Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Класифікація ремонтно-ізоляційних робіт
Класифікація ремонтно-ізоляиійних робіт за призначенням
Згідно з галузевим класифікатором ремонтних робіт у свердловинах (капітальних ремонтів свердловин) [230] до ремонтно-ізоляційних робіт (PIP) відносять (табл. 1.20): 1) відключення окремих обводнених (вироблених) інтервалів пласта і про-пластків об'єкта експлуатації, незалежно від їх місцезнаходження по товщині і характеру обводнювання (підошовна вода, контурна, запомповувана); 2) відключення окремих пластів; 3) відновлення герметичності цементного кільця за експлуатаційною колоною; 4) нарощування цементного кільця за експлуатаційною або проміжною колоною і кондуктором. Мета виконання цих робіт полягає в усуненні обводнювання свердловин діянням на продуктивний пласт чи пропласток та нафтогазово-допроявів на поверхні. Ці роботи розглядаються як боротьба і обвод-
Таблиця 1, 20- Класифікація капітальних ремонтів свердловин
нюванням свердловин, коли герметичність експлуатаційної колони труб не порушена. Два останні види PIP пов'язані з повторним розмежуванням пластів (після первинного цементування), у результаті якого ізолюються наявні або потенційні канали перетікання пластових флюїдів заколонним простором вздовж свердловини. Перетікання флюїдів заколонним простором можуть відбуватися як по всій площі поперечного перерізу кільцевого простору (у свердловинах, у яких цементний розчин не було піднято на проектну висоту), так і по його частині (у випадку, коли з ряду причин виникло порушення суцільності цементного кільця або є зазори між ним і стінками обсадної колони труб та породою). У першому випадку виконують роботи четвертого виду, а в другому - третього. Технологічно близькими до ремонтно-ізоляційних робіт є роботи з вирівнювання профілю приймальності в нагнітальних свердловинах, що відносяться до групи робіт з обробляння привибійної зони. Вирівнювання профілю приймальності в нагнітальних свердловинах, як і профілю припливу до видобувних свердловин, здійснюється шляхом обмеження витрати рідини через одні вузькі інтервали чи збільшення витрати через інші інтервали перфорованої товщини пласта, а найкращі результати досягаються в ході комплексного діяння обома методами. Технологічно і за своєю суттю близькими є також роботи із створення потокоскеровуваль-них бар'єрів у міжсвердловинних зонах пласта. Обмеження витрати рідини є роботами з відключення окремих обводнених інтервалів пласта, тому ці роботи розглядаємо в одному розділі. Усунення негерметичності експлуатаційної колони (ремонтно-віднов-лювальні роботи), з якою пов'язане аварійне обводнення свердловин, також за отримуваними результатами відноситься до ремонтно-ізоляційних робіт і розглядається в даній роботі (див. табл. 1.20). Призначення ремонтно-ізоляційних робіт - це забезпечення оптимальних умов розробки продуктивного пласта (або декількох пластів) і роботи окремих свердловин, досягнення запроектованого (максимального) вироблення запасів нафти (газу) [104]. Класифікація ремонтно-ізоляційних робіт за вимогами раціонального природокористування
З урахуванням характеру невідповідності конструкції свердловини існуючим умовам її експлуатації і вимогам повноти вироблення продуктивних пластів PIP ділять на дві групи: технологічні і аварійно-відновлювальні (рис. 1.27). До технологічних робіт відносимо PIP, які зумовлені вимогами технології розробки продуктивних пластів і родовища в цілому з позицій ресурсо- і енергоощадження, а саме: 1. PIP з відключення окремих обводнених (вироблених) інтервалів пласта у видобувних свердловинах незалежно від їх місцезнаходження по товщині і характеру обводнювання (підошовною водою, контурною, запомповуваною), з регулювання нагнітання води по товщині пласта у водонагнітальних свердловинах. Необхідність виконання цього виду робіт зумовлюється неоднорідною геологічною будовою і нерівномірним виробленням та обводненням продуктивних пластів по товщині. Робо ги виконують у неоднорідних пластах з метою забезпечення нормальних умов їх вироблення по всій товщині, повноти вилучення нафти і газу із надр.
