі гірські ущелини. Це надає їм мальовничого вигляду.

Середньоросійська височина заходить на територію України своїми південно-західними відрогами, займаючи північно-східну частину країни, насамперед у межах Сумської і Харківської областей.

На заході та південному заході відроги височини поступово пе­реходять у Поліську та Придніпровську низовини, на південному сході долиною Сіверського Дінця вони відмежовуються від Донецької височини. Для відрогів височини характерний розчленований гористий рельєф з розвинутою долинно-балковою та яружною сіткою. Височина розділена притоками Сіверського Дінця і Ворскли. Річкові долини переважно глибоко врізані, широкі.