Запобіжні заходи, затримання особи

Запобіжні заходи є складовою частиною заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються тільки щодо підозрюваного і обвинуваченого.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та (або) суду, або

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, або

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, або

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, або

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ст. 177 КПК України). Запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи (ст. 176 КПК України). Найбільш м’яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим – тримання під вартою.

Під час досудового розслідування запобіжні заходи застосовуються слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором.

При застосуванні будь-якого запобіжного заходу крім мети і підстав необхідно враховувати і обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Обов’язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності він може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 КПК України.

1. Складання відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 184 КПК України клопотання про застосування запобіжного заходу щодо кожного підозрюваного або обвинуваченого.

2. Погодження зазначеного клопотання з прокурором.

3. Звернення із відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.

4. Надання підозрюваному або обвинуваченому копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

5. Доповнення, зміна клопотання або заміна його новим, якщо після подання первинного клопотання про застосування запобіжного заходу слідчому стали відомі інші обставини, що можуть вплинути на вирішення слідчим суддею питання про застосування запобіжного заходу. Заміна первинного клопотання новим може мати місце лише після його відкликання слідчим. Відкликати первинне клопотання може також прокурор, якщо йому стали відомі обставини, що виключають обґрунтовану підозру у вчиненні особою кримінального правопорушення.

6. Складання відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 184 КПК України та ч. ч. 2, 4 ст. 200 КПК України клопотання про зміну запобіжного заходу, у тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов’язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, чи про зміну способу їх виконання Див. додаток № 95.

7. Погодження зазначеного клопотання з прокурором.

8. Звернення із відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.

9. Надання підозрюваному або обвинуваченому копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність зміни запобіжного заходу, не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

10. Отримання ухвали слідчого судді про застосування або зміну запобіжного заходу та негайне її виконання.

11. Оголошення та негайне вручення підозрюваному копії ухвали про застосування запобіжного заходу.

12. Складання протоколу про оголошення та негайне вручення підозрюваному копії ухвали про застосування запобіжного заходу.