2. PIP з відключення окремих пластів. Необхідність виконання PIP даного виду виникає у видобувних і водонагнітальних свердловинах, які одночасно експлуатують декілька пластів. Відмінності в геологічній будові пластів (товщина, колекторські властивості) зумовлює нерівномірність їх вироблення (обводнення) і, таким чином, необхідність відключення кожного виробленого (обводненого) пласта з метою забезпечення нормальних умов вироблення решти пластів, енергоощадження при видобуванні обводненої продукції. Ізоляцію обводненого перфорованого пласта можна здійснювати тільки у випадках його повного обводнення, виснаження природних ресурсів нафти і газу і економічної недоцільності на даному етапі подальшої експлуатації [168]. 3. PIP із створення потоковідхилювальних бар'єрів у міжевердловин-них зонах пласта. Необхідність виконання таких робіт зумовлюється потребою забезпечення максимально можливої повноти вилучення нафти і газу із покладу (ресурсоощадження) і зменшення витрат та енергії, потрібних для видобування на поверхню, транспортування, підготовляння до кондиції і зворотнього запомповування води, яка нефективно і марно циркулює по промитих зонах продуктивного пласта (енергоощадження). До аварійно-відновлювальних робіт відносяться PIP, які зумовлені аварійними ситуаціями в процесі експлуатації та ремонту свердловин, недоліками та дефектами в їх конструкції, вимогами з охорони надр і навколишнього середовища, а саме: 1. PIP з виправлення неякісного цементного кільця (з усунення між-пластових перетікань). Необхідність виконання PIP цього виду зумовлена невідповідністю якості тампонування обсадної колони умовам експлуатації свердловини, що є наслідком як одержання неякісного цементного кільця в ході проведення тампонування, так і руйнування кільця в процесі експлуатації свердловини. 2. PIP з усунення порушень герметичності обсадних колон. Необхідність виконання цих робіт зумовлена порушенням герметичності обсадної колони труб внаслідок невідповідності конструкції свердловини умовам її експлуатації (тампонування обсадної колони не по всій довжині, використання для заводнення корозійних стічних вод, підвищення тиску нагнітання і пластового тиску тощо). 3. PIP із нарощування (допіднімання) цементного кільця за обсадною колоною і кондуктором. Необхідність виконання цих робіт у першу чергу диктується вимогами з охорони надр і навколишнього середовища (запобігання перетікань пластових і запомповуваних рідин із пласта в пласт і виходу їх на поверхню). Іноді ці роботи виконують одночасно з усуненням порушень герметичності обсадної колони. 4. PIP із кріпленням слабкозцементованих порід у привибійнііі зоні пласта. Необхідність виконання таких робіт зумовлена механічним порушен-
ням стану привибійної зони пласта і порушенням нормального режиму експлуатації обводнюваних свердловин. Селективні і неселективні методи ремонтно-ізоляційних робіт За характером дії ізоляційного матеріалу всі методи обмеження припливу пластових вод із продуктивного пласта у свердловини умовно поділяються на селективні та неселективні [179]. До селективних відносять методи, які забезпечують вибіркове зниження проникності лише водонасичених інтервалів при надходженні ізоляційного матеріалу в пласт по всій його товщині [36]. Методи даної групи основані на використанні селективних властивостей самих ізоляційних реагентів відносно пластових вод і нафти та характеру насиченості породи нафтою, газом або водою (табл. 1.21). Частина з них передбачає використання речовин, які в результаті хімічних і фізико-хімічних процесів вибірково закупорюють лише водона-сичений поровий простір завдяки їх розчинності в нафті і нерозчинності у воді (селективні матеріали). Більшість таких матеріалів - це перенасичені розчини з твердих вуглеводнів (парафін, церезин, озокерит) у гасі, стеаринова кислота, відходи виробництва поліетилену, смоляні полімери, мі-целла, полімери типу водних дисперсій латексу, милонафту, кополімерів акрилової і поліакрилової кислот або органічних сполук кремнію. Суть таких робіт базується на використанні полімерних матеріалів типу водних дисперсій латексу, милонафту, кополімерів акрилових і поліакрилових кислот або органічних сполук кремнію та інших речовин, які при контактуванні з мінералізованою пластовою водою, котра містить іони полівалентних металів, осаджуються та утворюють екран на шляху водо-припливів, а в нафтовому середовищі зберігають свої початкові фізичні