Тема: трудовий договір

1 Опрацювати конспект лекцій по даній темі.

2. Опрацювати відповідну літературу

3. Відповісти на питання для самоперевірки і контролю по вказаній темі.

Конституція України в ст. 43 закріплює положення про свободу праці. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава гарантує рівні можливості у виборі професій і роду трудової діяльності.

Трудовий договір у системі трудового права займає центральне місце. Його можна розглядати в трьох аспектах:

як угоду про працю працівника;

як юридичний факт, що є однією з головних підстав виникнення і формою існування трудового право-відношення у часі;

як один із центральних інститутів трудового права, тобто систему правових норм, які регулюють укладення трудового договору, зміну трудового договору і припинення трудового договору. Кожний з цих аспектів необхідно розглянути окремо.

Стаття 21 КЗпП України визначає трудовий договір як угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньо­му трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором або угодою сторін.

Так як трудовий договір — це двостороння угода, то сторонами його є працівник і підприємство, установа, організація в особі власника або уповноваженого ним органу чи фізична особа.

Під змістом трудового договору розуміється сукупність його умов, які визначають права і обов'язки сторін. Залежно від порядку їх встановлення розрізнюють два види умов трудового договору:

а) безпосередні, що виробляються угодою сторін приукладенні трудового договору;

б) похідні, встановлені законодавством.

Умови, що виробляються самими сторонами (безпосе­редні), які домовляються, можна, в свою чергу, розділити на дві групи: необхідні, без яких трудовий договір не вважається укладеним і трудове право відношення не може виникнути, і додаткові (факультативні), необов'язкові для існування трудового договору.

Необхідні безпосередні умови трудового договору виробляються з питань:

1. Про факт саме прийняття на роботу громадянина і про місце роботи;

2. Про трудову функцію, яку буде виконувати той, що поступає на роботу в цьому підприємстві, установі, організації, тобто за якою спеціальністю і кваліфікацією (розрядом) він буде працювати або яку посаду буде займати;

3. Про час початку роботи (а при укладенні трудового договору на певний термін — також і про термін тривалості роботи).

Крім вказаних безпосередніх умов, в зміст деяких трудових договорів можуть включатися як необхідні умови, передбачені законодавством в загальному вигляді. Сторони конкретизують ці умови при укладенні трудового договору (наприклад, розмір заробітної плати).

До додаткових умов трудового договору відносяться: випробування при прийнятті на роботу, суміщення професій (посад), надання житлової площі та інші умови.

Трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі. Студентам необхідно вивчити ст. 24 КЗпП України і зупинитися на випадках, при яких дотримання письмової форми є обов'язковим.

У відповідності зі ст. 23 КЗпП трудовий договір може бути укладений на невизначений строк, тобто без вказівки строку його дії. При такому трудовому договорі трудові відносини продовжуються необмежений час і припинені можуть бути тільки у випадках і в порядку, передбачених законодавством. Отже, трудовий договір, укладений на невизначений строк, є з точки зору строку його дії основним і найбільш поширеним на практиці видом трудового договору. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, — також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Студенти повинні звернути увагу на ст. 25 КЗпП України, яка забороняє вимагати при укладенні трудового договору деякі відомості і документи.

При укладенні трудового договору може бути зумовлено угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Студентам необхідно вивчити ст. 26—28 КЗпП, знати строк випробування, яким категоріям працівників не встановлюється випробування при прийнятті на роботу, які наслідки при незадовільному результаті випробування.

Студенти повинні добре знати особливості окремих видів трудових договорів. Йдеться про особливості порядку їх укладення і змісту. Характеризуючи той або інший вид трудового договору, потрібно розкрити нормативну базу.

Відповідно до ч. З ст. 21 КЗпП особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законодавством.

Від звичайного трудового договору контракт відрізняється більш широким колом умов, які визначаються угодою сторін. Контракт дозволяє більш детально регламентувати трудові права і обов'язки працівника і власника або уповноваженого ним органу. Контракт завжди носить строковий характер, при цьому строк його дії визначається угодою сторін. Контракт завжди укладається в письмовій формі.

У п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. № 172 " Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору" передбачено, що контрактна форма трудового договору застосовується у ви­падках, прямо передбачених чинним законодавством щодо працівників, які працюють або працевлаштовуються за трудовими договорами на визначений строк або на час виконання певної роботи.

Власник або уповноважений ним орган може вимагати від працівника, який працює за трудовим договором, укладення контракту тільки в тому випадку, коли він відноситься до категорії працівників, які згідно з чинним законодавством працюють за контрактом (наприклад, керівники підприємств). Порушення цих вимог може бути підставою для визнання відповідно до ст. 9 КЗпП недійсними умов праці за контрактом, які погіршують становище працівника порівняно з законодавством України.