Фрiгiя.

Руйнiвники Хеттської держави- т.зв. " народи моря", -складались з балканських племен. Ассiрiйськi джерела називали їх " мушки", а лувiйськi- " муска". Так званi " схiднi" мушки, яких вважають носiями протовiрменської iндоєвропейської мови, у ХII ст. до н.е. дiйшли до верхньої долини Євфрату i тут перейшли до осiлого способу життя. Так званi " захiднi" мушки- носiї фрiгiйської мови, - у II тис. до н.е. переселилися з територiї Македонiї чи Фракiї у пiвнiчно-захiдну частину Малої Азiї. Фрiгiйська мова займала в iндоєвропейськiй мовнiй сiм”є промiжне становище мiж давньогрецькою i протовiрменською.

Час виникнення Фрiгiйського царства до сих пiр точно не встановлено. Однак найбiльшого розквiту воно досягло у VIII ст. до н.е. Ядро цього царства знаходилось в долинi рiки Сангарiї / нинi Сакарья/, на захiд вiд рiчки Галiс. Геродот говорить, що фрiгiйцi жили спершу в Європi разом iз македонцями, i називались брiгами, а коли переселилися в Азiю, разом iз країною змiнили i свою назву на фрiгiйцiв.

Засновником фрiгiйського царства греки вважали легендарного царя Гордiя, на честь якого названа i фрiгiйська столиця- мiсто Гордiон, розташоване на березi вже згадуваної нами рiчки Сангарiя. За легендою Гордiй був простим землеробом, мав клаптик землi та пару волiв, але за волею оракула був обраний царем. В храмi столицi вiн розмiстив вiз, ярмо якого було закрiплено хитрим вузлом, а той хто розв" яже цей вузол, буцiмто мав стати володарем Азiї / у IV ст. до н.е. цей вузол розрубав Олександр Македонський/. Пiсля смертi Гордiя мала мiсце мiжусобна боротьба, що завершилась приходом до влади Мiдаса- сина Гордiя. Мiдас правив у кiнцi VIII-на поч.VII ст. до н.е. Цей цар був покровителем наук та мистецтва. При ньому Фрiгiя переживала перiод розквiту. Говорили, що Мiдас мiг перетворити на золото будь-що своїм дотиком.

При Мiдасi Фрiгiйська держава стала серйозним противником Ассiрiї. Вiн контролював частину Лiдiї, багатий покладами золота район рiчки Пактол, на сходi вiн розширив свiй вплив до гiр Тавра, на заходi- до грецьких мiст. Дочка царя одного з уих мiст була, за легендою, дружиною Мiдаса. Саме Мiдас першим з негрецьких правителiв принiс дар Дельфiйському храму- золотий трон.

У 718-717 рр. до н.е. фрiгiйцi вступили в антиассирiйську коалiцiю, до складу якої крiм Фрiгiї входили Урарту та Каркемиш. Однак ассирiйцi спершу вбили клин мiж територiями Фрiгiї i Урарту, захопивши Каркемиш. Потiм вони змусили Мiдаса визнати їх панування. З приходом кiммерiйцiв частина з них йде на союз iзАссирiїю, а частина переходить на службу до Мiдаса. Однак пiзнiше кiммерiйцiв перетягає на свiй бiк урартський цар Руса II. Вiн натравлюї кiммерiйцiв на Мiдаса i той, бачачи безнадiйнiсть боротьби, покiнчив життя самогубством. Було захоплено багато здобичi i полонених. Проте в подiї втручається Ассирiя i коло 660 р. до н.е. ассирiйцi вважають Фрiгiю своєю провiнцiїю. Проте кiммерiйцi продовжують пограбування Фрiгiї авiть в цей час. Пiсля 20-лiтнього спустошення країни кiммерiйцями, царство Фрiгiя було вiдновлене як залежне вiд Лiдiї. У 547 р. до н.е. Фрiгiя була включена до складу Перської держави.