властивості. Друга частина методів цієї групи грунтується на використанні несе-лективних ізоляційних реагентів, які нерозчинні в нафті, але взаємодіють із водою або набухають у середовищі води і утворюють осади, котрі закупорюють породу лише у водонасичених інтервалах пласта (матеріали селективного діяння). Тут вода є реагентом для утворення закупорювальної маси, а до таких матеріалів цієї частини відносяться солі тривалентного заліза, водорозчинні натрієві солі КМЦ, двоокиси, водорозчинні натрієві солі органічних кислот [499]. Дія цих реагентів базується на проходженні обмінних реакцій з солями пластових вод, реакцій гідролізу, процесів каогуляції та флокуляції під час змішування з пластовою водою, висолюванні полімерів, набуханні матеріалів та зниженні розчинності. В основі третьої частини селективних методів водоізоляційних робіт лежить так званий гідродинамічний фактор селективності (вибірковості),
Таблиця 1.21- Селективні методи ізоляції контурних і підошовних вод
*Спільний основний недолік –велика витрата матеріалів
коли неселективні матеріали, які добре фільтруються в пласт, проникають переважно у високопроникні, обводнені ділянки пласта. Вибірковість надходження водоізоляційного матеріалу у водонасичену частину пласта пояснюється багатьма дослідниками [500] тим, що він є водним розчином, емульсією або суспензією, які споріднені з пластовою водою, і враховується прояв поверхневих та капілярних сил. Але, оскільки пряме контактування водоізоляційного матеріалу з різними пластовими флюїдами через попереднє запомповування порції буферної рідини (чи рідини глушіння) утруднене, вплив поверхневих сил є нестійким. Ефект Жамена також не може обмежити фільтрацію реагента в нафтовий інтервал, так як для цього необхідно виникнення розвинутого фунікулярного режиму фільтрації, що не проявляється в привибійній зоні при радіусах зони оброблення 1-10 м. Тиск запомповування на декілька порядків перевищує капілярний тиск, то і градієнт останнього не обмежує надходження реагенту в нафтову частину привибійної зони. Основними чинниками; які забезпечують проникання реагенту у водонасичений інтервал, є відмінності у в'язкостях (у т. ч. і структурно-механічних властивостях) нафти і води та проникностях нафтової і водонасиченої товщ пласта (див. вище аналіз процесу витіснення нафти водою та умову стійкості руху межі поділу). У будь-якому разі під час запомповування частина реагенту неминуче потрапить у нафтові інтервали, які біля стовбура свердловини на момент оброблення обов'язково мають підвищену водо-насиченість. Тому неправомірною є надія на властивість водоізоляційного матеріалу не „схоплюватися" в нафтонасичених інтервалах, тобто не можна гарантувати збереження припливу нафти при запомповуванні не-селективних водоізоляційних реагентів. Вибірковість тампонування водопровідних каналів визначається перш за все нерівномірністю проникання водоізоляційного матеріалу в нафто- і водонасичені інтервали, а також технологічними особливостями оброблення та освоєння свердловин. Звідси слідує, що при радіусах оброблення водонасичених інтервалів до 0, 5-1 м можна очікувати майже повне поглинання водонасиченою частиною водоізоляційного матеріалу при відношенні динамічних коефіцієнтів в'язкостей нафти і води μ ≥ 2 та в'язкості матеріалу, меншої за в'язкість нафти, особливо за умови співвідношення коефіцієнтів проникностей водяної і нафтової частин кв/ки > 1, що практично завжди виконується [500]. У випадку необхідності створити більшу зону оброблення рекомендовано [500] пуск свердловини в роботу після оброблення проводити в момент, коли в'язкість водоізоляційного матеріалу в пласті зросте в 10-100 раз, але текучість його ще збережеться, що забезпечить очищення нафтової частини пласта від водоізоляційного матеріалу і відновлення із неї припливу нафти. При цьому на момент закінчення витіснення
