Самооцінка та рівень домагань особистості, їх взаємозв’язок, методи дослідження. Я-концепція особистості.

Визначення Я-концепції.Кожна людина має якесь уявлення про себе. Воно формується протягом життя, де особливу роль відіграє сім’я, оскільки саме в сім’ї формується такі механізми як довіра чи недовіра до світу, впевненість у собі чи почуття вини, самостійність, тощо. Уявлення про себе репрезентується у Я-концепцію - відносно стійку, більш чи менш усвідомлену систему уявлень людину про себе, на основі якої вона будує взаємодію з навколишнім світом. Я-концепція – це цілісна структура (у хворих на шизофренію вона, наприклад, порушена). Проте ця структура має і певні протиріччя, оскільки те, що ми думаємо про себе і те, що миє насправді – це не одне і теж.

1. когнітивний – образ своїх якостей, здібностей, зовнішності, соціальної значущості, тощо.

2. емоційний – самоповага, себелюбство, самоприниження.

3. оціночно-вольовий – прагнення підвищити самооцінку, завоювати повагу

Складові Я-концепції. Дана структура є наслідком взаємодії людини і суспільства і має свої складові:

· реальне Я- уявлення про себе у теперішньому часі

· ідеальне Я – те, чим людина на його думку має бути (з моральної сторони)

· динамічне Я – то, чим людина планує стати (усвідомлюючи власні недоліки)

· фантастичне Я – то, чим людина б хотіла стати, якщо б це було можливим.

Визначення поняття самооцінки. У психологічній структурі людини важливу роль відіграє самооцінка особистості. Самооцінка – це оцінка людиною самого себе, своїх рис. Вона більш вузьке поняття ніж Я-концепція, оскільки стосується оцінювання у даний момент. Об’єктом оцінювання людини можуть бути як її моральні якості, фізичні, здатності та риси характеру, так і поведінка, взаємини з іншими людьми, свої вчинки. Самооцінка не є сталою вона змінюється від обставин.

Рівень домагання – це продукт досвіду, формується на його основі, пов’язані з престижем особистості, і тому часто стають одним з центральних мотивів досягнень у діяльності та активності взагалі. У окремої особи домагання можуть змінюватися залежно від успіхів та невдач, присутності людей, думка яких особливо важлива, тощо. Домагання можуть стосуватися як конкретної діяльності, так і бажаної соціальної ролі. Вони характеризують спрямованість особистості.

Типи рівня домагань:

· дуже високий (призводить до нервових зривів)

· незначно завищений (найбіль оптимальний, при ньому людина прагне досягнути якихось успіхів)

· посередній (коли людину задовольняє існуюча ситуація)

· занижений (коли людина не хоче ставити собі навіть можливих цілей).

Основні властивості уваги. Неуважність та її причини.