Розрахунок прибутку у розрізі окремих видів продукції

Ситуація 2

Підприємство " Еліпс" прогнозує виготовити 400000 одиниць продук­ції. У минулому періоді було випущено 410000 одиниць. Максимальна виробнича потужність - 450000 одиниць.

Розмір спецзамовлення - 30000 од. по 500 од. в одному ящику (фірма " Ніко").

Запропонована ціна - 2, 45грн.

Витрати на одиницю (грн.):

прямі матеріали - 0, 90

ряма зарплата - 0, 60

загальновиробничі витрати, змінні - 0, 50

загальновиробничі витрати, постійні - 0, 25

витрати на пакування - 0, 30

витрати на рекламу - 0, 15

інші постійні комерційні і адміністративні - 0.30

Разом 3, 00

Витрати на пакування у ящики партії

(прогнозні 30000 • 500) – 25000

Постійні витрати - 100000

Проведемо порівняльний (у деяких авторів " диференційний") аналіз.

Таблиця. Порівняльний аналіз спеціального замовлення (із засто­суванням маржинального підходу)

Отже, маржинальний дохід збільшиться при прийнятті замовлення на 11000 грн. (70800-697000), що і обумовить більшу суму прибутку при прийнятті спецзамовлення:

Р = (р-v)q,

де: Р - прибуток;

р - ціна;

v - змінні витрати на одиницю;

q - кількість реалізованих одиниць.

(2, 45 - 2, 00> 30000 - 2500 = 11000 грн.

Отже, пропозиція про прийняття замовлення фірми " Ніко" за ціною нижчою, ніж собівартість, має бути прийнята.

Внутрішня звітність при обгрунтуванні такого рішення може бути підготовлена у порівняльному форматі через маржинальний аналіз або у вигляді результатів прирістного аналізу з виділенням відхилень по кож­ній позиції.

Таким чином, при обгрунтуванні рішення про прийняття спеціального замовлення, як правило, релевантними є усі змінні витрати. Але не завжди. Наприклад, нерелевантними будуть транспортні витрати, пов'язані зі збутом продукції, якщо вони здійснюються за рахунок покупця. У довгостроковій перспективі всі витрати перетворювати­муться на змінні.

У підручнику Голова С.Ф., Єфіменко В.І. [2, С. 357-358] наведено приклад у двох аспектах: коли є вільні потужності і коли їх немає. Висновки будуть іншими, ніж в нашій ситуації. Крім того, дано застереження щодо того, що прийняття рішення про додаткове замов­лення за ціною меншою, ніж собівартість, призведе до деформації ринку в перспективі, що може погіршити позиції виробника " Еліпс" на ринку.

У наступній ситуації визначається найнижча ціна для додаткового замовлення при наявності вільних потужностей і спрогнозованій сумі річного прибутку.

Ситуація

Підприємство " Сигма" виробляє один вид продукції у трьох модифі­каціях: модель для презентації, модель суперкласу і стандартна модель. Виробництво складається з двох стадій: І - виготовлення базового продукту (змінні витрати складають 6 грн.), II - фінішна обробка і пакування. Отже, ціна реалізації на них буде різною.

Постійні витрати на рік складають 100000 грн. Розмір очікуваного (бажаного) за рік прибутку до сплати податку - 300000 грн. Виробничі потужності дозволяють виробляти 150000 одиниць продукції.

" Сигма" одержала пропозицію від покупця на придбання 30000 одиниць продукції, але не готової, а напівфабрикату (результат виробництва на першій стадії). Розрахуємо, якою повинна бути найнижча ціна для виконання цього замовлення (30000 одиниць). Спробуємо прокоменту­вати інформацію щодо політики підприємства у зазначених обставинах

Для наочності згрупуємо вихідні калькуляційні показники у графи 1-3 аналітичної таблиці 5, внесемо у гр. 4, 5 інформацію маркетолога підприємства, розрахуємо розмір маржинального доходу на одиницю і на весь очікуваний обсяг реалізації.

Таблиця 5. Розрахунок очікуваного маржинального доходу

Розрахунки показують:

- що загалом прийняття додаткового замовлення на напівфабрикат є можливим (90000 < 150000);

- загальний маржинальний дохід за рік без прийняття замовлення становитиме 340000 грн. Він повинен покрити постійні витрати у сумі 100000 грн, отже сума прибутку становитиме 240000 грн. (340000 - 100000);

- до запланованого розміру прибутку не вистачає 60000 (240000 - 300000) грн. Отже, саме таку суму прибутку повинне забезпе­чити прийняття додаткового замовлення;

- якщо кількість одиниць у замовлення - 30000 од., то кожна з них повинна забезпечити по 2 грн. маржинального доходу (60000: 30000). Отже, мінімальна ціна становитиме 8 грн. (6 + 2), щоб забезпечити загальну суму очікуваного прибутку за рік (300000 грн.).

