Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Грюнвальдська битва
|
|
(15 липня 1410р.)
У 1410р. німецькі лицарі-хрестоносці почали новий наступ на схід (на Литву, Польщу, укр. землі тощо). Щоб їх зупинити, Польща і Литва зібрали велике військо, до якого, крім польських і литовських, ввійшли українські, білоруські частини; смоленські полки; загони кримських татар і чеські найманці.
У цій битві керували союзною армією Владислав ІІ Ягайло і великий князь литовський Вітовт. В битві тевтонці були повністю розгромлені, після чого німці припинили спроби захопити східні землі.
До Литви перейшли від Польщі Зах. Волинь, а Угорщина відмовилась від претензій на Галичину і Поділля.
Після цієї битви Вітовт домагався, щоб Ягайло визнав незалежність Литви.
У жовтні 1413р. між Владиславом-Ягайлом і Вітовтом було укладено нову угоду – Городельську унію. за цією угодою:
· Відміняється Кревська унія.
· ВКЛ визнавалося повністю самостійним.
· Вітовт отримав права пожиттєвого управління Литвою, але визнав васальну залежність від Польщі.
· У ВКЛ встановлювався такий же політичний устрій, як і у Польщі (сейм, посадові особи тощо)
· Після смерті Вітовта укр. Землі не переходили вже під владу Польщі, а залишались у складі Литовської держави.
· У 1413р. було видано королівський привілей про зрівняння у правах католицької шляхти Литви і Польщі. Литовці-католики, на відміну від православних, мали право повністю розпоряджатися своїми землями.
ВИСНОВОК:
Отже, за Городельською унією, хоч Литва і відновила самостійність, але вона зміцнила союз із Польщею у боротьбі з Тевтонським Орденом. Саме від цієї унії починає розвиватись в українсько-литовській державі релігійна нетерпи-мість до православного населення; відбувся розкол між укр. знаттю і шляхтою, які перейшли у католицизм, щоб зберегти маєтки, і православним народом.
Вітовт правив з 1392 до 1430 рр. Його смерть відновила боротьбу за владу. Частина литовських, українських і білоруських князів без згоди польського короля обрали литовським князем молодшого братаЯгайла – Свидригайла (1430-1432рр.). Свидригайло був прихильником незалежності Литви і розпочав боротьбу із Польщею за звільнення Литви. У цій боротьбі Свидригайло більше опирався на укр. і білоруську знать. Це викликало невдоволення литовців. У вересні 1432р. литовські магнати скинули Свидригайла із влади, він втік, а литовським князем було обрано брата Вітовта – Сигізмунда. За отримання влади він погодився відновити Кревську унію.
Українська і білоруська знать не визнали влади Сигізмунда і в цьому ж 1432р. створили самостійну державу – ВКР (Велике князівство Руське), яке очолив Свидригайло.
До його складу ввійшли: Київщина, Чернігово-Сіверщина, Волинь, Східне Поділля, Смоленщина, Вітебщина і Полоцька земля.
Ягайло, щоб розколоти противників вирішив піти на поступки укр. і білорусь-ким феодалам.
У 1432р. Ягайло видав привілей, за яким укр. і білоруські православні феодали зрівнювались у правах із феодалами-католиками, за винятком того, що православні не могли займати державні посади і входити до великокнязівської ради. Укр. знать відійшла від Свидригайла і перейшла до Ягайла.
Вирішальна битва між Ягайлом і Свидригайлом відбулася 1 вересня 1435р. біля м.Вількомир. В цій битві Свидригайло і ще 50 укр. і білоруських князів були розгромлені. Свидригайлу вдалося втекти. «Вількомирська трагедія» підірвала віру укр.- білоруської знаті в можливість зберегти незалежну укр. державу. В 1436р. із руського князівства вийшли Смоленська, Полоцька і Вітебська землі.
В цьому ж 1436р. ВКР перестало існувати.
Новим литовським князем став син Ягайла – Казимир ІV.
Щоб Свидригайло не підіймав нових повстань, йому дали в управління волинські землі. Для цього у 1436р. було відновлено Київське і Волинське удільні князівства. Та у 1452р. Свидригайло помер. Литовський уряд цим скористався і в цьому ж 1452 році ліквідував Волинське князівство, а в 1471р. ліквідоване Київське князівство.
