Хлібні злаки

В Україні основними злаковими культурами є пшениця, жито, овес, ячмінь, кукурудза, просо, рис. Кожна з цих культур походить з різних місць земної кулі.

Пшениця, що займає першість серед вирощуваних злаків, походить з Північної Африки. В Україні найбільш поширена тверда і м'яка пшениця. Тверда пшениця визріває дещо пізніше м'якої, менше страждає від полягання, грибних захворювань. З неї виробляють найкращі сорти борошна, манну крупу, вищі сорти макаронних виробів.

М'яка пшениця має багато форм: ярові і озимі, остисті і безості. Борошно з м'якої пшениці має менший вміст клейковини і використовується насамперед для хлібопекарної промисловості.

Значно менші площі в Україні займає жито. Це найбільш зимостійка культура, що не потребує дуже родючих ґрунтів. З житнього борошна виробляють хліб з хорошими смаковими властивостями, своєрідним ароматом. Житні висівки використовуються для виготовлення концентрованих кормів для сільськогосподарських тварин, солома — на підстилку, на виготовлення солом'яних капелюхів, для одержання целюлози, паперу.

Ячмінь походить з Північно-Східної Африки і Південно-Східної Азії. Його характерна біологічна особливість — короткий вегетаційний період. Він належить до скоростиглих культур. Зернівки ячменю використовуються для виготовлення перлової і ячнєвої крупи, ячмінного напою.

Овес походить від дикорослих предків, що засмічували посіви найдавніших культур. З вівса одержують цінні харчові продукти — вівсяну крупу, геркулес, толокно, борошно для приготування киселів, печива. Важливе значення має овес як зернофуражна культура, що використовується як концентрований корм для коней. Солома використовується для корму інших свійських тварин. Часто овес висівають для одержання зеленого корму.

Просо походить з Китаю і Монголії. Це теплолюбна, посухостійка рослина. її використовують в основному для одержання пшона. З соломи проса виготовляють папір низьких сортів.

Кукурудза походить з Центральної і Південної Америки. Це теплолюбна рослина. Зерна кукурудзи містять цінні білки і жири. її використовують для одержання багатьох продуктів харчування, виготовлення целюлози, олії, крохмалю, оцту тощо. З листя і стебел виготовляють папір, ізоляційні прокладки, з зеленої маси — силос. Кукурудзяні стовпчики використовуються як лікарський засіб.

Батьківщиною рису вважають Індію, Індокитай. В Україні рис вирощується на півдні. Рис — теплолюбна, вологолюбна культура. В їжу вживаються очищені зернівки рису, які мають високі харчові властивості, легко засвоюються організмом. З соломи виробляють кращі сорти паперу, капелюхи тощо.

Під час ознайомлення старших дошкільників з хлібними злаками важливо показати їм кілька фаз їх розвитку. Найкраще це зробити на ділянці дошкільного закладу, де одна з грядок на городі обов'язково відводиться під вирощування найбільш поширених злаків — пшениці, кукурудзи, вівса, проса. Перше спостереження після посіву слід провести у фазі проростання. Зазначити, що перший листок, наче шильце, виходить на поверхню землі. За ним з'являються інші.

Друге спостереження проводиться у фазі кущіння. Увагу дітей слід спрямувати на те, що з'явилося багато листків яскраво-зеленого забарвлення (особливо у вівса, кукурудзи).

Третє спостереження слід провести у фазі виходу в трубку, показати, як швидко витягується стебло у висоту. В цей час добре помітними стають міжвузля.

Четверте спостереження проводять у фазі колосіння, розглядають колос або волоть (рису, проса). Слідом за цим починається фаза цвітіння. У пшениці першими зацвітають серединні колоски складного колосу, у вівса — верхня частина волоті. Цікаво показати дітям своєрідність квіток злаків, пилок, який струшується і переноситься вітром.

Наступні спостереження проводять у фазі формування зернівки (через 8—18 днів після запліднення). Спочатку настає молочна стиглість. Добувши зернятко, показують дітям, що воно ще зелене, якщо надавити на нього — виділяється рідина молочного кольору. Поступово зернівка набуває жовтого забарвлення, вона ще пластична, легко розрізається. Це — воскова зрілість. Коли настає повна зрілість, пагони стають жовтими, листя підсихає, зернівка стає твердою, легко випадає. Слід пояснити дітям, що, якщо спізнитися зі збором урожаю, можна втратити багато зерна. Саме в цей час і слід разом з дітьми зібрати колоски на грядці, очистити зернівки, роздивитися їх, покуштувати. Діставши млинка для кави, розмолотити при дітях сухі зернини, показати одержане з них борошно. За умов сільської місцевості доцільно провести екскурсії на поле, щоб показати збирання зернових комбайном, здійснити екскурсію на тік.

Ознайомлення дітей з хлібними злаками допоможе не лише сформувати перші уявлення про їх ріст і розвиток, але й виховати поважливе ставлення до хліба — основного продукту харчування, повагу до праці хлібороба.