Поняття нових та нововиявлених обставин: їх співвідношення.

Оскільки ЦПЗ не містить визначення «НО», в теорії та практиці цивільного процесу існують різні тлумачення НО, що призводить до помилок при їх застосуванні. На думку більшості науковців, під терміном НО слід розуміти юр. факти, що мають для справи суттєве значення, які існували в момент винесення рішення, але не були і не могли бути відомі ні заявнику, ні суду, що виконав всі вимоги закону по збору доказів та встановленні об’єктивної істини. У даному визначенні НО не врахована така важлива ознака, як виявлення цих обставин після набранням рішення законної сили. Тому докази, виявлені після розгляду справи свідчать про те, що обставини справи були досліджені не повно. Інші автори вважають, що НО – це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав та обов’язків осіб, які беруть участь у справі, але треба їх чітко відрізняти від доказів, цільове значення яких обмежується встановленням таких юридичних фактів.

Особливість інституту перегляду за НО полягає у відсутності судової помилки. На даній стадії цивільного процесу головне завдання суду встановити наявність чи відсутність НО. Треба також зауважити, що рішення, яке переглядається за НО, до виявлення та встановлення цих обставин вважається законним та обґрунтованим, оскільки воно відповідає фактам, що існували на момент винесення рішення чи ухвали.

Ломоносова: НО – це завжди суттєві для справи факти об’єктивної дійсності, що існували в період першого розгляду справи та винесення судового акту, які не були враховані в ньому через невідомість їх суду та позивачу з причин, що від них не залежить, а не в результаті помилки суду. Це факти, що стають відомими після набрання судової постанови законної сили, які можуть вплинути на її законність та обґрунтованість, істинність, на можливість захисту та здійснення передбачених та охоронюваних законом прав та інтересів. Але і в цьому визначенні наявні теж деякі недоліки, оскільки не зазначається, що нововиявлені факти мають бути доказані.

Отже, НО – це факти об’єктивної дійсності, що залишилися невідомими заявнику та суду при розгляді справи, які мають суттєве значення для вирішення справи, достовірно встановлені особливим процесуальним способом і є такими, що вказують на незаконність та необґрунтованість судових рішень, що набрали законної сили.

У зв'язку з цим уявляє інтерес розмежування питання про співвідношення понять «нововиявлені обставини» і «нові докази». З одного боку, слід зазначити, що нові докази у справі, виявлені після вступу в законну силу рішення, постанови або ухвали – це нові відомості про вже

досліджені судом факти (додаткові відомості про них, про їх зв’язок з іншими фактами або про окремі властивості і ознаки цих фактів). Але, з іншого боку, нововиявлені обставини є дійсно новими доказами, але відомостями про факти, події, що відбулися до прийняття рішення по справі, проте не були відомі заявникові та суду.