Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Технологічні фактори
До технологічних факторів передчасного і аварійного обводнення свердловин відносимо: а) інтенсивність та тиск нагнітання води в пласт; б) режим експлуатації або темп відбирання рідини із сверд-
ловин; в) неякісне розмежування пластів під час цементування обсадних колон; г) наявність тріщин у цементному камені; ґ) дефекти експлуатаційної колони внаслідок корозії, пошкоджень у процесі експлуатації; д) ступінь розкриття пласта перфорацією; є) відстань від нижніх отворів перфорованого інтервалу до рівня водонафтового або водогазового контакту; є) необгрунтоване виконання робіт з інтенсифікації припливу нафти та газу (гідравлічний розрив пласта, солянокислотне оброблення та інші) [104]. До основних технологічних факторів, що впливають на обводнювання свердловин, відносять інтенсивність запомповування води в пласт і її розподіл по покладу [179]. Від характеру розподілу об'ємів запом-повуваної води по площі покладу залежить конфігурація фронту витіснення. Отже, розміщувати додаткові нагнітальні свердловини на останніх стадіях розробки покладу і перерозподіляти об'єми запомповуваної води в існуючі нагнітальні свердловини необхідно з урахуванням стану та перебігу в часі обводнювання окремих свердловин і біжучого положення фронту витіснення. На обводнювання свердловин значний вплив виявляє тиск нагнітання, підвищення якого призводить до розкриття природних тріщин у пласті і утворення нових [179]. Тиск нагнітання в більшості сягає 20-25 МПа. Встановлення оптимальної величини тиску нагнітання для кожного родовища є одним із резервів запобігання передчасного обводнення свердловин. На обводнювання впливає режим експлуатації свердловини або, точніше, темп відбирання рідини і газу з неї. Від величини відбору залежить характер стягування контурів нафто- чи газоносності і швидкість утворення конусів підошовної води у водоплаваючих покладах [179]. Відносно впливу темпів відбирання на обводнювання свердловин існують різні точки зору. Одні дослідники вважають, що в разі обмеження відбирання рідини темп обводнювання знижується. На думку інших, обмеження відбирання не знижує темпу обводнювання. Очевидно, обидва висновки є результатом аналізу частинних випадків, тобто умов конкретних покладів. У загальному випадку інтенсивність обводнювання повинна залежати від темпів відбирання рідини і газу, що підтверджується хоч би конусоутворенням підошовної води. Оптимальна інтенсивність відбирання для конкретного покладу повинна встановлюватися залежно від біжучого положення контуру нафтоносності і на основі даних дослідних робіт з форсованого відбирання рідини, тобто шляхом зіставлення перебігу в часі обводнювання дослідних свердловин із свердловинами, які працюють у звичайному режимі і розташовані на великій відстані від дослідних (поза областю взаємовпливу свердловин).
Вплив темпу відбирання може залежати від розташування свердловин на структурі, від відносної величини депресії тиску, від ступеня обводненості продукції (стадії розробки), колекторських властивостей пласта, ступеня його розкриття тощо. У разі площового заводнення, якщо пласт є однорідним і нагнітальна свердловина знаходиться в центрі між видобувними свердловинами, то переміщення води і темп обводнювання свердловин характеризуються як об'ємом запомповування, так і об'ємом відбирання рідини із видобувних свердловин. В однорідному пласті вода швидше надходить у ту свердловину, відбір рідини із якої є більшим, або більша різниця вибійних тисків нагнітальної і цієї свердловин. У неоднорідному пласті ще треба враховувати і величину фільтраційного опору між цими свердловинами, оскільки вода проривається в напрямі меншого фільтраційного опору. У разі законтурного і рядного внутрішньоконтурного заводнень інтенсивність обводнювання характеризується темпом і об'ємом запомповування води, а також розподілом води між окремими блоками (більше або менше) і відборами рідини із видобувних свердловин. Внаслідок різних втрат тиску в розвідних водоводах від одної кущової насосної станції в нагнітальних свердловинах створюються різні репресії тиску, а це супроводжується нерівномірним заводненням пласта. Характер обводнювання свердловин залежить також від їх взаємодії в процесі експлуатації [179]. Зміна режиму роботи або зупинка одних свердловин може призвести до різкої зміни обводненості інших, близько розташованих (сусідніх) свердловин внаслідок перерозподілу фільтраційних потоків між свердловинами. Однак практичних рекомендацій щодо керування інтерференцією свердловин досі не існує, хоч виконано багато теоретичних робіт з цього питання. Вплив густоти сітки свердловин на їх обводнювання також ще вивчається. У загальному випадку, теза - чим густіша сітка свердловин, тим менша обводненість видобуваної продукції - мабуть є справедливою, оскільки в кінцевому результаті ущільнення сітки збільшує коефіцієнт охоплення покладу витісненням, що призводить до зменшення темпу обводнювання свердловин. Однак, характер впливу густоти сітки свердловин залежить від умов конкретних родовищ [179]. Багато свердловин обводнюються підошовними водами в процесі освоєння зразу ж після буріння або в перші місяці експлуатації. Неякісне розмежування пластів під час цементування обсадних колон є одною з основних причин видобування великої кількості пластової води [179]. Причини низької якості розмежування пластів зумовлені наявністю на стінці свердловини глинистої кірки, невитісненого глинистого розчину і невідповідністю ряду фізико-хімічних властивостей тампонаж-
ного цементу вимогам якісного розмежування пластів у нафтових і газових свердловинах. Основними з них є наступні (див. рис. 1.10): а) седиментаційна нестійкість цементного розчину; б) висока фільтра-товіддача розчину; в) контракційна властивість розчину, що твердне, -каменю; г) низьке зчеплення каменю з глинистими породами; ґ) тріщи-ноутворення в камені при перфорації, розбурюванні та інших динамічних навантаженнях (високий динамічний модуль пружності); д) низька хімічна стійкість каменю в середовищі агресивних пластових вод [408]. Поширеною причиною обводнювання свердловин є перетікання води з вище- або нижчезалеглих водоносних пластів, тобто обводнювання „чужими" водами внаслідок негерметичності цементного каменю за експлуатаційною колоною [179], пропускання цементним стаканом у нижній частині колони, негерметичності різьових з'єднин і пошкодження експлуатаційної колони. Такий вид обводнення можна виявляти за різким зростанням вмісту води в продукції свердловини, а також за результатами спеціальних геофізичних досліджень і за даними аналізу зміни складу води. Шляхами аварійного обводнювання „чужими" (верхніми, проміжними, нижніми) водами можуть бути тріщини і різні канали в цементному камені за обсадною колоною труб, канали між трубами і цементним каменем та між породою і цементним каменем. Це ж стосується обводнення і підошовною водою в шарувато-неоднорідному пласті. Тобто тут мають місце заколонні перетікання води. Прориви „чужих" вод є небезпечними для покладу. Якщо пластовий тиск водяного пласта є вищим, ніж у продуктивному (нафтовому, газовому) пласті, то після прориву чужої води свердловину не можна зупиняти для уникнення проникання цієї води в продуктивний пласт. У такому разі необхідно або продовжувати її експлуатацію з метою дренування водоносного пласта і застереження надходження води у продуктивний пласт, або ліквідувати прорив води. Значний вплив на настання моменту початку надходження води і величину обводненості мають метод і технологія розкриття продуктивного пласта. На характер обводнювання свердловин, очевидно, повинен впливати і ступінь розкриття пласта перфорацією, зокрема віддаленість нижніх отворів перфораційного інтервалу від водонафтового (ВНК) і газоводяного (ГВК) контактів. Нафтоводоносний інтервал розкривають, як правило, тільки на ділянці нафтових пропластків (здійснюють перфорацію зацементованої обсадної колони труб), але пласти можуть бути розкриті і по всій товщині. Якщо однорідний пласт з підошовною водою розкритий частково тільки в нафтовому інтервалі, то під час експлуатації свердловини утворюється конус підошовної води, висота і радіус основи якого визначають-
