Писемного мовлення

Важливим компонентом високої культури писемного мовлення є правильна, вдала рубрикація тексту, тобто членування тексту на частини, графічне відділення однієї частини від іншої, а також використання заголовків, нумерацій тощо. Особливо важливою, часто вкрай необхідною для чіткого й повного сприйняття інформації є рубрикація текстів наукового та офіційно-ділового стилів.

Найпростішим і найпоширенішим видом рубрикації будь-якого тексту є виділення в ньому абзаців, тобто частин тексту, що виражають одну відносно закінченудумку. Графічно початок нового абзацу (нової думки) позначається відступом праворуч (3-5 знаків у машинописі) від початку рядка.

Правильне виділення та оформлення абзаців дає змогу читачеві точно й легко сприймати текст. Натомість про низьку культуру писемного мовлення укладача тексту свідчать непомірно великі блоки інформації, зведені в один абзац, невиділення графічно початку абзацу або оформлення кожного речення окремим абзацом.

Виділення більших структурних за змістом частин текстів різних стилів часто досягається за допомогою надання текстові загалом та окремим його частинам заголовків. Такий спосіб рубрикації поширений особливо в художньому та публіцистичному стилях. Заголовки часто використовують і при створенні текстів наукового та офіційно-ділового

Зауважимо, що в людському суспільстві взагалі і в окремих націй у різні історичні епохи складаються й діють усталені, загальноприйняті правила оформлення заголовків. Так, епохи Середньовіччя та Відродження відзначалися орієнтацією на великі заголовки, що вміщували максимум інформації про текст (частину тексту), який вони починали. Сучасні норми тяжіють до мінімальності заголовків.

А. П. Коваль вважає, що заголовок повинен: «точно відповідати змістові документа або його частини; бути логічно повноцінним – недвозначним і несуперечливим; бути по можливості якнайкоротшим».

Заголовок як засіб поділу тексту є необхідним компонентом традиційної системи рубрикації. Поруч із заголовками в цій системі активно застосовується і графічне або словесне найменування більших заабзац рубрик тексту (параграфів (§), розділів, частин) та їх нумерування.

У традиційній системі нумерацію частин тексту (нумерують тези, правила, пункти тощо) можна використовувати всередині абзаців для оформлення якихось переліків.

Вибір того чи того варіанта нумерації залежить від змісту, логічної структури тексту, його обсягу: у невеликому, простому тексті користуємося для рубрикації однотипними графічними знаками (літерами або цифрами), у більшому та складнішому за структурою вдаємося до використання графічних знаків різних типів. Необхідно пам’ятати, що, формуючи систему нумерації частин тексту, треба враховувати традиції, що склалися, і нумерувати найбільші, значні за обсягом частини (глави, розділи) римськими цифрами (І, II, Ш, IV), підрозділи в межах глав і розділів – арабськими (1, 2, 3, 4), пункти в межах розділів, параграфи – малими літерами в алфавітному порядку (а, б, в, г).

При оформленні переліків всередині абзацу (речення) використовують також спеціальний розділовий знак – тире, що починає кожен пункт переліку, або спеціальні вставні слова по-перше, по-друге і т. д. Нумеруючи рубрики, враховуємо такі правила:

– рубрики нумерують лише тоді, коли в них є хоча б два однорідні елементи переліку;

– однорідні засоби нумерації (слова, цифри, букви) застосовують тільки до однотипних частин;

– комбіновані способи нумерації вимагають точного дотримання правил нумерації.

5. Основні пунктуаційні правила перелічувальних конструкцій

Чіткість, зрозумілість і точність сприйняття тексту залежать і від дотримання пунктуаційних правил оформлення синтаксичних конструкцій з переліками.

Основні пунктуаційні правила перелічувальних конструкцій:

1. Після рубрик переліку, якщо вони не складні за будовою, ставимо кому; якщо ж ускладнені однорідними членами речення, вставними конструкціями, зворотами, ставимо крапку з комою.

2. У кінці рубрик переліку, коли вони досить поширені і кожна з них становить закінчене речення, ставимо крапку. Якщо окремі рубрики тексту, що починаються з абзаців (і нумеровані, і ненумеровані), закінчуються крапкою, то перше слово після двокрапки пишемо з великої літери.

3. Перед словами а саме, як-от та іншими, що стоять у реченні з однорідними членами після узагальнювальних слів, ставимо кому, а після них – двокрапку.

4. Позначення (нумерація) рубрик переліку може бути буквеним: а), б), в), цифровим: 1), 2), 3), словесним: по-перше, по-друге, по-третє. Після цих позначень може ставитися крапка, тоді речення починається з великої літери й закінчується крапкою. Але здебільшого буквені позначення подаються без крапки і після них перше слово переліку починається з малої літери, а цифрові позначки мають крапки після цифр без дужок. Словесна нумерація передбачає здебільшого завершення речення, крапку в його кінці, кому після вставного слова (по-перше, по-друге і т. д.).

6. Основні правила використання нової системи нумерації

Останнім часом значного поширення набула нова система нумерації частин тексту. Ця система передбачає використання лише арабських цифр і дає змогу обійтися без заголовків та інших засобів словесного або графічного виокремлення структурних частин тексту. Зручним у новій системі є також і те, що номер кожної рубрики містить повну інформацію про місце її у структурі розділу, глави, частини й тексту загалом.

Наводимо основні правила використання нової системи нумерації:

– кожна частина тексту, яка відповідає поняттям частина, розділ, пункт, підпункт, одержує свій номер;

– номери позначають лише арабськими цифрами;

– після кожної цифри ставлять крапку;

– номер кожної частини включає всі номери відповідних частин вищих ступенів поділу;

– номери найбільших за обсягом частин тексту – перший найвищий ступінь поділу – складаються з однієї цифри (1);

– на другому ступені поділу частини мають номери, що складаються з двох цифр (1.2);

– на третьому ступені поділу частини мають номери, що складаються з трьох цифр (1.1.3).

Дотримання в писемному мовленні рекомендованих норм та правил допоможе адресатові краще й точніше сприйняти переданий зміст, сприятиме швидшому й ефективнішому вирішенню ділових проблем.