Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Алфавітне й рівномірне кодуванняСтр 1 из 33Следующая ⇒
Розділ 7 Основи теорії кодування План викладення матеріалу Алфавітне й рівномірне кодування. Дотатні умови однозначності декодування. Властивості розділових кодів. Оптимальне кодування. Коди, стійкі до перешкод. Коди Хемінга. Задачі. Комп 'ютерні проекти. Література. Алфавітне й рівномірне кодування
Кодування - у широкому розумінні - це перехід від одного способу задання інформації до іншого, який дає змогу відновлювати початкову інформацію. Теорія кодування виникла в 40-х роках XX століття після робіт К. Шеннона (С. Shannon). У цій теорії досліджуються методи кодування, пов'язані з основними математичними моделями, які відображають істотні риси реальних інформаційних систем. Не зменшуючи загальності, задачу кодування можна сформулювати так. Нехай заданий алфавіт А={а1,..., аr}, який складається зі скінченної кількості букв. Скінченну послідовність символів алфавіту А: α = α i1 α i2 …α il називають словам в алфавіті А, а число l - довжиною слова α. Довжину слова α позначаютьl(α).Множину всіх слів в алфавіті А позначають черезA*. Порожнє слово не містить жодної букви, його позначають , A *, l( )=0, A. Якщо = 1 2, то 1 називають початком, або префіксом слова , а 1 – закінченням, або постфіксом слова . Якщо при цьому 1≠ λ (відповідно, 2≠ λ), то α 1(відповідно, α 2) називають власним початком (відповідно, власним значенням) слова α. Нехай S – деяка підмножина множини A*, елементимножини S називають повідомленнями. Нехай також задано скінченний B ={b1, …, bq}. Через β позначмо слово в алфавіті B і через B* -- множинувсіхсліввалфавіті B. Задамовідображення F, яке кожному слову α, α S, ставить у відповідність слово β =F(α), β B*. Слово β називають кодом повідомленняα. Перехід від слова α до його коду називають кодуванням. Якщо Ɩ BƖ =q, то кодування називають q-кодовим. Найбільш поширений випадок B={0, 1}– двійкове кодування. Саме цей випадок й розглядатимемо в подальшому, слово " двійкове" випускатимемо. Відображення Fзадаютьдеяким алгоритмом. Розглянемодва способи задання відображення F. Алфавітне кодування. Алфавітне кодування задають схемою (або таблицею кодів) σ: α 1→ β 1, α 2→ β 2, ……….. α r→ β r, де α 1ϵ А, β 1 B*, i=1, …, r. Схема σ задає відповідність між буквами алфавіту A і деякими словами алфавіту B. Вона визначає алфавітне кодування так: кожному слову = α i1α i2 … α il з S ставиться у відповідність слово β = β i1 β i2 … β il. Це слово β називають кодом слова . Слова β 1, …, β r (див. схему σ) називаютьелементарними кодами.
Рівномірнекодування. Рівномірнекодування зпараметрами k та n визнaчають так. Повідомлення α розбивають на блоки довжини k: , Де s≤ k (останній блок може бути коротшим, у такому разіспосібйогокодуванняспеціальнообумовлюється), xi A, i =1, …, mk+s. Блоки довжини k розглядають як буквидеякогоалфавіту (таких блоків є, очевидно, rk, оскількиалфавіт А складається з r букв) і кодують словами в алфавіті B однаковоїдовжиниn за схемою рівномірного кодування σ k, n: 1→ 1 2→ 2 3→ 3 ……… Надлишковістю схеми σ k, n на символ повідомлення називають величину
Отже, ми описали два способи задання відображення F: S→ B*. Однозначне декодування є можливим, якщо існує обернене відображення F -1.
|