Морква дика

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З.Гжицького

Кафедра фармакології та токсикології

Індивідуальне навчально-дослідне завдання

на тему:

«Морква дика. Лікарська рослинна сировина, хімічний склад, приготування лікарської форми, застосування»

Виконано: студенткою

13-ї підгрупи

І курсу ФВМ(СП)

Хомюк С.І.

Перевірено:

Львів -2015

План

І. Вступ.

1. Лікарська рослинна сировина.

2. Хімічний склад.

3. Приготування та застосування лікарської форми.

ІІ. Висновок.

ІІІ. Список використаної літератури

І.Вступ

Морква дика

Латинська назва:

DAUCUS CAROTA L.

Російська:

морковь дикая

Українська:

Морква дика

Морква використовуєтьсялюдьми близько 4 тисяч років. Теофраст (IV-V століття до н.е.), ботанік давнини, писав про використання дикої моркви. Цінувалася вона і за лікувальні властивості. Згадував про неї Гіппократ. Згадувалася моркву і в книгах римських кулінарів (III століття до н.е). У Стародавньому Римі про моркву писали оди.

Морква була таким собі тонким і ламким світлим або темним коренем. Темну моркву використовували як барвник, але через такий колір вона перестала бути продуктом харчування на декілька століть.

Добре знали і вирощували моркву в Росії в XVI столітті. Її подавали до царського столу «.. кашу з ріпи та моркви в сковорідках, моркву парену під часником в оцті...».

Моркву цінують і цінували в усьому світі. Навіть у казках гноми віддавали за неї злитки золота. У наш час моркву вирощують навіть у Гренландії і в горах Афганістану на висоті 3000 метрів.

Культурна морква поділяється на столову та кормову. Суцвіття — 10—15-променевий складний зонтик, промені шерехувато-опущені, розпущені під час цвітіння. Квіти з дрібними зубчиками чашечки та білими, червонуватими чи жовтуватими пелюстками. В центрі зонтика темно-червона квітка. Плоди — дрібні, еліптичні двохсім'янники довжиною 3-4 мм. Цвіте в перший рік (червень — липень).

Коренеплід м'ясистий, конічний, циліндричний чи веретеноподібний, масою від 30-300 г та більше.

Опис:

Дворічна трав’яниста жорстковолосяна рослина родини селерових (Apiaceae). Рід Daucus нараховує близько 60 видів. Назва походить від латиніз. Грец. Daukos — різні селерові; daio — палити, гріти та лат. Carota — транслітерація грец. Karota — морква. Росте по всій території України, крім високогірних районів Карпат, в Європейській частині Російської Федерації, на Кавказі та в Азії вздовж доріг, городах, у садах, рідше — на солонцюватих луках, у чагарниках. Бур’ян М. Заввишки 30–100 см. Стебло прямостояче, гранчасто-борозенчасте, угорі розгалужене. Листки двічі-тричі перисторозсічені, з довгастими або лінійними, надрізанозубчастими частками. Квітки правильні, дрібні, п’ятипелюсткові, білі, зібрані у складні великі зонтики, біля основи яких є обгортка, утворена перистороздільними листочками; центральна квітка зонтика часто неплідна, темно-червона, на довгій квітконіжці. Плід — двосім’янка. Цвіте у червні–липні.