Естетичне виховання учнів початкових класів в процесі вивчення природознавства

На сучасному етапі велика увага приділяється естетичному вихованню учнів, головне завдання якого - формування у дітей почуття прекрасного. Найкращим вихователем цих почуттів є природа. У процесі вивчення природи розкривається її краса й різноманіття. К.Д. Ушинський писав, що день, проведений дитиною серед гаїв, полів, вартий багатьох тижнів, проведених на навчальній лаві. Спілкування із природою навчить школяра слухати музику лісу: шелест листя, спів птахів, шум дерев, дзюркіт води, почувати різноманіття квітів, бачити красу й розмаїтість фарб - все це викликає естетичні переживання, не залишає дитячу душу байдужою.

У початкових класах необхідно в першу чергу звертати увагу дітей на красу форми, зовнішній вигляд рослини або тварини, особливості зафарблення, естетичні ознаки й на цій основі формувати в школярів конкретні знання й уявлення про явища природи. Наприклад, в 3 класі проводиться екскурсія в ліс або парк із метою спостереження за весняними, змінами в житті рослин і тварин. На самому початку екскурсії вчитель звертає увагу дітей на те, як перетворився парк навесні: листки дерев пофарбовані в яскраво-зелений колір, на березах з'явилися сережки й т.д.

Учитель пропонує школярам зупинитися й послухати шелест листів, а потім пояснити, чи є щось загальне в шелесті листів і тихій музиці. Потім він може запропонувати учням прочитати вірші про природу або зробить це сам.

Для естетичного виховання учнів немаловажне значення мають культура навчальної праці, чистота робочого місця, створення відповідних умов для роботи з об'єктами природи.

Акуратно виконана й красиво оформлена колекція комах або рослин допомагає дітям бачити не тільки результати своєї праці, але й одержувати від неї естетичну насолоду [4, 32-34].

Завдання екологічного виховання - формувати у школярів дбайливе відношення до природного середовища. Найважливішою частиною екологічного виховання школярів є природничо-охоронна робота. Вона містить у собі ознайомлення молодших школярів з рослинами й тваринами Червоної книги, виховання у дітей правил і норм поведінки в природі, виконання різноманітної посильної суспільно корисної роботи з охорони природи своєї місцевості. Завдання вчителя: простою доступною мовою пояснити й показати дітям на конкретних прикладах, що людина - це частина природи, без якої її життя неможливе. Наприклад, у процесі вивчення теми " Природа нашого краю. Найважливіші корисні копалини". На початку уроку вчитель повідомляє про видобуток корисних копалин і підводить учнів до висновку про значення корисних копалин у житті людини, потім звертається увага дітей на необхідність охорони корисних копалин. Після вивчення теми учні повинні засвоїти, що видобуток корисних копалин пов'язаний зі зміною й порушенням природного комплексу (найкраще це показати на прикладі місцевих кар'єрів під час екскурсій або при перегляді навчального фільму); тому видобуток корисних копалин проводиться планово, з урахуванням всіх особливостей даної місцевості. На таких прикладах формуються поняття про екологічну рівновагу й причини її порушення [4, 38].

Екологічне виховання в початкових класах у пов'язане з виконанням конкретної природоохоронної роботи: вивчення охоронюваних об'єктів своєї місцевості, суспільно корисна робота з вирощування рослин, догляд за тваринами, виготовлення й розвішування годівниць для птахів, догляд за молодими посадками в лісництвах, вивчення науково-популярної літератури, перегляд передач по природоохоронній тематиці, екскурсії в природу.

Необхідно виховувати в школярів правила й норми поведінки в природі, систематично й послідовно домагатися, щоб ці правила стали звичкою й переконанням. У всій навчально-виховній екологічній роботі важливо підкреслювати, що запаси природи обмежені, що всяке грубе втручання веде до забруднення води й повітря, скороченню й зникненню рослин і тварин.

Санітарно-гігієнічне виховання передбачає послідовне розширення гігієнічних знань учнів, у процесі навчально-виховної роботи, розвиток фізичної культури, виконання режиму харчування, проведення профілактичних заходів, що попереджають захворювання й травми. Завдання вчителя - навчити дітей стежити за собою, правильно мити руки, чистити зуби, зачісуватися й т.п.

З перших днів перебування дітей у школі необхідно виховувати їх так, щоб виробити позитивне відношення до праці, щоб праця для них була першою потребою й необхідністю. Велика увага приділяється трудовому вихованню в навчальному процесі. Тому навчання повинне будуватися так, щоб з першого уроку виховувати в школярів працьовитість. Працьовитість - це моральна риса особистості. Основною умовою формування й розвитку навчальної працьовитості є залучення школярів у різну навчальну працю.

Програмою визначений перелік умінь і навичок, якими повинні опанувати школярі в процесі навчання. Головна праця дітей - це навчальна праця. Майже всі уроки природознавства можна сполучати навчання із працею. Одним з видів навчальної праці є самостійна робота з підручником. Тому необхідно виробити в школярів уміння працювати з текстом, малюнками, завданнями, уміння виділяти з тексту головне, розділяти текст на окремі значеннєві частини, готувати відповіді на запитання, готувати розповідь або план розповіді по малюнку.

При організації навчальної праці вчителю необхідно враховувати індивідуальні особливості школярів, для цього варто готовити диференційовані завдання. Дотепер актуальні й сучасні висловлення К.Д. Ушинського про те, що " виховання не тільки повинне вселити вихованцеві повагу й любов до праці: воно повинне ще дати йому й звичку до праці, тому що ділова, серйозна праця завжди важка" [29, 301].

Велике місце в процесі навчання природознавству займає вироблення практичних умінь і навичок. Процес цей тривалий і вимагає систематичної й цілеспрямованої роботи. Наприклад, при вивченні пристрою й роботи термометра в учнів формуються вміння визначати різну температуру води, фіксувати результати роботи в " Щоденнику спостережень". На цьому ж уроці використаються наявні знання й уміння спостерігати за погодою. Учні " читають" записи з " Щоденника спостережень", і це дозволяє відпрацьовувати вміння визначати температуру " плюс" й " мінус", пояснювати, що виходить, наприклад, 10 градусів тепла й 10 градусів морозу й т.д.

На екскурсіях і практичних заняттях школярі вчаться орієнтуватися на місцевості, читати карту, наносити на неї природні об'єкти, самостійно виготовляти нескладні посібники: схематичні малюнки, гербарії, колекції, виконувати практичну роботу на учбово-дослідній ділянці.