Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Поняття і зміст Джерела конституційного права України
Конституційне право як галузь законодавства - це система нормативно-правових актів, які містять конституційні норми та принципи, приймаються спеціально уповноваженими органами або безпосередньо народом за умови дотримання встановленої чинним законодавством процедури, мають найвищу юридичну силу і є підставою для прийняття інших нормативно-правових актів. Джерела конституційного права - це зовнішня форма об'єктивізації внутрішнього юридичного змісту, тобто це текстуальні джерела права. У сучасній " Юридичній енциклопедії" дефініція " джерело права" трактується як спосіб зовнішнього вияву правових норм, який засвідчує їх обов'язковість1. Інші вчені стверджують, що джерело конституційного права - це зовнішня форма об'єктивізації волі українського народу й політики Української держави, що передбачає надання їм чи визнання за ними певної юридичної сили у визначеній формі. Норми конституційного права, як зауважує М.В. Баглай, виражені у різноманітних формах, які зачасти називаються джерелами. Відтак поняття " джерело конституційного права" трактується вченими по-різному, що опосередковує необхідність наукового пошуку. Ознаки джерел конституційного права: 1) мають найвищу юридичну силу в ієрархічній системі джерел права; 2) мають установчий характер, оскільки є основою для формування системи джерел інших галузей права; 3) мають загальнообов'язковий характер, тобто поширюються на всіх без винятку суб'єктів правовідносин; 4) мають найвищий ступінь юридичних гарантій і забезпечуються всіма заходами державного впливу; 5) приймаються спеціально уповноваженими суб'єктами: українським народом, державними органами та органами місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень; 6) регулюють правовідносини у сфері публічних політико-державних відносин; 7) виражають публічні загальносуспільні інтереси українського народу; 8) визначають нормативні умови і принципи гармонізації національного і міжнародного законодавства. За юридичною силою джерела конституційного права поділяються на конституційні, законодавчі, підзаконні, локальні. Конституційні джерела: 1) Конституція України 2) акти всеукраїнського референдуму з питань внесення змін і доповнень до Конституції України - мають найвищу юридичну силу, оскільки є волевиявленням українського народу, який є єдиним джерелом влади в Україні. Акти всеукраїнського референдуму відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 27 березня 2000 року № 3-рп/2000 мають виключно імперативний характер, тобто є загальнообов'язковими до виконання на всій території України з моменту їх оприлюднення, не потребують санкціонування будь-якими органами державної влади; 3) закони України - конституційні, органічні, звичайні (поточні), з них: а) конституційні закони - це нормативно-правові акти, якими вносяться зміни і доповнення до конституції. Такі закони приймаються кваліфікованою більшістю голосів народних депутатів України (300) від конституційного складу парламенту. б) органічні закони - це ті закони, прийняття яких прямо передбачено в Конституції України, наприклад, закон про прокуратуру. в) звичайні (поточні) закони - це нормативно-правові акти з конституційних питань, які приймаються громадянами України на всеукраїнському референдумі або простою більшістю голосів народних депутатів України (226), наприклад, Закон України " Про політичні партії в Україні" від 5 квітня 2001 року. Законодавчі джерела: 1) декларація (віл лат.- заява, повідомлення) - політико-правовий акт, який, зазвичай, приймається парламентом держави, проголошує основні засади і принципи державного та суспільного ладу. Декларація має підкреслено урочистий характер, а її положення потребують додаткового законодавчого врегулювання. Наприклад, Декларація " Про державний суверенітет України", прийнята Верховною Радою України 16 липня 1990 року; 2) конституційний договір - це політико-правовий акт загального характеру, який встановлюється за домовленістю і згодою двох і більше осіб, забезпечується і гарантується державним примусом. 3) міжнародний договір - це угода між державами або іншими суб'єктами міжнародного права, що встановлює для її учасників відповідні права і обов'язки. Підзаконні джерела - це нормативно-правові або індивідуально-владні акти, які приймаються спеціально уповноваженими суб'єктами на основі, в межах і відповідно до Конституції І законів України з метою регулювання відносин, що становлять галузі конституційного права. Підзаконні правові акти поділяються на такі основні групи: * нормативні - регулюють певну сферу суспільних відносин і є загальнообов'язковими; * індивідуально-владні (ненормативні) - адресовані конкретним суб'єктам конституційно-правових відносин і є обов'язковими для них; o інтерпретаційні - це акти-тлумачення норм права, що мають допоміжний характер і, як правило, обслуговують нормативні акти. Підзаконні джерела конституційного права становлять відповідну ієрархічну систему: 1) укази і розпорядження Президента України: o укази глави держави займають наступне місце після законів України, вони мають нормативний характер, приймаються з метою заповнення законодавчих прогалин у праві. Завдяки указам глава держави реалізує свої основні повноваження у сфері публічних відносин; o розпорядження Президента України - це ненормативні, тобто індивідуально-правові акти, що приймаються з поточних питань; 2) постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України згідно зі ст. 117 Конституції України є обов'язковими до виконання: * постанови уряду - це правові акти нормативного характеру, які встановлюють основи управлінської діяльності в усіх сферах суспільного життя; o розпорядження - це внутрішньо-організаційні правові акти уряду ненормативного характеру; 3) накази, положення, інструкції міністерств, державних комітетів - підзаконні нормативно-правові акти відомчого характеру, які приймаються на виконання вищезазначених правових актів: * наказ - це нормативно-правовий акт, який видається посадовою особою в межах її компетенції з метою оперативного управління певною сферою суспільних відносин; * положення (статут) - закріплює правове становище, структуру, функції І компетенцію певної державної організації, * інструкція - це нормативно-правовий акт, що видається з метою роз'яснення і визначення порядку застосування законодавчого або іншого нормативно-правового акта. Правові акти органів виконавчої влади, які стосуються законних прав і свобод людини, мають міжвідомчий характер, відповідно до Указу Президента України " Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" (1992 р.) підлягають обов'язковій реєстрації в Міністерстві юстиції України; 4) рішення і висновки Конституційного Суду України з питань відповідності Конституції України інших нормативно-правових актів. Локальні джерела конституційного права - це ті правові акти, які поширюються у межах певної адміністративно-територіальної одиниці: 1) акти органів місцевого самоврядування з питань, що належать до предмета правового регулювання конституційного права. Наприклад, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (ст. 144 Конституції України); 2) акти місцевих референдумів з питань, що належать до предмета конституційного права України, наприклад, встановлення місцевих символів, земельне впорядкування, охорона громадського порядку та інше.
|