ся, в основному, величиною депресії тиску. Якщо із нафти ще й виділяється газ (тиск є меншим тиску насичення нафти газом), то додатково зростає фільтраційний опір нафтонасиченої частини і лійка депресії тиску є крутішою. У випадку наявності нафто- і водоносних пропластків, розділених в околиці свердловини малопроникною або непроникною перемичкою невеликої товщини, основа конуса підошовної води значно збільшується і темп обводнення є дуже малим. Але, якщо рухомість води істотно перевищує рухомість нафти, то може мати місце значне відтіснення нафти із привибійної зони конусом підошовної води. Якщо обводнювачем став середній пропласток, то за умови практичної відсутності непроникних перемичок між пропластками приплив нафти із верхнього нафтового пропластка різко зменшується внаслідок утворення конуса води, а в нижньому пропластку значно проявляється негативний ефект гравітаційного осідання води. В анізотропних пластах залишення неперфорованої товщини в нафто-чи газонасиченій ділянці пласта може виявляти позитивну роль, оскільки тоді уповільнується процес утворення конусів води. У загальному випадку невелика відстань від перфораційних отворів до ВНК чи ГВК сприяє швидкому обводнюванню свердловини [179]. Під час перфорації експлуатаційної колони, особливо в пізні терміни тужавіння цементного каменю або у випадках використання цементу, який дає крихкий камінь, за колоною утворюється сітка тріщин [179]. За малих відстаней між перфораційними отворами і ВНК (ГВК) тріщини можуть поширюватися до ВНК (ГВК) і ставати шляхами інтенсивного обводнювання свердловин. Діяння на привибійну зону з метою її очищення і збільшення продуктивності свердловин за несприятливих умов може призвести до зростання інтенсивності їх обводнювання через канали порушення герметичності цементного каменю [179]. Такі наслідки можуть проявитися в разі застосування як фізичних методів (гідравлічний розрив пласта, створення миттєвих високих депресій тиску, віброоброблення, теплове оброблення), так і хімічних та фізико-хімічних методів (кислотне оброблення, запом-повування поверхнево-активних речовин тощо) без урахування технічного і технологічного стану свердловини і за необгрунтованого вибору режимних параметрів технології їх виконання. Отже, із урахуванням особливостей експлуатації і технічного стану свердловин як споруд шляхами передчасного чи аварійного їх обводнення можуть бути (рис. 1.16) [392]: 1) тріщини і канали в цементному стакані на вибої свердловини, через які надходить вода нижнього водоносного пласта;
2) отвори фільтра, через які надходить підошовна чи контурна вода разом з нафтою (чи газом), внаслідок встановлення нераціональних технологічних режимів експлуатації видобувних і нагнітальних свердловин, взаємодії свердловин при різній густоті сітки їх розміщення; 3) наскрізні канали (дефекти) в експлуатаційній колоні труб (тріщини, раковини в металі, негерметичні різьові з'єднини), які виникають у разі неякісного і неповного цементування обсадних труб, корозії колони під діянням мінералізованих пластових вод, котрі омивають її, в процесі освоєння свердловин або при поточному і капітальному ремонтах; 4) незацементований заколонний простір або тріщини в заколонному цементному камені та інші канали в заколонному об'ємі, коли вода верхніх чи середніх водоносних пластів може і не надходити всередину експлуатаційної колони, але внаслідок контактування її із зовнішньою поверхнею труб експлуатаційної колони призводить до корозії металу, негерме-тичності колони і наступного надходження чи перетікання води із одного пласта в інший (у водяний із нижчим зведеним тиском або в нафтовий) чи у свердловину. Рис.1.16- Можливі шляхи руху пластових вод при експлуатації свердловини: / - продукція свердловини; // - вода; 111 -нафта в ізольованому пласті; IV - вода в ізольованому пласті; А - перетікання води між пластами; В - прорив верхніх вод через дефект в експлуатаційній колоні; С- прорив верхніх вод через дефект у цементному камені; D -підошовні води; Е - нижні води, що надходять через дефект у цементному стакані; 1- верхній водяний пласт з низьким зведеним тиском; 2- верхній високонапірний пласт; 3 -нафтовий пласт, який експлуатується в даній свердловині; 4 - нижній ізольований нафтовий пласт; 5 - нижній водяний пласт
Отже, сукупність дії названих геологічних і технологічних чинників зумовлює неминучість обводнення пластів та свердловин внаслідок [408, 499]: а) піднімання поверхні водонафтового (газоводяного) контакту в зону експлуатаційного фільтра; б) підходу нагнітальних або контурних вод до фільтра експлуатаційних свердловин підошовною частиною колектора або найпроникнішими прошарками та тріщинами; в) локального підтягування підошовної води і утворення конуса обводнення; г) надходження води з верхніх, середніх або нижніх горизонтів через отвори порушення суцільності в експлуатаційній колоні і в заколонному цементному камені, а також через пустотний простір між гірськими породами та цементним каменем або між обсадною колоною та цементним каменем.
|