Контроль у державному управлінні: поняття, зміст та види.

Контроль стає можливим завдяки наявності суб'єкта, об'єкта управ-ня й взаємозв'язку між ними. Відповідно, контроль як тип відносин є ставленням суб'єкта до власної діяльності або до діяльності інших суб'єктів з погляду дотримання певних норм. За допомогою контролю суб'єкт управ-ня одержує інформацію для корекції управлінської діяльності.

Суб'єктами контролю в державному управлінні виступають органи держ. влади й ОМС, відомчі органи, структурні підрозділи відзначених органів, громадські організації, колективні й колегіальні органи управ-ня тощо.

Об'єктами контролю є: цілі, стратегії, процеси, функції й завдання, параметри діяльності, управлінські рішення, організаційні формування, їхні структурні підрозділи й окремі виконавці. Взаємопов'язана сукупність контролюючого суб'єкта, контрольних дій і контрольованого об'єкта є організаційною системою контролю.

З погляду організаційного взаємозв'язку контролюючого суб'єкта й контрольованого об'єкта, як вже зазначалось, розрізняють такі види контролю: внутрішній (внутрівідомчий) і зовнішній (надвідомчий).

У державному управлінні розрізняють такі види контролю: управлінський і бюджетний.

Управлінський контроль — це процес спостереження і регулюв. діяльності органів держ. влади та органів місцевого самоврядування, їх матеріальних видатків з метою полегшення виконання організаційних завдань.

Бюджетний контроль здійснюється у формі різного роду перевірок з метою виявлення відповідності здійснюваних видатків попередньо затверджуваним кошторисам.

За етапами проведення контролю щодо часового його здійснення у процесі держ управ-ня розрізняють попередній, або превентивний, поточний, або оперативний, та підсумковий контроль.

Мета попереднього контролю полягає в попередженні та профілактиці можливих порушень. Він має забезпечувати ефективний добір людських, матеріальних і фінансових ресурсів, необхідних для нормального функціон-ня організації у процесі досягнення поставлених цілей

Поточний контроль відбувається безпосередньо у процесі роботи й передбачає регулюв. поведінки підлеглих, обговорення проблем, що виникають, виявлення відхилень від планів, інструкцій тощо. Поточний контроль дає більший ефект, ніж підсумковий, і дає змогу проводити сист.тичне оцінювання стану справ, їх регулюв. за допомогою цілеспрямованих заходів, які розробляються безпосередньо після виявлення відхилень від нормального стану.

Мета підсумкового контролю полягає у порівнянні одержаних результатів із запланованими та перевірці виконання рішень, винесених контролюючими органами.