Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Поняття режиму законності та дисципліни в державному управлінні.
Законність і дисципліна — основні умови існування будь-якої демократичної держ., її обов'язкові риси. Вони невід'ємні одна від одної. Законність можлива тільки за суворого дотримання дисципліни всіма фізичними та юридичними особами, а дисципліна, в свою чергу, обумовлюється межами закону. В юридичній науці під законністю розуміють «неухильне виконання законів і відповідних їм інших нормативних актів органами держ., посадовими особами, гр-нами та громадськими організаціями». Це означає, що законність обов'язкова для всіх інституцій держ. й сусп. (органів законодавчої, викон., судової влади, інших держ і недерж утворень, гр-н). Вона також є обов'язковою умовою, що забезпечує безперешкодну реалізацію прав гр-н, громадських утворень на самовираження та вільний розвиток. Ззовні законність виражено в законодавстві, під яким прийнято розуміти сист правових актів, у яких норми права знаходять своє зовнішнє відображення. Будучи умовою вільного розвитку всіх і кожного, законність не повинна ототожнюватися з вседозволеністю. Саме законність, відображена в правових актах, є тією гранню, яка обмежує свободу кожного заради свободи всіх. Законність — багатогранне поняття, яке визначається по-різному, її можна розглядати як принцип діяльності держ., сутність якого полягає в обов'язку держ органів, інших фізичних і юрид. осіб діяти відповідно до вимог законів. Якщо розглядати принцип законності щодо його практичного застосування, то законність означає, що всяке рішення держ і недерж органів, уповноважених на те осіб не повинно суперечити чинному законодавству; має бути прийняте в межах компетенції органу або посадової особи, що його приймає, з додержанням необхідної процедури; мусить сприяти створенню, закріпленню або розвитку корисних для сусп. відносин. Законність можна розглядати і як метод держ управ-ня, тобто як сукупність прийомів, способів, за допомогою яких держава забезпечує належну поведінку своїх суб'єктів. Законність — це також режим системи відносин гр-н, громадських та інших недерж утворень, органів місцевого самоврядування з органами, що представляють різні гілки держ. влади. Такий режим має сприяти забезпеченню прав і законних інтересів особи, її всебічному розвитку, формуванню й розвитку гр-нського сусп., ефективній діяльності держ механізму. Для того щоб забезпечити режим законності, держава має створити основу для цього. Основою (або гарантіями) законності в державному управлінні слід визнати наявність: 1) певних економічних умов; 2) розвинутої політичної системи; 3) механізму соціального захисту населення; 4) науково обґрунтованої системи норм права, що відповідає вимогам часу й доступна для розуміння всіма суб'єктами держ управ-ня; 5) механізму примусу, який чітко працює в межах закону. Важливою умовою законності й дисципліни в державному управлінні слід визнати також високу правову культуру гр-н і апарату викон. влади, яка, в свою чергу, є наслідком загального рівня освіти та культури сусп.. Між собою законність і дисципліна співвідносяться як загальне й особливе. Законність також можна розглядати як статику (сукупність норм, законодавчих актів), дисципліну — як динаміку законності (певні дії з виконання вимог норм і законодавчих актів). Таким чином, законність і дисципліна — це обов'язкові риси правової держ., сукупність форм і методів держ управ-ня, які знаходять своє відображення в чинному законодавстві й за допомогою яких держава регулює взаємовідносини в суспільстві, досягається стан законослухняної поведінки об'єктів управ-ня.
|