із нафтонасиченого інтервалу об'єм матеріалу (реагенту), який залишився у водонасиченій частині інтервалу продуктивного пласта, повинен стати нерухомим, а тому депресію тиску на пласт необхідно встановити таку, за якої не буде виноситися залишений матеріалу, що практично трудно піддається технологічному контролю. Об'єм реагенту, який виноситься із пласта у свердловину, можна зменшити за рахунок прояву різних початкових (граничних) перепадів тисків, які створює ізоляційний матеріал відповідно у водяній і нафтовій частинах інтервалу пласта, або розсіюванням ізоляційного матеріалу шляхом проштовхування його в глибину пласта (понад 2-3 м) [500]. Перспективним вважається напрямок, який оснований на використанні тампонажного матеріалу, котрий володіє селективними властивостями відносно нафти і пластових вод. Зниження проникності лише водонасиченої частини пласта при цьому передбачається за рахунок утворення закупорювальної маси в результаті взаємодії реагента з водою, яка міститься в пористому середовищі, або розкладання її в нафтовому середовищі, але реакція хімічних реагентів відбувається миттєво і тільки на контакті, що зумовлює безрезультатність. Як селективний водоізоляційний матеріал можна використовувати реагенти, що володіють достатньою фільтрівністю в пори пласта. Поєднання селективності ізоляції тільки шляхів водоприпливів і фільтрівності тампонажного матеріалу дає змогу виключити велику кількість операцій, пов'язаних із дослідженнями свердловин для встановлення інтервалу обводнення, намиванням та розбурюванням тимчасових мостів для забезпечення поінтервального запомповування, повторним розкриванням нафтонасиченої частини пласта, а у ряді випадків - з витягуванням підземного обладнання [408]. Недоліки селективних методів водоізоляції зумовлені самими принципами, закладеними в їх основу, а саме: 1) для створення водоізолювальних екранів, пропластків, які забезпечують ефективну водоізоляцію, необхідно запомповувати великі об'єми ізоляційного реагенту, оскільки нагнітання передбачається загалом по всій товщині пласта; 2) при використанні селективних ізоляційних матеріалів відновлення проникності нафтонасиченої частини пласта передбачається за рахунок розчинення осаду, що випав у пластовій нафті, а за умов повного закупорювання породи розчинення осаду буде визначатись повільними дифузійними процесами, які характеризуються виключно малими швидкостями перебігу: 3) при використанні неселективних ізоляційних реагентів випадання закупорювального осаду можливе лише на контакті їх з водою, а не по всьому об'єму запомповуваного реагенту;
4) при використанні цих же неселективних ізоляційних реагентів можливим є зниження проникності і нафтонасичених частин пласта через наявність у них води (залишкової чи тієї, яка проникла в процесі буріння, експлуатації, промивання свердловини і т. д.). На неможливість ізоляції водоприпливів шляхом послідовного запомповування в пористе середовище речовин, котрі реагують з пластовими водами або між собою з утворенням закупорювальних осадів, вказується в ряді робіт [5]. У роботі [407] на основі лабораторних досліджень показано „безперспективність розробки методів селективної ізоляції, основаних на використанні ізолювальних реагентів, котрі втрачають здатність закупорювання нафтонасичених інтервалів за рахунок їх змішування з пластовою нафтою" (переклад наш). Розглянуті методи ізоляції призначені, перш за все, для закупорювання проникних пластів, представлених пористими колекторами. Виходячи з цього, ізоляційні реагенти для здійснення цих методів повинні бути істинними або колоїдними розчинами, володіти здатністю фільтруватись у пористе середовище на великі відстані. Використання таких реагентів для ізоляції тріщин (ізоляція проникних пластів, представлених тріщинуватими колекторами, виправлення неякісного цементного кільця і т. д.) ускладнене у зв'язку з доброю їх фільтрівністю. За таких умов слід використовувати реагенти з обмеженою фільтрівністю - в'язкі рідини або зависі (табл. 1.22). Методи ізоляції цієї групи, які зокрема, основані на використанні водних суспензій цементу, є першими серед методів ізоляційних робіт взагалі. З метою підвищення рухомості водоцементних суспензій проводили дослідження з вивчення можливості використання для їх приготування тонкодисперсного цементу, а також гідрофільної нафтової емульсії. Емульсійно-цементні суспензії на основі гідрофільної нафтової емульсії володіють найменшою водовіддачею. Цементний камінь із таких суспензій утворюється в результаті гідратації цементу за рахунок води, що входить до складу емульсії. Відмінною особливістю цементних суспензій на вуглеводневій основі є їх селективність - утворення цементного каменю лише в умовах заміщення вуглеводневого дисперсійного середовища суспензії (нафта, дизельне пальне, гас) водою. Саме ця властивість послугувала основою постановки досліджень з вивчення можливості їх використання для виправлення неякісного цементного кільця, для ізоляції обводнених слабкозцементованих пластів, а також для створення водоізолювальних екранів-тріщин. Неселективні методи грунтуються на одночасному або послідовному запомповуванні в пласт декількох (два, три і т. д.) неселективних