Стосовно економічної політики " Сигми" можна зробити такі оцінки:

- будь-яка ціна, що перевищує 6 грн., збільшить дохід;

- надходження пропозиції про закупку для власного виробництва базового продукту " Сигми" свідчить про те, що продукція замовника найближчим часом конкуруватиме з продукцією " Сигми";

- замовлення складає 1/3 всього випуску, отже, необхідно прора­хувати очікувані витрати;

- якщо збільшиться попит на напівфабрикат, то можна втратити власні позиції при реалізації більш вигідних модифікацій. (Подальші розмірковування продовжуйте самостійно).

Ситуації, описані нижче, дозволяють проілюструвати значення показників маржинального доходу та маржинальних витрат в обгрун­туванні рішення щодо обсягів діяльності.

Ситуація 4

Нехай очікувана сума постійних витрат підприємства у майбутньому році складає 4 тис. грн. при змінних витратах, наведених у таблиці 6.

Таблиця 6. Власне маржинальні витрати

Розрахунок маржинальних витрат здійснювався так: 6000-4000 _=20()(); 7900- 6000

і т.д.

Отже, граничні (маржинальні) витрати на виробництво і реалізацію першої одиниці продукції складають 2000 грн. Якщо збільшити обсяг виробництва ще на одну додаткову одиницю, то сукупні витрати (змінні плюс постійні) збільшаться на 1900 (7900 - 6000). Ця сума і є мар-жинальними витратами на виробництво другої одиниці готової продукції. Деякі автори називають їх власне граничними, інші - маржи-нальними або витратами приросту. Найкращий обсяг діяльності - 4 оди­ниці; так як починаючи з 5, додаткові витрати на кожну наступну одиницю будуть суттєвими (2500 найбільша цифра серед маржинальних витрат).

Розмір цих витрат може розраховуватися як різниця величин змінних витрат за умови, якщо сума постійних витрат залишається без зміни, як у нашому прикладі, а виробнича собівартість одиниці є досить високою. Такі ситуації зустрічаються не досить часто. Це, наприклад, виробництво меблів, одягу з натурального хутра. Якщо показник кількості продукції, що виробляється, змінюється з більшими змінами, то більш об'єктивними будуть розрахунки усереднених маржинальних витрат, тобто середніх величин витрат приросту (або витрат скорочення) на одиницю продукції, які виникають у результаті зміни обсягів виробництва та реалізації більш, ніж на 1 одиницю.

.

Проілюструємо практичне застосування категорій маржинальні вит­рати і маржинальний дохід у вирішенні питання: який обсяг діяльності забезпечить підприємству максимальний прибуток і у якому розмірі?

Взаємозв’язок управлінського та фінансового обліку у системі рахунків бухгалтерського обліку		Ø інтегрована система обліку; Ø автономна система обліку
Оперативність контролю,		Ø система фактичних витрат;
дієвість		Ø система стандартних витрат
Повнота включення витрат у собівартість		Ø система повних витрат; Ø система неповних витрат
Об’єкти групування		Ø система обліку витрат по замовленнях; Ø система обліку витрат по процесах

Маржинальний дохід визначається як різниця між доходом від реалізації і змінними витратами. Саме він є джерелом покриття постійних витрат та отримання прибутку.

Вибір і проектування системи обліку витрат здійснюється з урахуванням чотирьох принципів: ефективність, контроль, узгодженість, гнучкість.

Принцип ефективності полягає у тому, щоб ефективність нової системи обліку було вищою, ніж попередня як за понесеними витратами так і за результатами, які вона забезпечить.

Принцип контролю полягає в тому, що система повинна забезпечити механізм захисту інтересів підприємця, його майна, забезпечити інформацією для прийняття управлінських рішень.

Рис.2. Класифікація систем обліку витрат на виробництво.

Принцип узгодженості передбачає відповідність обраної системи організаційній структурі підприємства, його кадровому персоналу, рівню забезпеченості ЕОМ.

Принцип гнучкості передбачає можливості системи задовольняти нові проблеми бізнесу, допомагати віришувати нові завдання, які постійно з’являються та потребують вирішення.

Система обліку витрат має відповідати цим принципам та бути доопрацьованою згідно до вимог менеджерів підприємства.

Об’єкт витрат - це сегмент діяльності, який потребує вимірювання пов’язаних з ним витрат.