Починаючи з VIII ст. у Грецiї зустрiчаються вироби фрiгiйського ремесла. В той же час виробiв грецьких ремiсникiв у Фрiгiї аж до VII ст. до н.е. не було. З VIII ст. до н.е. фрiгiйцi користуються алфавiтом, який по сутi був варiантом грецького. Вiн передавав не лише приголоснi, але й голоснi звуки. Таким чином, Фрiгiя була тiсно пов" язана з культурою Грецiї. Не даремно, легенди стародавньої Грецiї важливу роль вiдводять фрiгiйському царю Мiдасу. Греки перейняли фрiгiйську музику, зокрема релiгiйну, настiннi килими, мистецтво вишивки золотими нитками, розведення " ангорських" кiз та декоративних троянд. У стародавньому Римi фрiгiйський головний убiр - т.зв. " фрiгiйський ковпак", - став символом свободи.

Щодо фрiгiйської релiгiї, то велику роль тут вiдiгравав культ великої богинi-матерi Кiбели та молодого бога Аттiса, що помирає та воскресає до нового життя. В культi Аттiса було поширене самооскоплення жерцiв, що присвячували себе боговi. Проiснував цей культ дуже довго i був поширений навiть в Римi.

Лiдiя.

В ходi боротьби з кiммерiйцями про себе заявила ще одна область Малої Азiї- Лiдiя. Вона займала територiю на захiд вiд Фрiгiї. Геродот вказує, що спершу лiдiйцi називались меонами. їх мова була близька до хеттської.

Нову династiю заснував цар Лiдiї Гiгес / 692-654 рр. до н.е./. Вiн шукає союзникiв проти кiммерiйцiв. Спираючись на допомогу ассирiйського царя Ашшурбанапала Гiгес виганяї кiммерiйцiв за межi своїї країни i примушує коло 665 р. до н.е. вiдступити на схiд. Але пiзнiше вiн вступив у союз проти Ассирiї з єгипетським фараоном Псамметiхом I, послав йому вiйськову силу, щоб допомогти скинути ассирiйське ярмо. В цих умовах Лiдiя знову зазнала вторгення кiммерiйцiв, якi тимчасово заволодiли бiльшою частиною країни, захопили Сарди. В боротьбi з ними у 654 р. до н.е. загинув Гiгес.

В цей час в Малу Азiю вторгаються скiфи, котрi розбивають кiммерiйцiв, а самi прямують в Ассирiю. Син Гiгеса Ардiс / 654 - 605 рр. до н.е./ скористався сприятливою ситуацiїю, вигнав залишки кiммерiйцiв за межi держави, i встановив свiй контроль над бiльшою частиною Малої Азiї. Пiсля цього вiн здiйснив похiд проти iонiйських грекiв, захопив мiсто Прiєну, але Мiлет взяти не змiг. В цей час в грецьких мiстах Малої Азiї йде полiтична боротьба мiж т.зв. аристократичною та демократичною партiями. Лiдяни користувались пiдтримкою знатi i в свою чергу пiдтримували її представникiв. Проте в грецьких мiстах в той час сильними були позицiї т.зв. демократичної партiї. Внук Ардiса Алiатт змушений був заключити мир з Мiлетом на умовах взаємної дружби та союзу.

Основою економiки Лiдiї було розвинуте землеробство. Лiдiйська земля, яку зрошували рiчки Герм, її притока Пактол, Меандр, була надзвичайно родючою. В долинах сiяли зерновi, на схилах гiр розводили виноград i iншi садовi культури. Великi пасовища дозволяли займатись скотарством, особливо розвинене було конярство. Розвивались ремесла та торгiвля. Ми вже згадували, що саме Лiдiя стала батькiвщиною монети. Панiвне становище в державi займали багатi землевласники, вiйськовi i жерцi, великi торговцi. Один з таких багатiїв на iм" я Пiфiй, подарував Дарiю I гiлку дерева i виноградну лозу з золота, а царю Ксеркс та його вiйську органiзував розкiшний прийом.

Другий прошарок лiдiйського суспiльства складали вiльнi дрiбнi землевласники, пастухи, ремiсники. На нижчому щаблi соцiальної драбини стояли раби- храмовi, приватнi та iн.