Українська знать продовжує боротьбу за збереження незалежності.
1481р. – «Змова 3-ох князів» проти Казимира IV, але зазнала поразки. Михайло Олелькович та Іван Гольшанський були вбиті, а Федір Бельський втік у Москву.
Лише незначна частина укр. еліти, яку очолив Михайло Глинський, у 1508р. знову піднімає повстання з метою відновлення укр. держави, але зазнає поразки.
Це був останній виступ укр. знаті за укр. державу. Після цього укр. знать ополячується і окатоличується та відходить від політичної боротьби.
Українські землі під владою Польщі
Вперше Польща пробує захопити укр. землі у 1340 р. Саме тоді між нею і Литвою почалась боротьба за укр. землі. У 1349 р., після смерті Дмитра Детька (1349р.), польський король Казимир ІІІ провів новий(2-ий) похід на Русь і заволодів багатьма містами ГВД.
У 1350р. Казимир ІІІ уклав угоду з угорським королем Людовиком І, що всі землі після смерті Казимира ІІІ переходять під владу Угорщини. У 1350р. Литва зуміла повернути собі від Польщі більшу частину Волині, а Галичина залишалась під владою Польщі.
У 1352р. за мирною угодою між Польщею і ВКЛ:
· Волинь переходила під владу Литви (Любарт).
· Галичина переходила під владу Польщі.
З 1352 до 1366 рр. волинський князь Любарт вів війну з Польщею за галицько-волинські землі.
У 1366р. – нова мирна угода між Литвою і Польщею, за якою під владу Польщі, крім Галичини, потрапила Зх.Волинь із містами Холм, Белз, Володимир.
У 1370р. Любарту вдалося відвоювати Володимир від Польщі, а згодом і всю Волинь.
В цьому ж 1370 р. помер Казимир ІІІ, і, за угодою з Угорщиною, всі польські землі увійшли до складу Угорщини.
Угорський король передав Галичину, яку називали Королівство Галицьке, своєму племіннику – сілезькому князю Владиславу Опольському (1370 – 1387), який дістав титул «Управитель Руського королівства». В цей момент Галичина фактично була васально залежною землею.
При ньому у Галичину переселяється багато поляків, німців і угорців.
У 1382 р. Людовік (Лайош) І помер. Польща вирішує повернути собі Галичину. Донька Лайоша-Людовіка – Ядвіга стала польською королевою. У 1387р. польське військо вторглося в Галичину, витіснило звідти угорців і Галицька земля знову і назавжди (аж до 1772 р.) увійшла у склад Польщі.
Спочатку Галичина була королівським краєм, але у 1434 р. була перетворена в окрему територіально-адміністративну одиницю польської держави – Руське воєводство.
В цьому ж 1434р. окремою адміністративною одиницею стало і Зх.Поділля (центр-м.Камянець), перетворене у Подільське воєводство.
В 1462р. у складі Польської держави утворилося і Белзьке воєводство.
Зх.Поділля у ХІV ст. у формі Подільського князівства належало Литві, і там правили Коріятовичі. У 1392р. Коріятовичі відмовилися визнати владу Вітовта, тому Вітовт захопив ці землі і вигнав Ф.Коріятовича. Після Грюнвальдської битви Зах. Волинь знову повернулася до Литви. Аж у 1430р. після смерті Вітовта Польща знову повернула собі Зх.Поділля.
Польське панування над укр. землями було більш важким, ніж влада Литви, бо польські королі ліквідували укр. органи влади і закони, та поширили польські; зокрема Казимир ІV носив титул «Руської землі господар і спадковий володар». Від його імені Галичиною управляв намісник, який мав титул «Генеральний староста Руської землі».
Воєводством управляв воєвода пожиттєво, він був членом королівської Ради і членом сейму. Його першим заступником був каштелян – він відав скликанням шляхетського ополчення.
На місцях управляли гродські старости, які управляли королівськими землями, здійснювали кримінальне судочинство та поліційні обов’язки.
