![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Основна частина ⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 2
4. Бесіда та слухання музики. Учитель: Чому людей, які співають власні пісні під гітару, часто називають саме бардами, а не інакше? Англійське слово bard — кельтського походження. Барди — це у давнину співаки-оповідачі у кельтських племенах, що проживали колись на території сьогоднішніх Ірландії та Шотландії. Ірландські барди могли бути і придворними, і мандрівними співаками. Акомпанували вони самі собі на струнному смичковому інструменті — кроті. Інструмент цей із трьома або шістьма струнами чимось схожий на маленьку ліру або російські гусла. Барди співали різні пісні: героїчні пісні-балади, релігійні, бойові, ліричні і сатиричні. Барди — мудрі поети-співаки, глашатаї істини, лицарі правди і добра, які надихали воїнів на великі подвиги і проголошували мир і любов. Роль цих співаків була величезною, як і повага, якою вони користувалися. Багато з кельтських вождів і королів із гордістю носили почесне звання барда. Існує переказ про те, як ворогуючі стани, готові до бою, під звуки ліри іменитого барда складали зброю і, прослухавши пісню, із ворогів перетворювалися на друзів. Часто співак-бард перебував у почті вождя або на службі у короля, але з часом барди все більше ставали незалежними професійними музикантами й оповідачами, вони могли мандрувати від двору до двору, вирушаючи туди, де їх краще приймали. У наш час бардами називають авторів-виконавців «авторської» пісні. У другій половині XX століття з'явилось нове культурне явище — авторська пісня, яка стала символом альтернативної культури. Річ у тому, що «глянсова» естрадна культура не відповідала вимогам і гострим питанням часу, тому автори намагалися донести думки і сподівання сучасних людей до суспільства. Так виникає сучасний монотеатр, в якому автор виконує одночасно ролі поета, композитора і виконавця. Пісні бардів широко розповсюдилися і стали популярними в СРСР у 1960-ті роки. Відтоді музичні смаки мінялися неодноразово. Народжувалися і сходили нанівець різні напрями в музиці, а бардівські пісні жили, не зраджували собі, коло їх прихильників розросталося. З'являлися нові автори, змінювалися теми пісень, зачіпалися сучасні проблеми. У чому полягає особливість авторської пісні? У довірливому, дружньому ставленні до слухачів, які не просто слухачі, а повноправні співучасники співу зі сцени. Бардівські пісні не примушують вас схоплюватися з місць, пританцьовувати, розмахувати руками, притоптувати в такт, як під час виконання поп- музики. Ці пісні закликають до співпереживання, до іронічного ставлення до багатьох явищ нашого життя, до любові до усього живого. Чим гострішими ставали проблеми суспільства — тим виразнішим ставав голос митця-барда. Саме таким поетом став для нашого часу Володимир Семенович Висоцький (1938—1980).
Важливе місце у творчості Висоцького посідають пісні про війну, про людей із плоті й крові, сильних і змучених, мужніх і добрих, яким можна довірити особисте життя і Батьківщину. Творче життя В. С. Висоцького пов'язане з Театром драми і комедії на Таганці у Москві (Росія). Сьогодні про Висоцького багато пишуть, про нього роблять телепередачі, знімають кінофільми, випускають платівки і книги. Поети, художники, композитори присвячують йому свої твори. Слова В.Висоцький його пісень викарбовують на мармурі обелісків на честь загиблих на фронтах Великої Вітчизняної війни. Ким він був передусім — актором, поетом чи співаком? Складно визначити. Можна впевнено стверджувати, що він був особистістю. Пісні Висоцького — ліричні, драматичні, сатиричні, про дружбу й війну, про любов і ненависть, про обов'язок, мужність, совість тощо. Люди, які слухали його пісні, були впевнені, що він особисто пережив усе те, про що писав. Сам Висоцький так говорив про авторську пісню: «Я хочу сказати й запевнити, що авторська пісня вимагає дуже копіткої роботи. Ця пісня весь час живе з тобою, не дає тобі спокою ані вдень, ані вночі». Висоцький написав понад 600 пісень, зокрема пісні до музичної казки Л. Керролла «Аліса в Країні див». Послухайте дві пісні — «Пісню про загублений час» та «Пісню про добро та зло» та дайте відповідь на запитання. (Питання для прослуховування) Над чим примушують замислитися ці пісні? Слухання «Пісні про загублений час» та «Пісні про добро та зло»В.Висоцького Учні: Над вічними питаннями та місцем людини в світі.
Слухання пісні «Місто золоте» Б. Гребенщикова Учитель: Рух авторської пісні подарував нам масу талантів, що досягли вершин, недосяжних для їх послідовників. Яскравим прикладом подібного Б. Гребенщиков дарування став Булат Шалвович Окуджава (1924—1997).
як текстів їхніх пісень — досконалої поезії, так і мелодій та дивовижно щирого й проникливого виконання. 5. Вокальна імпровізація-розспівування. Учитель: Пригадайте слова, пов’язані з темою нашого уроку, з творами, які ми слухали (пісня, жанр, бард…) Спробуємо заспівати власні мелодії з цими словами – по одному, ланцюжком. (Учні по одному імпровізують). 6. Розучування пісні «Музикант» Б.Окуджава. Учитель: У піснях Булата Окуджави відкриваються прості істини. Про що ці пісні? Про кохання, віру, дружбу, братерство, вірність, милосердя. А разом з тим якщо уважно вслухатися в його пісні, то можна почути і тривогу, і біль...
Учитель: Тепер послухайте пісню «Музикант». Чи може, на вашу думку, музикант «соорудить из души костёр»? (Учитель виконує пісню «Музикант»)
1. Музыкант играл на скрипке, я в глаза ему глядел. Я не то, чтоб любопытствовал, я по небу летел. Я не то, чтобы от скуки, я надеялся понять, Как умеют эти руки эти звуки извлекать. Из какой-то деревяшки, из каких-то грубых жил, Из какой-то там фантазии, которой он служил, Да ещё ведь надо в душу к нам проникнуть и поджечь... А чего с ней церемониться? Чего её беречь?
2. Счастлив дом, где пенье скрипки наставляет нас на путь И вселяет в нас надежду, остальное как-нибудь. Счастлив инструмент, прижатый к угловатому плечу, По чьему благословению я по небу лечу. Счастлив тот, чей путь не долог, пальцы злы, смычок остёр, Музыкант, соорудивший из души моей костёр! А душа (уж это точно), ежели обожжена — Справедливей, милосерднее и праведней она.
Учні: Так, може. Учитель: Який музикант оспівується у цій пісні? Учні: Дуже талановитий музикант. Робота над текстом. Вчитель пояснює незрозумілі слова. Учні за учителем промовляють текст в ритмі пісні, виділяючи головний наголос у фразі. Розучування мелодії. Мелодія вивчається репродуктивним методом фразами. Рух мелодії кожної фрази учні показують рукою. В процесі розучування звертається увага на чистоту відтворення мелодії, плавність при виконанні. Вивчається вся пісня.
|