De VIta Romae antiquae. Personalia Marcus Tullius cicêro

PERSONALIA Marcus Tullius Cicê ro

Марк Туллій Цицерон (106-43 рр. до н. е.)

M.Tullius Cic& o - видатний римський оратор, політичний діяч, філософ, письменник, адвокат. Його твори, що дійшли до нас, є неоціненним джерелом відомостей про римське право 2-3 ст. до н. е. Плутарх писав про нього: «Людина ця краще за усіх

зуміла показати римлянам скільки привабливості може додати справедливій справі красномовство; він показав, що правда не­переборна, якщо її висловлюють вправно, і що доброму держав­ному діячеві слід на ділі завжди віддавати перевагу праву над ба­жанням юрби, а мовою скрашувати гіркоту корисного». Народив­ся Цицерон в Арпині на південний схід від Риму, за походженням був вершником із роду Тулієв. Навчався в Римі, потім в Афінах і одержав прекрасну освіту з права, риторики і філософії. У 25 років Цицерон виступив уже у суді як адвокат. Маючи добрі ор­ганізаторські здібності, прекрасну освіту, Цицерон досягає най­вищих державних посад. У 75 році до н. е. був призначений квес­тором на Сицилію, домагається осуду намісника Верреса, який був викритий ним у 70 р. за розкрадання, хабарництво і не­справедливість. У 69 р. Марк Туллій Цицерон уже курульний едил, у 66 р. — претор, у 63 р. — консул, він і з усією жорстокістю при­душує збройний виступ Луція Сергія Катіліни. Цицерону при­своєно почесний титул — pater patriae (батько Вітчизни). У Цицерона зростає і кількість ворогів. За вимогою народного три­буна Клодія (при першому тріумвіраті — Крас, Помпей, Цезар) у 58 р. Цицерона на рік відправляють у заслання з конфіскацією майна до Греції. Під час громадянської війни Юлія Цезаря з Помпеєм Цицерон стає на бік Помпея. Підтримує сенатську партію при диктатурі Цезаря, Октавіана Августа, обвинувачую­чи Антонія в зраді республіці. Написані ним «Філіппіки» — 14 промов проти Антонія (мають таку назву, тому що були насліду­ванням Демосфена — грецького оратора, що виступив з промо­вами проти македонського царя Філіппа). За ці промови Цице-рон був внесений до проскрипційного списку і 7 грудня 43 р. до н. е. був убитий прихильниками Антонія. Твори Цицерона — 58 промов, політичних і судових, листи (867), 7 трактатів з ритори­ки, філософські твори, численні спогади про нього служать пре­красним джерелом для вивчення біографії Цицерона, історії Риму, римської риторики, римського права. Ораторський геній Цицерона сягнув недосяжної висоти, у його промовах велична урочистість поєднувалася з уїдливим глузуванням, струнка ло­гіка з високим національним напруженням, краса порівнянь зі звуковою ритмікою фрази. Його літературна мова визнавалася зразком латинської прози. Життя Цицерона, його діяльність, творчість — це символ римської свідомості, літератури і куль­тури.

ARS

Портрет відомого політич­ного діяча, оратора і письмен­ника Цицерона, I ст. до н. е. (Рим, Ватикан).

IUS ROMANUM Pandectae — [грец. pan dechesthai, охоплювати, місти­ти все] назва збірних юридич­них творів — Modestinus, Ulpianus, синонім — Digesta Iustiniani.

Пандектна наука, пандек-тистика, процвітала в XIX ст. у Німеччині, намагалася ство­рити на базі римського права замкнуту, досконалу систему, що дозволяла б вирішувати юридичний випадок шляхом логічних міркувань. Зробила знач­ний внесок у науку права, але зрештою виродилася в так звану понятійну юриспруденцію і правовий позитивізм. Відповідно пандектним правом називають німецьке приватне право, роз­роблене пандектистикою на основі римського права.