Із 1434р. на укр. землях вводиться польське судочинство. Тут створюються земські суди (у повітах і землях). Земські суди розглядали переважно цивільні, земельні та інші майнові справи. В окремих землях створюються шляхетські сеймики для обговорення важливих питань щодо краю.
З перших днів перебування укр. земель в складі Польщі здійснюється порушення національно-релігійних прав укр. населення:
· Королі роздавали в Україні польській шляхті і магнатам землі разом із селянами.
· Містам надавалось «Магдебурзьке право», а селянам – «Німецьке право». При цьому в королівських указах закріплювалися привілеї іноземців.
· Українцям і православним заборонялося поселятися в місті, крім єдиного кварталу, який називався «Руська вулиця».
· Українці православні не могли обиратися до органів міського самоврядування.
У 1372р. королівський привілей зрівнював праваправославних і католиків, але він не виконувався.
Починаючи з середини ХІV ст., вище католицьке духовенство, при сприянні Польщі, беруть курс на знищення православної церкви і покатоличення українців.
В ХV ст. було заборонено споруджувати нові православні церкви. На відміну від католицького, православне духовенство платило податки.
Укр. знать, для збереження своїх маєтків, масово полонізувалась і окатоличувалась, а тому оборону національних і релігійних прав укр. народу взяло на себе саме населення.
Отже, в умовах польського панування на укр. землях ліквідувалися залишки укр. національної державності. Саме тоді народ створив козацтво, яке стало на оборону волі і церкви, та українські братства в містах.
Українські землі під владою Москви
Московська держава з сер. ХІV ст. сильно зміцнюється і пробує об’єднати всі руські землі навколо себе.
1380р. – битва Московської держави (князь Дмитрій Донський) з монголо-татарами на Куликовому полі на р. Дон. Військо хана Мамая розгромлене.
В ІІ пол. ХV ст. завершено формування Московської держави.
У 80-ті рр. ХV ст. Москва вступає в боротьбу з Литвою за укр. і смоленські землі.
Великий московський князь Іван ІІІ Калита присвоїв собі титул «Государ і великий князь всієї Русі».
У ХV ст. стають звичними втечі до Москви укр. і білоруських князів, невдоволених пануванням Литви і Польщі. Особливо це стало помітним після ліквідації руських князівств:
- У 1480(81)р. - змова трьох князів з метою вбивства Казимира ІV. Змова розгромлена, 2 князі були вбиті (Михайло Олелькович, Іван Гольшанський), а 1 втік в Москву (Федір Белзький).
- До Москви втік і Михайло Глинський.
У 1487-94рр. – війна між Литвою і Москвою за землі «верхівських князів».
В 1494р. між ними укладено угоду, за якою землі цих князів перейшли до Москви.
1500-1503рр. – війна між Литвою і Москвою через перехід під владу Москви Чернігово-Сіверських князів. У 1503р. – угода між Москвою і Литвою, яка закріпила право Москви на ці землі.
Таким чином, у складі Московської держави були 3 князівства: Чернігівське, Новгород-Сіверське, Стародубське.
Після цього руські князівства були ліквідовані, а Чернігово-Сіверщина була поділена на повіти, які очолювали воєводи. Москва починає переселяти на ці укр. землі, а також на малозаселені землі майбутньої Слобожанщини російське населення.
1514 р – битва під Оршею між ВКЛ та Московською державою. Військо ВКЛ
під керівництвом князя К. Острозького повністю розгромило 70 тис. рос. армію, в
т.ч. і 30- тис. кінноту.
1553 – 1583 рр. – Лівонська війна між Литвою і Москвою.
Закарпаття під владою Угорщини
Закарпаття в Х ст. входило до складу Київської Русі.
З сер. ХІ ст. воно було завойоване Угорським королівством, а угорські королі присвоїли собі титул «Князі русини».
В ХІІ ст. Угорщина захопила всі Закарпатські землі.
З 1280-1320рр. Закарпаття тимчасово перебуває у складі ГВД.
У ХІІІ ст. на Закарпатті запроваджується угорський адміністративно-територіальний лад. Ці землі були поділені на комітати або жупанії(7) на чолі із іжпанами або жупанами.
В 1315р. – повстання населення Закарпаття проти угорської влади, але придушене.