Лiдiя була монархiїю. На чолi держави стояв цар. Опору його влади складав загiн охоронцiв та вiйсько; особливо знаменитими були кiннота та лiдiйськi колiсницi. Царi Лiдiї залучали на службу найманцiв: карiйцiв, iонiйцiв, лiкiйцiв. Велику роль при царському дворi вiдiгравали так званi царськi спiвправителi з видних аристократичних родiв, можливо аристократична рада. Для рiшення важливих питань скликались народнi збори, якi поступово втрачають свою роль.

Пiсля падiння Ассирiї, Лiдiя спробувала просунути свої кордони на схiд, але це викликало опiр з боку Мiдiї. Це привело до жорстокої п" ятирiчної вiйни / 590 - 585 рр. до н.е./ мiж цими країнами. Вели її царi Алiатт / Лiдiя/ та Кiаксар / Мiдiя/. Про хiд цiїї вiйни дiзнаємося дещо з " книги Езекiїла" та iнших бiблiйних книг. Вiйна велась з перемiнним успiхом i закiнчилась битвою бiля рiчки Галiс 28 травня 585 р. до н.е. В цей день вiдбулось сонячне затемнення, яке передбачав мiлетський фiлософ Фалес. Враженi цим природним явищем ворогуючi сторони поспiшили заключити мир. Посередниками виступили царi Вавiлонiї та Кiлiкiї. За умовами миру кордоном мiж Мiдiїю та Лiдiїю стала рiка Галiс. Договiр було скрiплено шлюбом, мiдiйський царевич Астiаг одружився з лiдiйською царiвною.

Розквiт Лiдiйського царства припадає на час правлiння царя Креза /562-547 рр. до н.е./. Вiн зумiв поставити пiд свiй контроль грецькi мiста Малої Азiї i змусив їх платити данину. Крез був одним з небагатьох правителiв, що зрозумiли небезпеку з боку персiв. Вiн пiшов на контакти з найбiльш впливовими i великими грецькими центрами: Спартою, Афiнами, Самосом; заключив дружнi союзи з Єгиптом i Вавiлоном. Крiм того Крез набрав велику армiю найманцiв. У 547 р. до н.е. вiн першим перейшов рiчку Галiс i вторгся в Каппадокiю. Перша битва не дала перемоги жоднiй iз сторiн. Крез був змушений вiдвести свої вiйська в Сарди. Перський цар Кiр скористався цим i вторгся в Лiдiю.Бiля Сард вiдбулась нова битва. Лiдiйське вiйсько мало чудову кiнноту, однак пiхота поступалась перськiй. Лiдiйське вiйсько було розбите, столиця захоплена персами, а сам Крез взятий в полон. Лiдiя ввiйшла до складу Перської держави як одна iз сатрапiй.

Говорячи про культурну спадщину лiдiйцiв слiд сказати, що багато цiнностей вони запозичили у фрiгiйцiв i грекiв. Зокрема, у грекiв вони запозичили писемнiсть. Однак оригiнальними лiдiйськими винаходами були вiйськовi гiмнастичнi iгри та танцi, гра в м" яч, костi i куби. Грецька мова дещо збагатила свiй словарний запас за рахунок лiдiйської. Лiдiйськi майстри прославились своєю рiзьбою по каменю та ювелiрними виробами з гiрського кришталю, золота, сердолiку, вазами з сюжетним розписом, багатокольоровими теракотовими рельїфами. Лiдiйцi будували штучнi водосховища. В Лiдiї було багато досвiдчених лiкарiв. Найбiльш вiдомими музичними iнструментами були флейти, дудки, тимпани /ударний музичний iнструмент, що нагадує барабан/, кiмвали / ударний iнструмент, що складався з двох металевих тарiлок/,

В лiдiйськiй релiгiї великою шаною користувались культи богiв, що помирають i оживають / Сандан, Аттiс, Сабазiй/, оргiастичнi мiстерiї. Найважливiшою особою пентеона була богиня, вiдома пiд iм" ям Велика мати, мати богiв, Кiбела, Ма, яка уособлювала культ родючостi i одночасно шанувалась як богиня вiйни.