Таблиця 1.22 - Методи виправлення неякісного цементного кільця та закупорювання тріщин
ізоляційних матеріалів і реагентів, здатних у результаті хімічної взаємодії між собою або фізико-хімічних перетворень отриманих сумішей (табл. 1.23) утворювати міцні і нерозчинні ні у воді, ні в нафті ізоляційні структури (осад) [36]. Застосовуються різні модифікації методів цементних заливань, створення пробок („мостів") та водоізоляційних екранів для запобігання проривань у свердловину конуса підошовної води і т. д. Крім цементних суспензій, для реалізації цих методів використовують також різні смоли (ТСД-9, ТС-10, МФС), гіпано-формалінові суміші, суспензії глини та інш. Перевага неселективних методів ізоляції над селективними перш за все полягає в зменшенні витрати ізоляційного реагента, оскільки його запомповування повинно проводитись у суворо вибраний інтервал пласта обмеженої товщини. Однак саме остання обставина визначає в даний час основні труднощі в здійсненні методів даної групи, котрі полягають в необхідності: 1) отримання точних даних про характер обводнювання пласта по його товщині; 2) наявності якісного цементного кільця за експлуатаційною колоною; 3) забезпечення запомповування ізоляційного реагента в чітко вибраний для ізоляції інтервал пласта, тобто необхідність забезпечення надійного відокремлення водо- і нафтонасиченого інтервалів [36]. Неселективні методи ізоляції, котрі передбачають закупорювання пористого середовища осадом, який утворюється в результаті змішу- Таблиця 1.23 - Неселективні методи ізоляції контурних і підошовних вод
* Спільний основний недолік: трудність виділення та відокремлення водо- і нафтонасичених інтервалів
вання двох і більше реагентів при послідовному їх запомповуванні в пласт, характеризуються тим же недоліком, що і селективні методи, основані на отриманні осаду при змішуванні ізоляційного реагенту з пластовою водою, - утворення закупорювального осаду лише на контакті останніх, а не у всьому об'ємі. Окрім того, об'єм отриманого осаду при застосуванні багатьох із таких методів є недостатнім для надійного закупорювання пористого середовища. За даними окремих робіт, для зниження коефіцієнта проникності породи до нуля об'єм закупорювального осаду повинен бути не меншим 30-35% об'єму порового простору породи. З цієї точки зору перевага надається застосуванню методів, основаних на використанні ізоляційних реагентів, які є гомогенними рідинами, що приготовлені на поверхні, запомповані в пласт у готовому вигляді та набувають неплинного стану по всьому об'єму. Серед методів цього напрямку найбільш прийнятними є методи, які основані на використанні золю кремнієвої кислоти і в ще більшій мірі синтетичних смол. Серед останніх найперспективнішими можуть бути визнані смоли, що володіють малим динамічним коефіцієнтом в'язкості під час запомповуван-ня їх у пласт, та тверднуть, перетворюючись з часом у твердий і міцний полімер. Такі властивості синтетичних смол дають змогу використовувати їх в процесі виконання всіх видів ізоляційних робіт: створення водоізолювальних екранів-пропластків, екранів-тріщин, виправлення неякісного цементного кільця і т. д. Суспензії на основі синтетичних смол перш за все призначені для використання як ізоляційний матеріал в умовах пластів з високою погли-нальною здатністю. Володіючи затверджуваним фільтратом, такі суспензії дають змогу підвищити якість робіт з розмежування пластів у ході первинного цементування експлуатаційних колон. Проводились дослідження з розробки рецептур суспензій: а) маршаліту, діатоміту, слюди, графіту, амінопласту та бентонітових глин на основі сечовино-меламіно-формальдегідної смоли ММФ-2; б) цементу на основі акрилових смол; в) цементно-піщаних сумішей і цементу на основі резорцино-формальде-гідної смоли ФР-12 та сланцевої смоли ТСД-9; г) глини, деревинних муки та тирси, кварцового піску та їх сумішей на основі сланцевої смоли ТСД-9. Для створення водоізолювальних екранів-тріщин великого простягання запропоновано використати водні суспензії глини з домішкою кварцового піску і без нього. В обох випадках для цієї мети використовували глинистий розчин, а суспензію запомповували у відкриту тріщину, після змикання якої утворюється щільний непроникний пропласток.
|