У ХІV-ХV ст. угорські королі заохочували переселення в Закарпаття німців, словаків, волохів(румунів).
В краю була введена панщина, зросли податки, в українців насильно забирали землі.
Важливу роль в історії Закарпаття відіграв Федір Коріятович, подільський князь, який після ліквідації Вітовтом Подільського князівства(1392р.), втік до Угорщини, а угорський король призначив його намісником у Закарпатті. Він захищав національно-релігійні інтереси українців, побудував православні монастирі, церкви тощо.
1514р. – повстання населення Закарпаття проти угорських феодалів, в якому брали участь і українці. Його очолив Дьєрдь Дож. Повстання придушене.
У 1526р. турки починають війну з Угорщиною, і біля м.Мохач розгромили угорську армію. Угорщина як самостійна держава припинила своє існування.
Закарпаття було поділене на 2 частини:
1. Зх.Закарпаття (Пряшівщина, Ужгородщина) – ввійшли до складу Австрії.
2. Східна частина – до Трансільванії (Семигородського князівства).
Північна Буковина
Буковина – це укр. етнічні землі, розташовані між середньою течією Дністра та південними Карпатами, у долинах верхньої течії річок Пруту і Серету.
Сьогодні Пн. Буковина належить до України і називається Чернівецька обл.., а Пд. Буковина належить до Румунії.
· В ІХ-Х ст. на цих землях жили племена тиверців і білих хорватів.
· В Х ст. ці землі ввійшли в Київську Русь, а після виникнення Галицького князівства – ввійшли до його складу.
Під час монголо-татарського іга влада галицько-волинських князів послабилась і це привело до виникнення в І пол. ХІVст. окремої Шипинської землі, яка безпосередньо управлялось Золотою Ордою.
В 1359р. було проголошено утворення незалежного Молдавського князівства. До його складу увійшла і Пв. Буковина.
До сер. ХVІІ ст. державною мовою в Молдавії була укр. мова. Шипинська земля мала самоврядування.
У сер. ХV ст. Шипинська земля втратила автономію, в цьому ж столітті зникла назва «Шипинська земля» і з’явилась нова назва «Буковина».
Крім Буковини, в складі Молдовії було і укр. Покуття. Найбільшими центрами цієї землі були міста: Хотин і Чернівці.
У 1514р. Молдавське князівство визнало васальну залежність від Османської імперії, а згодом увійшла до складу цієї імперії під назвою Хотинська Райя. Разом з Молдовою до складу Туреччини увійшли Пн. Буковина і Покуття.
Крим і Пн. Причорномор'я у XIV-XVI ст.
До XIV ст. Крим називався Тавридою від назви народу, який там жив. В ХІІІ ст. Крим захопили монголо-татари. З цього часу і з’явилася нова назва Крим.
До ХІІ ст. Пн. Причорномор’я, Приазов’я і Крим залежали від Київської Русі. Святослав заволодів Таманським півостровом і утворив там Тмутараканське князівство, а Володимир приєднав до нього Керченський п-ів. В цьому князівстві в ХІІ ст. правили чернігівські князі. В ХІІ ст. це князівство разом із Пн. Причорномор’ям і Приазов’ям захопили половці.
Монголи вперше напали на Крим після битви на р. Калка (1223р.).
Згодом вони заволоділи цілим Кримом.
В ХІІІ ст. в Крим переселилося багато європейців, зокрема італійці, вірмени. Тут в ХІІІ ст. генуезькі купці на місці колишньої грецької колонії Феодосії створили м. Кафу, яка перетворилася не лише на найбільший порт світу, але і на найбільший невільничий ринок, на якому продавали невільників, захоплених в першу чергу на укр., польських і балканських землях.
В ХІІІ ст. в Пд. Криму греками-переселинцями було створено князівство Феодоро, яке згодом визнало залежність від монголів.
У 1453р. турки захопили Константинополь. Після цього продовжують захоплю-вати Крим.
У 1454р. турки захопили Кафу і заставили її платити данину. У великі міста було відправлено турецькі залоги.
Кримське ханство залежало від Золотої Орди. Уже з поч. ХІІ ст. кимсько-татарська знать прагне створити свою державу.